Вислужений префект Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств кардинал Робер Сара застерігає Церкву від спокуси підпорядкування сучасним трендам і категоріям світу. «Нам не потрібна ще одна світська інституція — нам потрібна Церква як таїнство спасіння», — зазначає пурпуроносець.
В інтерв’ю французькому тижневику Le Journal du Dimanche, опублікованому з нагоди виходу його нової книжки «2050», вислужений префект Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств кардинал Робер Сара стверджує, що Церкві загрожує втрата власної ідентичності, якщо вона намагатиметься пристосуватися до категорій та очікувань сучасного світу.
Центр Церкви: повернення до Бога
Для пурпуроносця з Гвінеї критерієм оцінки понтифікату є не адміністративні рішення чи дисциплінарні реформи, а здатність знову поставити Бога в центр церковного життя. Як він пояснює, коли Церква говоритиме передусім про адорацію, навернення та святість, а не про стратегії чи структури, вона віднайде свою справжню вісь. В іншому разі існує загроза ослаблення віри через суто людські категорії — застерігає він.
Кардинал Сара стверджує, що багато нинішніх конфліктів у Церкві беруть свій початок у глибшій кризі: кризі мови віри. Коли відкидається доктринальна точність, серед вірян виникає замішання. Тому він наголошує, що доктринальна ясність — це не ригоризм, а акт милосердя щодо тих, хто шукає орієнтирів.
«Церква — не світська інституція»
Пурпуроносець засуджує сучасну тенденцію оцінювати Церкву за категоріями, властивими сучасному світові: ефективністю, репрезентативністю, інклюзивністю чи інституційними результатами. Він нагадує, що Церква існує не для того, щоб віддзеркалювати світ, а щоб його спасти. У цьому сенсі він чітко заявляє: «Нам не потрібна ще одна світська інституція. Нам потрібна Церква як таїнство спасіння». Він застерігає: коли забувається про її божественний вимір, людські слабкості інституції стають нестерпними. Але коли визнається її надприродна природа, Церква постає як знак протиріччя для світу.
Ризик доктринального релятивізму
Кардинал Сара також застерігає від того, що він називає «доктринальним партикуляризмом» — тобто тенденції деяких помісних Церков інтерпретувати віру на основі культурних контекстів або ідеологічних категорій. Це призводить до того, що коли доктрина релятивізується, єдність Церкви слабшає, а відмінності підносяться вище за спільність. «Доктринальний релятивізм послаблює єдність», — зауважує він, нагадуючи, що сам Христос просив Отця, щоб Його учні були одно.
Традиційна літургія як багатство
В інтерв’ю кардинал повертається до однієї з тем, що позначили його служіння: літургії. Дотримуючись лінії Папи Бенедикта XVI, кардинал Сара стверджує, що різноманітність обрядів є багатством, коли вона виражає ту саму віру.
У цьому сенсі він критикує те, що вважає одержимістю ідеєю усунення давньої літургії. На його думку, традиційний обряд може допомогти знову відкрити, що літургія — це не те, що створює людина, а те, що отримано та передано Церквою. «Справжня літургійна реформа має внутрішній характер», — стверджує він, нагадуючи, що метою літургії є повернення першого місця Богу.
Скандали та навернення в Церкві
Стосовно скандалів, які вразили Церкву в останні роки, кардинал вказує на те, що вони потребують правди, справедливості та очищення. Проте він зазначає, що скандали не скасовують покликання Церкви. Він наголошує, що більше, ніж структурні реформи, потрібне навернення сердець. Водночас він підкреслює значення свідчення релігійного життя, яке нагадує світові, що кінцевою метою людини є не успіх чи володіння, а вічне життя з Богом.
Сім’я, евтаназія та криза надії
Сара також торкається деяких великих культурних питань Заходу. Він стверджує, що демографічна криза в Європі відображає глибоку втрату надії. Цивілізація, яка зреклася Бога, втрачає також і сенс передавання життя — констатує він.
Кардинал так само критично налаштований щодо проєктів легалізації евтаназії, застерігаючи, що вони відображають узурпацію людиною права вирішувати цінність людського життя. «Хворі потребують співчуття, а не ліквідації», — зазначає він.
Майбутнє Церкви: святість, а не стратегії
На завершення інтерв’ю кардинал Сара звертається із посланням до катехуменів та новоохрещених: Церква — це не просто людська організація, а сама таємниця Христа, присутнього у світі. Тому він закликає не спокушатися слабкостями її членів, а дивитися на Христа. І висловлює останнє застереження щодо майбутнього християнства: «Майбутнє Церкви залежить не від наших стратегій, а від нашої святості».
Джерело: KAI (Katolicka Agencja Informacyjna)
Також читайте: Африка захищає не свою культуру, а спільну віру. Потужна промова кардинала Сари
Кардинал Мюллер: Кліматична ідеологія — хибна
Deep Church? («Глибинна Церква?»)
Повязані записи
