Напевне, усі львів’яни та чимало гостей міста знають про княжий храм святого Миколая на вулиці Богдана Хмельницького, 28А. Це найстаріша львівська церква, закладена засновником міста — королем Данилом. Головний скарб цієї святині — це молитва, яка невпинно понад сім століть триває на цьому місці. А сам святий Миколай Чудотворець присутній у храмі не лише духом, але й своїми святими мощами.
Історія та сучасність храму святого Миколая
Церкву святого Миколая на Підзамчі вважають найстарішим храмом Львова. «Можна достеменно сказати, що храм збудований у ХІІІ столітті. Перші згадки є в грамотах 1290 року, де церковній громаді надавалося право користування землею. Це була княжа церква – її і дотепер називають княжим храмом святого Миколая – тому що сам князь Данило був фундатором цього храму. Це була свого роду родинна церква недалеко від Замкової гори. В розписах храму можна знайти сюжет, де князь Данило святому Миколаю Чудотворцю дарує цей храм, що теж дуже символічно», – розповів «Духовній величі Львова» протоієрей Петро Політило, священник храму.
Ще одна згадка про княжу родину у стінах давньої церкви – ікона Покрови Пресвятої Богородиці XVII століття, на якій зображені її фундатори. Княжий храм не зберігся у автентичному вигляді: протягом своєї історії, що триває вже понад 700 років, він кілька разів горів і його перебудовували. Елементи первісної споруди частково збереглися у вівтарній частині – це її фундамент та декілька шарів каменю.
Втім, попри різні історичні обставини, зміни юрисдикції чи політичної влади у Львові церква святого Миколая завжди залишалася діючим храмом, тобто є однією з небагатьох львівських святинь зі спадщиною неперервної молитви. Навіть під час радянської окупації вона не була зачинена. «За радянської влади цей храм, звичайно, не розглядали як духовну цінність, а більше як архітектурну, історичну пам’ятку, і сюди приводили дуже багато різних іноземних делегацій. Збереглася книга відвідувань, де залишилися згадки про такі візити, зокрема в 1970-ті, 1980-ті роки», — зазначив о. Петро Політило.
Також читайте: Ровесник міста, чиї стіни пам’ятають князів. Храм святого Миколая у Львові
Ба більше: храм не лише не закрили, а й у 1950-х роках розписали. Виконав розписи український педагог, графік та іконописець Карло Звіринський; його праці можна побачити в церкві й тепер. Наприкінці 90-х років нижню частину храму частково реставрували, проте станом на зараз зображення потребують відновлення. На перешкоді стоять вікові руйнування споруди й вологість стін. А крім того важливо зберегти особливості храму, що є історичним надбанням, як-от підлога, вимощена плиткою із фабрики львівського будівничого і підприємця кінця ХІХ – початку ХХ ст. Івана Левинського. Отець Петро Політило наголошує, що храм дійсно потребує реставрації.
Так, багато реставраційних робіт відбувалося за ініціативи отця Андрія Дуди, львівського капелана, нині покійного, що залишив по собі цінний спадок своєї праці. Саме він свого часу організував виставку «Скарби церкви Миколая», під час якої експонувалися цінні артефакти княжого храму. Адже попри те, що церква зазнала перебудов і втратила чимало історичних реліквій, тут досі зберігаються унікальні зразки українського сакрального мистецтва різних епох.
Святині княжого храму
Храмовий іконостас спроєктував митець XVII століття Микола Петрахнович, пізніше його перемалювали. З часу Миколи Петрахновича збереглася ікона Богородиці, а також дуже цінна ікона святого Феодора (або Теодора) із давньої церкви, присвяченої йому, яка розміщувалася до кінця XVIII ст. приблизно в районі сучасної площі святого Теодора і була закрита Австрійською владою за часів так званої Йосифінської касації.
Одна із найбільших реліквій княжого храму – це частинка мощей святителя Миколая, яку подарував церкві Антіохійський патріарх Йоаким (XVI ст.). Тут вона зберігається разом з іконою святого Миколая XVII століття і є улюбленим місцем молитви для багатьох вірних. Сама ікона має цікаву особливість – на ній Чудотворець зображений на тлі львівської церкви Миколая під Замковою горою. «Це дуже символічно, бо доводить, що церква чи духовне життя – це частина твого світського життя. Не може бути так, що ти цілий тиждень живеш спокійно, так, наче Бога немає, а потім приходиш в неділю до храму. Віра в Бога повинна бути інтегрована в повсякденне життя – і отакі сюжети на іконах сприяють розумінню, що отець Миколай бере участь у твоєму житті, що він благословляє тебе», – зауважив о. Петро Політило.
Зображень святого Миколая у храмі чимало – це і давні ікони, і хоругви, і фрагменти розписів. Тут зберігся пасторал – жезл, із якими ходили на хресний хід – увінчаний фігуркою Чудотворця.
А ще одна цінна реліквія – хоругва 1760 року, яку кілька років тому під час прибирання знайшли на горищі дзвіниці. Це одна з найдавніших на Заході України хоругов; її розмістили в спеціально спорудженому кивоті. Вона двостороння, її можна обертати: з одного боку зображений святий Миколай, а з іншого – Розп’яття з предстоячими.
У храмі також є копії ікон «Скоропослушниці» та Богородиці Всецариці з Афону, а також копія ікони святителя Спиридона Триміфунтського, привезена з Греції, з острова Корфу, і подарована парафіянами-жертводавцями.
Дуже цінним є кивот на престолі церкви, ескізи якого були зроблені у Франції. Він датується XVІІІ століттям.
Фрагменти оздоблення кивоту
Сучасність княжого храму
Свою «народну» назву — «княжий храм» — церква святого Миколая носить через ім’я його фундаторів – княжої родини. Проте молилися тут не лише князі: він постійно відігравав визначну роль у духовному житті й простих містян. «Наша церква завжди була деканальною церквою, тобто тут завжди служив головний священник міста Львова, який адміністрував всіх інших священників. І ця традиція збереглася до сьогодні, тому що отець Ярослав Дуда, який служить в нашому храмі, сьогодні – благочинний міста Львова», – підкреслив о. Петро Політило.
При церкві Миколая діє професійний хор, який бере участь у різноманітних фестивалях, зокрема і за кордоном. «На хорах можна побачити безліч грамот, які здобули наші хористи», — поділився отець Петро.
До початку повномасштабного вторгнення в храмі діяла недільна школа, проте призупинила свою діяльність через те, що зараз її ініціатори активно займаються волонтерською діяльністю. Окрім того, при храмі проводяться перед Великоднем майстер-класи із писанкування, парафіяльна громада їздить у паломницькі подорожі. Стежити за життям храму можна на сторінках у соцмережах, зокрема у фейсбуці.
Місце зустрічі зі святим
«У Львові багато церков, але люди йдуть до церкви Миколая», — зазначив о. Петро Політило. «Це можна побачити на празник, в день пам’яті святого, коли приходить дуже багато діток. Звичайно, вони знають, що там будуть роздавати подарунки від отця Миколая – але і без цього приходять і дякують отцю Миколаю за ті чудеса, які навіть сьогодні творяться». Священник підкреслив, що дуже багато людей приходять із подякою й діляться, що моляться до отця Миколая Чудотворця у різних намірах – чи про дітей, чи про роботу, чи про сприяння в якихось інших речах – і це дійсно відбувається. Це сучасні чудеса, які стаються навіть сьогодні.
У храмі можна побачити святого Миколая в багатьох місцях
Свідчення вислуханих прохань залишаються в храмі на згадку в особливий спосіб. Так, наприклад, копія Теребовлянської ікони Богородиці, що зберігається тут – це подарунок однієї парафіянки родом з Тернопільщини. Вона пожертвувала цю написану копію чудотворної ікони в подяку за вислухані молитви.
В останні роки, зокрема через повномасштабне вторгнення, у Львові є багато внутрішньо переміщених осіб, які теж приходять молитися до храму святого Миколая. Бувають тут і туристи — все ж таки це один із найдавніших храмів України.
Отець Петро Політило розповів історію пари з Харкова, яка побувала у Львові ще в 2014 році. Відвідавши храм Миколая і помолившись перед його мощами, вони згодом тут обвінчалися. А коли через пів року знову їхали до Львова, аби в день свята Миколая просити благословення на народження дитини, буквально в дорозі довідалися, що вже при надії. Тому приїхали із подякою за вислухані молитви і свій особистий подарунок від святого Миколая.
Загалом же церква Миколая є постійним осередком молитви. У цих стінах можна зустрітися зі святителем не тільки раз на рік у день його свята.
«Храм розташований по дорозі від центру до залізничної станції “Підзамче”, і люди, які проходять поруч, часто заходять сюди помолитися. Коли звершуєш богослужіння, то бачиш, як люди забігають на п’ять хвилин помолитися біля отця Миколая, біля його мощей і попросити благословення на день, або подякувати за прожитий день», — поділився о. Петро Політило.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
