«Я наверну грішників», — каже Марія в Борені. Ці слова, передані п’ятьом дітям, змогли пробитися крізь галас атеїстичної пропаганди. Вони дійшли до багатьох із тих, хто відвернувся від Церкви, тих, хто відійшов від віри. Вони несли їм надію та втіху.
У 1932-1933 роках Бельгію переповнила надприродність. Марійні об’явлення множилися в кожній частині країни, викликаючи подив і глузування, але також спонукаючи до навернення та зміни життя.
Скільки в цьому було втручання з Неба, а скільки привнесено у сферу релігійних переживань тієї великої напруги, у якій жили тоді люди? На це питання важко відповісти однозначно. Одне можна сказати напевно: два об’явлення Церква визнала справжніми. Одним із них було об’явлення в Банне, іншим — об’явлення в містечку Борен.
Минуло 15 років від об’явлень у Фатімі. Почали збуватися чергові пророцтва Пресвятої Матері. Світ спіткала кара у вигляді воєн, голоду та переслідувань. Росія робила перші спроби захопити весь світ. В Італії Муссоліні атакував Церкву, а в Німеччині Гітлер піднімався останніми щаблями політичної кар’єри. Діяльності комуністів і фашистів сприяли соціальні заворушення, викликані світовою економічною депресією. Охоплена безробіттям Європа стояла в чергах за хлібом.
Колись ревні католики масово відходили від віри. На їхні рішення впливала атеїстична пропаганда, економічна та політична ситуація, а також промахи самої Церкви, яка не приділяла достатньої уваги новому соціальному класу — робітникам. Можливо, саме тому Марія об’явилася дітям із сімей, байдужих до релігії.
Візіонери
У сімей п’ятьох візіонерів із Борен було мало спільного з вірою. Родини Вуазен та Дежамбр були типовими представниками того часу. Перші взагалі не думали про Бога, тоді як овдовіла рік тому пані Дежамбр вважалася релігійною людиною, оскільки іноді ходила на недільну Святу Месу. Юбер Вуазен віддав одну зі своїх дочок до школи, якою керували черниці, лише тому, що «дитина не мала апетиту, а ми знали, що сестри вміють зробити так, щоб діти їли».
Саме навчання Жільберти в католицькій школі стало для Божої Матері нагодою з’явитися п’ятьом дітям.
Жільберті Вуазен було 13 років, і вона відвідувала школу, якою керували Сестри Християнського Вчення. Після уроків вона залишалася в академії на час самостійного навчання і поверталася додому лише перед сьомою вечора. За нею приходили четверо дітей: її брат і сестра — Фернанда (15 років) та Альберт (11 років), а також сестри з сусіднього будинку — Андреа Дежамбр (14 років) і «маленька» Жільберта (9 років).
Знаки вдалині
29 листопада 1932 року четверо дітей, як завжди, вирушили забрати додому «велику» Жільберту. Незабаром вони увійшли через ворота до примонастирського саду.
Перед ними була головна стежка, що вела до монастиря. Ліворуч виднівся залізничний насип із високим віадуком. Навпроти віадука в саду сестер знаходився грот Матері Божої Люрдської. Весь сад був оточений низьким залізним парканом.
Діти подзвонили у двері і чекали, тупцюючи ногами на морозі. Тоді Альберт подивився в бік віадука. «Гляньте! — вигукнув він. — Пресвята Діва Марія, одягнена в біле, ходить над віадуком». Його слова сприйняли як жарт. «Це світять фари автомобілів», — сказала одна з дівчат, не озираючись. Та Альберт не жартував. Його сповнене захоплення обличчя змусило всіх подивитися в бік насипу. Дійсно, над ґротом і віадуком йшла жінка, яка немов ширяла на білій хмаринці.
Схвильовані діти почали сильніше стукати у двері. У ту ж мить на порозі з’явилася Жільберта зі сестрою-воротаркою. Дівчинка поглянула туди, куди вказували схвильовані товариші. «Ох!» — вигукнула вона. Та Божу Матір побачила тільки вона. Черниця, яка нічого не бачила, зреагувала: «Статуя не може рухатися сама». Вона думала, що діти говорять про фігуру Матері Божої Люрдської, яка стояла в саду.
Візіонери щодуху помчали додому. Як і слід було очікувати, ніхто не повірив у їхню розповідь. Оскільки видіння повторилося наступного дня, пані Дежамбр вирішила, що хтось вводить дітей в оману, і постановила викрити жартівника. Озброївшись важким дрючком, вона пішла до будівлі академії. Її супроводжували п’ятеро інших дорослих. Того вечора Божа Матір з’явилася аж чотири рази: спочатку на центральній стежці, що вела через сад, потім на півдорозі між монастирем і ґротом Матері Божої Люрдської, ще раз між ґротом і брамою, і насамкінець біля глоду, що ріс біля огорожі, під вигнутою дугою гілкою.
Обшуки саду, влаштовані пані Дежамбр, виявилися марними. Там нікого не було.
Зустрічі та розмови
Об’явлення під кущем глоду стало зразком для наступних зустрічей, яких загалом було 33. Пресвята Матір з’являється у довгій, білій, густо плісированій сукні, що випромінює блакитне сяйво. Руки тримає складеними для молитви. Має гарні блакитні очі та посміхається. Виглядає дуже молодо. Побачивши Її, діти падають на коліна, ніби їх притягнув таємничий магніт. Вони починають разом читати «Радуйся, Маріє» напрочуд тонкими голосами.
Наступного вечора брама до монастиря була зачинена, а собаки спущені. Мати Теофіла вирішила покласти край «цьому фарсу». Це не завадило Марії з’явитися під глодом, а діти стали на коліна на брукованій вулиці. Починається розмова Неба із землею.
«Чи Ти Непорочна Діва?» — запитує Альберт.
Пані киває головою.
«Чого Ти бажаєш?»
«Щоб ви завжди були добрими», — звучать перші слова Божої Матері.
6 грудня Марія вперше з’являється з вервицею. Відтоді діти моляться на вервиці в очікуванні зустрічі, а під час видіння продовжують її тонкими голосами.
Богородиця наказує візіонерам прийти 8 грудня, свято Непорочного Зачаття зібрало перед монастирем натовпи. Багато хто очікує якогось дива чи особливого знаку. Об’явлення є винятковим, але це можуть відчути лише ті, хто стоїть найближче. Діти впадають в екстаз. Після об’явлення Фернанда зізнається: «Я не бачила нічого — ні глоду, ні паркану, ні дерев, ні людей. Я бачила лише Пресвяту Діву Марію, яка нам усміхалася». Візіонери не реагували на припікання сірниками, уколи голкою, світіння в зіниці. Більше того, коли об’явлення закінчилося, від опіків не залишилося і сліду. «Тільки подумай, тату, — казала Жільберта, — вони хотіли, щоб я повірила, що мене кололи і припікали вогнем».
Золоте Серце
17 грудня Пресвята Матір просить про «капличку». Через чотири дні знову каже: «Я — Непорочна Діва». На запитання, чому вона з’являється, відповідає: «Щоб люди могли приходити сюди в паломництвах». 28 грудня вона оголошує, що незабаром прийде востаннє. Наступного дня, коли, прощаючись із дітьми, вона, як зазвичай, розпростерла руки, діти помічають на Її грудях Золоте Серце, оточене променями. Спочатку його бачить Фернанда, наступного дня знову вона, «велика» Жільберта та Андреа. Саме тоді Марія каже: «Молися. Молися дуже багато».
В останній день року Непорочне Серце бачать усі діти. Днем пізніше Жільберта Вуазен чує: «Молися завжди». Наступного дня Марія оголошує: «Завтра я розмовлятиму з кожним окремо».
Остання зустріч
3 січня — день останнього об’явлення. Спочатку Божа Матір з’являється всім візіонерам, за винятком Фернанди. Вона довіряє їм таємницю. Розмовляє по черзі з «маленькою» і «великою» Жільбертою, Альбертом і Андреа. Жільберті Вуазен передає обіцянку: «Я наверну грішників», до Андреї, окрім особистого секрету каже: «Я — Матір Божа і Цариця неба. Молися постійно».
Перш ніж зникнути назавжди, Вона ще раз показала дітям Золоте Серце. Тоді як четверо візіонерів пішли до монастиря, невтішна Фернанда залишилася під глодом і продовжувала молитися на вервиці. Раптом вона почула гучний гуркіт, ніби удар блискавки, а на кущі побачила вогненну кулю. Не тільки вона — багато людей чули грім і бачили дивний вогонь.
Ці драматичні обставини, здається, вказують на те, що Марія хотіла звернути особливу увагу на свою останню зустріч із Фернандою. Проте розмова була короткою.
«Чи ти любиш мого Сина?»
«Так».
«Чи ти любиш Мене?»
«Так».
«Тоді пожертвуй собою заради Мене».
Вона ще раз показала Фернанді своє Серце і сказала: «Adieu» («Прощавай»).
Чудеса множаться
Почалися дискусії. Чому Марія з’явилася дітям із непрактикуючих церковне життя сімей? Чому послання не містить чогось нового? Чому Пресвята Матір сказала так мало?
Через два тижні після завершення об’явлень сталося чудо. Десятирічна Поліна Дерепп вже три роки страждала від хвороби кісток. Ще 4 грудня Альберт просив Божу Матір про її зцілення. Оскільки Марія всміхнулася, хлопчик був переконаний, що дівчинка буде чудесним чином вилікувана. Він мав рацію: 15 лютого, після молитви під кущем глоду, Поліна миттєво зцілилася від хвороби.
Менш ніж через півроку Марія Ван Лір зцілилася від туберкульозу, який деформував її хребет і вразив одну ногу некрозом. Лежачи на ношах під глодом, хвора відчула, що вперше за багато років може рухатися. Наступного ранку жінка прокинулася абсолютно здоровою.
Проте найважливішими дивами в Борені є навернення. У 1945 році Пресвята Матір навернула редактора комуністичної газети «Червоний Прапор». Коли він став під кущем глоду, щось кинуло його на землю. «Я намагався втриматися на ногах і впав (…). Довгий час я не бачив нічого, крім постаті Матері Божої серед листя глоду. У мені відбулася повна трансформація (…)».
Найбільшого розголосу, однак, набула подія, дуже шкідлива для об’явлень. Її поширював чоловік на ім’я Тільман Ком, 58-річний робітник, який після ймовірного зцілення від запалення хребців (11 червня 1933 року) нібито бачив Пресвяту Діву Марію. Його зустрічі з Марією та послання, отримані від Неї, мали бути продовженням об’явлень у Борені. Марія нібито проголосила: «Я прийшла на славу Бельгії… Покажись поміж людей. Твої прохання будуть вислухані». Ком здобув багатьох прихильників, тому доведення його брехні викликало лавину підозр щодо автентичності попередніх подій у Борені. Тим більше, що подібних псевдорелігійних феноменів у Бельгії було чимало!
Що ж зрештою допомогло відрізнити об’явлення в Борені від інших у той час «епідемії» об’явлень? Послух Церкві! «Добровільний відхід дітей у тінь дуже вирізнявся на тлі зусиль, які спочатку докладали Тільман Ком та його прихильники…».
У травні 1935 року спеціальна комісія почала досліджувати об’явлення в Борені. Після перерви, спричиненої війною, роботу було продовжено. 2 липня 1949 року єпископ Андре Марі Шарю оголосив, що «події мають надприродний характер». Він писав:
«Віддаймо славу Богу та Пресвятій Діві Марії. Ми можемо з миром в душі та розсудливістю стверджувати, що Цариця Небесна з’явилася дітям у Борені взимку 1932-1933 років, щоб вказати нам у Своєму Материнському Серці на турботливий заклик до молитви та Її непереможне заступництво у справі навернення грішників».
Послання
А що з дітьми? Усі вони створили сім’ї та відійшли в тінь. Хтозна, чи не таким було бажання самої Марії. «Можливо, Божа Матір вирішила, що в наш час найважливіше подати приклад справді християнського сімейного життя», — вважає один із теологів.
Ці об’явлення належать до найбільш мовчазних в історії. Але Марія говорить не лише словами. У Борені Вона ні словом не обмовилася про Своє Непорочне Серце, а показала його як Золоте Серце. Воно знаходиться в центрі послання.
Його супроводжують кілька закликів. Спочатку «нерелігійний заклик», адресований байдужим до релігії дітям: «Будьте добрими». Борен є закликом, спрямованим не лише до віруючих людей. Перші слова Марії були звернені до атеїстів.
Потім Божа Матір говорить до тих, хто вірить: «Моліться. Моліться дуже багато». Вона спрямовує до візіонерів заклик присвятити себе Мадонні зі Золотим Серцем. Немає сумнівів, що йдеться про посвяту Непорочному Серцю! Ці елементи послання безпосередньо відсилають до послання з Фатіми.
Пресвята Матір також назвала себе кількома титулами, виголосивши таким чином авторську Марійну катехизу. Перш за все, вона є «Непорочною Дівою». Цікаво, що починаючи від об’явлення Чудотворного Медальйона (1830), через об’явлення в Люрді (1858), у Паб’яницях (1904), у Фатімі (1917), у Туї (1929) і в Борені, Марія постійно звертає увагу на свою Непорочність. Ця істина повинна мати в наші часи особливе значення, якщо від посвяти людства Непорочному Серцю Марії Бог узалежнив вилиття на світ Своєї благодаті та милосердя.
Марія також є «Матір’ю Божою». Таким чином вона нагадує про свій нерозривний зв’язок з Ісусом. Вона – Матір Спасителя, а віддана Їй шана є марною, якщо не спрямовує до Христа. Саме тому Мадонна з Борена пов’язує між собою два питання: «Чи ти любиш мого Сина?» і «Чи ти любиш Мене?». Неможливо любити Марію без любові до Ісуса. Неможливо бути християнином, не люблячи Пресвяту Матір. Папа Павло VI висловив це коротко: «Християнський означає Марійний».
Пресвята Матір також «Цариця Небесна». Цей титул вказує на владу, якою Марія володіє за Божим розпорядженням. Господь двічі «відмовився» від Своєї всемогутності. Перший раз, коли дав людині свободу, другий раз, коли віддав Марії владу над створінням. Людина від самого початку зловжила своєю свободою, тоді як Марія здійснює царську владу в ідеальній згоді з Божими намірами.
Нарешті, обіцянка: «Я наверну грішників». Марія не ставить жодних умов; Вона просто звіщає, що наверне грішників. Замислитися змушує не лише той факт, що це станеться (можемо здогадуватися, що це навернення прийде разом з анонсованим у Фатімі тріумфом Непорочного Серця), але й те, що Марія не каже, що «випросить навернення», а що — з волі свого Сина — Сама наверне. Знову бачимо надзвичайну владу Марії — Всепосередниці благодатей (ласк).
Кілька речень, вимовлених Божою Матір’ю в Борені, показують Її надзвичайну роль в історії світу та в історії кожного з нас. Вона також нагадує основну істину: «Християнство — це релігія співпраці Бога і людини» (Іван Павло II). Тому саме від нас залежить, наскільки і коли здійсниться виголошене в Борені пророцтво про навернення грішників.
Використано: Вінцентій Лашевський «Світ Марійних об’явлень»
Нещодавно світ знову почув про Богородицю з Борена, однак цього разу вістка прийшла з Аляски. Там сталося чудо зцілення через заступництво Діви зі Золотим Серцем. фігура якої стоїть у дворі місцевого католицького храму.
Цей реальний випадок було описано, зокрема в National Catholic Register. Що ж сталося? Брюс, якому було 2-3 роки, мав серйозну проблему з серцем. Лікарі діагностували стан, який вимагав втручання, але після молитов і відвідин статуї Богородиці з Борена у Talkeetna, Аляска, дитина повністю одужала.
Історія самої статуї теж цікава. Ця унікальна копія фігури Богородиці з Борена була створена на знак подяки американцем Джорджем Гертером після Другої світової війни. Його син дивом пережив епідемію тифу на кораблі (тоді як 69 інших дітей померли), коли мати поклала йому під подушку шматочок боренського глоду. На знак вдячності Гертер створив кілька десятків статуй, помістив у кожну таку реліквію (скалку глоду) і розіслав їх, завдяки чому одна з них опинилася на Алясці.
Сім’я дізналася про неї з місцевої католицької газети, відвідала її, молилася — і відбулося зцілення. Але не тільки фізичне.
Батько зціленого хлопчика Ерік Пол виріс протестантом і ніколи раніше не вшановував Діву Марію. Проте під час щирої молитви на колінах біля статуї він пережив глибоке духовне зцілення. Згодом він почав молитися Розарій, і 19 квітня 2025 року (Пасхальна Вігілія) він увійшов у повне сопричастя з Католицькою Церквою в парафії Our Lady of the Lake у Big Lake, Alaska.
Ще одна цікава деталь. Під час візиту до святині собака родини на прізвисько Ведмідь (Bear) несподівано застрибнув на постамент. Він дивився прямо на Богоматір і поводився так, ніби вітався з реальною живою людиною. Крім того, собаки несподівано почали виривати навколо статуї місцеві колючі бур’яни.
Також читайте: «Матір Слова»: що сказала Богородиця в Руанді за кілька років до геноциду
Що написав єпископ Акіта щодо об’явлення, про яке свідчила Агнеса Сасаґава
Об’явлення в Понмені: Мати Божа Надії, порятунок від поразки, закінчення війни
Повязані записи
