Чи є у богослужінні Вечірні місце для молитви за тих, хто готується до Таїнства Хрещення? Про це у своєму блозі роздумує журналіст, піддиякон Василь Калита.
У найдавнішому джерелі молитов візантійської Вечірні «Барберіні gr. 336» також знаходимо молитви катехуменів (тих, хто готувався до Хрещення) та вірних. Сьогодні молитви такого типу ми знаємо хіба що у Божественній Літургії, адже колись не всі могли брати участь в Літургії Жертви. Ті, хто готувався до Хрещення, брали участь в Літургії Слова, після чого спільнота молилися за оглашенних, священник благословляв, і ті покидали зібрання. Однак сьогодні у богослужіннях добового кола таких молитов не знаємо.
Молитва катехуменів
«Боже, котрий відаєш приховане, знаєш все до постання його, не хочеш смерті грішника, але щоб він навернувся і жив, сам споглянь з місця Твого перебування на слуг Твоїх катехуменів, відкрий вуха сердець їхніх, щоб прийняли вони тайни єдинородного Твого Сина і Бога нашого; відроди їх з води і духа у вічне Твоє царство».
У константинопольській «Пісенній Вечірні» вона розміщувалась після третього антифону Трисвятого, на що вказує відповідний надпис у «Барберіні gr. 336». Звідси й головний її акцент – Боже милосердя, яке спонукає грішника до навернення, відродження до нового життя та богопізнання. Завданням молитви є також вказувати на мету християнського життя.
Молитву починає заклик до Бога Сусанни з книги пророка Даниїла (13, 42). За ним спільнота висловлює ідею з книги пророка Єзекиїла, що Бог не хоче смерті грішника, а його навернення і життя (18, 23; 33, 11). Вона просить Господа споглянути на тих, котрі готуються до Хрещення, «ἐξ ἑτοίμου κατοικητηρίου» (з місця перебування) (2 Хр. 30, 27; 1 Цар. 8, 39; Пс. 32, 14) – фрази, поширеної у Святому Письмі на позначення місця Божого перебування. Дієприкметник ἑτοῖμος дослівно можна перекласти як «готовий». Це слово Ісус вживає в Йо. 14, 2, коли говорить Своїм учням, що йде приготувати їм житло. У контексті цієї молитви це може служити нагадуванням катехуменам про їхнє покликання до вічного Божого царства (пор. 2 Пт. 1, 11). Так реалізовується завдання молитви показувати мету християнського життя, в яке катехумени незабаром увійдуть. Для цього також цінною є вказівка про прийняття тайни Єдинородного Сина Ісуса Христа, взята з послання апостола Павла до Колосян (2, 2; 4, 3). А осягається ця ціль відродженням з води і духа (пор. Йо. 3, 5).
Перша молитва вірних
«Господи Боже наш, нині приходимо у повноті серця і призиваємо ім’я Твоє святе і благодаримо Тебе, що зберіг нас протягом дня і привів до вечірнього світла. Молимось Тобі: даруй нам провести непорочно цей вечір і прийдешню ніч і весь час нашої мандрівки, зодягни нас у всеозброєння Святого Твого Духа проти духів злоби і плотських пристрастей; від усякого гріха віддали і сподоби вічного Твого царства».
Молитва розміщувалася після молитви за катехуменів і повторювала богословські теми, висловлені у попередніх – предстояння, подяка за захист протягом дня, прослава Бога, прохання про непорочне життя в актуальну пору доби і протягом усього життя, про допомогу у духовній боротьбі. Бачимо ті самі, що й раніше, біблійні образи, використані у ній, – вечірнього світла, вічного Божого царства як кінцевої мети християнського життя, зброї Божої для перемоги над духами злоби, пристрастями та гріхами.
Друга молитва вірних
«Господи Боже наш, що у світлі живеш недоступнім, що привів нас великою Твоєю милістю в теперішній день і закликав до вечірнього славослов’я, прийми моління нас, недостойних слуг Твоїх, і визволь нас від темряви гріховної, просвіти очі душ наших, щоб, завжди перебуваючи у страсі Твоєму і у світлі Твоєму ходячи, споглядали чуда Твої, завжди славили Тебе, єдиного істинного і людинолюбного Бога».
Особливий акцент у цій молитві робиться на протистоянні світла і темряви. Господь Бог наш (звертання взяте з Дан. 9, 15) – Той, Котрий живе у світлі неприступному (1 Тм. 6, 16). Тому спільнота до Нього звертається, використовуючи звороти зі Святого Письма, про визволення з темряви (Кл. 1, 13), про просвічення очей (молитва «Господи, в ярості Твоїй»; Пс. 12, 4; Еф. 1, 18), про ходіння у світлі (1 Йо. 1, 7), про здатність споглядати Його чуда (Пс. 118, 18). Закінчує молитву прослава, ідентична до кінцівки молитви третього малого антифону, взята з Йо. 17, 3.
Що ще цінного для нашого розуміння Вечірні можуть дати ці молитви, які, здавалося б, уже віджили своє? М. Арранц та о. В. Рудейко услід за Конституцією про Святу Літургію ІІ Ватиканського Собору поряд з темами Вечірні, які лежать на поверхні, відкривають ще один, з плином століть забутий, її сенс – хресну жертву Христа та подяку за неї. І, власне, розрізнення молитов за катехуменів та вірних у чині давньої Вечірні може вказувати на це.
Авт
ор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Також читайте: Молитви малих антифонів Вечірні: чи тільки на П’ятидесятницю?
«Тихі молитви»: темрява нерозуміння замість світла вечірнього
Василь Калита: Літургійні тексти оживають… І під час війни також
Повязані записи
