Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці – один із найцікавіших і водночас найприхованіших храмів львівського середмістя. Про унікальну святиню найчастіше згадують через відомі фрески Генрика Розена, проте в самому соборі можна побачити значно більше особливих реліквій, що поєднують найдавніші часи зі сучасними.
Музей у Вірменському соборі Львова
І вже зовсім мало хто знає про музей пам’яток вірменської історії й культури, організований при цьому храмі в 2021 році. Зовсім скоро його експозицію знову зможуть побачити всі охочі.
О. Карапет Гарібян, священник кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці та автор ідеї проєкту музею пам’яток вірменської історії й культури, розповів «Духовній величі Львова», що музей був заснований в 2021 році до 30-ліття канонічної діяльності Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви як постійно діюча виставка. Тут зібрані унікальні реліквії вірменської громади, серед яких – речі першого глави єпархії, богослужбові речі, оригінали документів єпархії та світлини.
Завдяки меценатам та співпраці з музеями й історичними установами організувати виставку вдалося приблизно за пів року і вона діяла з 16 грудня 2021 року до початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року. Священник проводить цікаву історичну паралель:
«100 років тому, в 1932 році, на вулиці Вірменській, 13 відкрилася така ж вірменська виставка, яка припинила діяти під час війни. І через сто років ми зробили таку виставку – і знову через війну вона закрилася». Проте вже цієї осені музей планує знову відчинити свої двері для львів’ян та гостей міста.
Серед особливих святинь, що зберігаються тут – дві мощівниці (1772 р.) з мощами святих І століття – святого Киріяка, святого Григорія, Просвітителя Вірменської церкви, його сина, святого Врданеса, і святого Папи Римського Климента.
У музеї збережені оригінали постанови про початок створення української єпархії, яку в 1991 році видав Католікос усіх вірмен Вазген І, а також Кондак його наступника, Гарегіна І, про підтвердження української єпархії Вірменської Апостольської Церкви. Тут зібрані особисті єпископські жезли XVIII, XIX та ХХ століть, а ще – цікава експозиція богослужбових речей, чимало з яких привезені з вірменського духовного центру Ечміадзину. Як розповів о. Карапет, храм і громада прийняла Унію і триста років була вірмено-католицькою, тому збережені артефакти дозволяють порівняти атрибути вірмено-апостольської та вірмено-католицької церков. Загалом же дізнатися про історію Вірменської Церкви відвідувачам допомагають інформаційні стенди та світлини трьох етапів життя вірменської громади в ХІХ-ХХІ ст.
Експонати музею
Серед цікавих експонатів – кераміка XV-XVIII століть, знайдена у підвалі банку вірменської церкви, а також оригінальне дерев’яне вікно із будинку на вулиці Вірменській, 13, де жили вірменські священники, а зараз поруч діє недільна школа та почесне консульство. У експозиції музею також бюст архиєпископа Йосифа Теодоровича, останнього єпископа Вірменської Католицької Церкви, та розп’яття кінця XVII століття.
Ці реліквії відвідувачі Вірменського собору зможуть побачити цієї осені. Проте сам храм, особлива пам’ятка львівської архітектури, відкритий для відвідувачів щодня – тут можна не лише побачити відомі фрески й мозаїку, а й помолитися перед унікальними чудотворними іконами, відвідавши святиню на вулиці Вірменській, 7.
Також читайте: Цікаві факти про Вірменський Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові
Про Вірменський собор та його святині
Про храм та його святині нам розповів диякон Вірменської Апостольської Церкви Армен.
Загалом вірмени живуть у Львові з ХІ століття. Подорож сюди вони свого часу здійснили через Крим, тікаючи від турків-сельджуків, і з часом активно проявили себе як вмілі будівельники та ремісники. У Львові вірмени зводили кам’яні споруди, виготовляли шкіряні, дерев’яні, ювелірні вироби, друкували книги (400 років тому в нашому місті була заснована вірменська друкарня), а ще – налагоджували торговельні й політичні зв’язки зі Сходом. Їхня діяльність здійснила значний внесок у розвиток економіки та культури.
Кафедральний собор збудували у три етапи: спершу на місці дерев’яного храму ХІІ століття у 1356-1363 роках збудували найдавнішу кам’яну частину типово вірменської архітектури. Серед тих, що збереглися цілком, це найстарша кам’яниця у Львові, а крім того, ймовірно, найстарший вірменський храм у Східній Європі. Другу частину в стилі бароко звели в 1630 році, розширивши споруду. Тоді від вулиці Краківської храм заступав будинок, який у 1909-10 розібрали і добудували третю частину в стилі модерн (архітектор – Франциск Мончинський).
Інтер’єр кафедрального собору
Під куполом над входом виконано фреску «Христос – Добрий Пастир», що є імітацією мозаїки VII ст. з церкви Сант-Аполлінаре-Нуово в м. Равенна (Італія). Мозаїки в храмі виконав Юзеф Мехоффер у 1913 році, сецесійні фрески написав 1925-1930 Ян Генрік Розен. Скульпторка Софія Розен створила дерев’яну статую Христа, а Ядвіга Городецька – два вівтарі в стилі ар-деко, де зараз зберігаються чудотворні ікони кафедрального собору.
На вівтарі праворуч – ікона Григорія Просвітителя – одного із перших християнських святих, що жив на зламі ІІІ-IV століття. Останні згадки про нього датовані приблизно 325 роком, після Нікейського Собору, коли він залишив патріаршу кафедру і почав жити як аскет, відійшов від світу. Його нетлінні мощі виявили щойно в VII столітті – пастухи звернули увагу на незвичайне світло в дуплі дерева, де святий, очевидно, провів останні роки свого життя і знайшов спочинок.
Ікона кафедрального собору зображає святого в центрі, а довкола в медальйонах – сцени його життя. Точна дата її створення невідома, але вона має цікаву особливість. «На цій іконі – що не завжди буває, дуже рідко – є дата на металевих ризах, 1670 рік. А загалом ця ікона старша, ніж ризи, адже спочатку малюють ікону, а потім, якщо вона чудотворна, якщо її дуже люблять, то роблять ризи зі срібла чи інакшого металу. Значить, ікона навіть старша, ніж 1670 рік», – розповів диякон Армен. Він зазначив, що святий Григорій є покровителем Вірменії, першим патріархом вірмен, тому майже у всіх вірменських храмах має бути його ікона.
Друга святиня – прославлена чудесами ікона Богородиці. Про цю ікону пише Садок Баронч – етнолог вірменського походження, домініканський монах, аскет, похований у містечку Підкамінь. Він є автором близько тридцяти книг про історію різних міст, монаших орденів, будинків Львові та на Заході України. В його доробку – книга про чудотворні ікони Матері Божої в Польщі, де ця ікона згадується як Кам’янець-Подільська ікона Божої Матері ХVII ст. З Кам’янця-Подільського вірмени врятували її від наступу турків. Є свідчення, що певний час вона перебувала в Язлівцях, де був вірменський осередок і вірменський єпископ. Поруч з іконою можна побачити дарохранильницю, де колись вішали присвячені їй дари.
Цікаво, що ці дві ікони – не єдині вірменські святині у нашому місті. «У Львові є ще вірменські ікони, які знаходяться не в нашому храмі, а в музеях», – розповів диякон Армен. «Наприклад, ця славна ікона Божа Матір Львівська – якщо подивитися уважно, то Богородиця і Ісус Христос на ній мають вірменські риси. Ця ікона знаходилася у вірменському храмі до 1939 року». У наш час львів’яни мали змогу побачити цю святиню в палаці Потоцьких, де було виокремлено кімнату, в якій відвідувачі могли помолитися перед нею. Деякі вірменські ікони та артефакти зберігаються, зокрема, у Львівському музеї історії релігії.
Але це не всі таємниці, які береже кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Деякі з них приховані від очей випадкових відвідувачів, але особливо цінні.
«В нашому храмі є найстарша фреска у Львові. У вівтарній частині, одній із найстарших частин храму, праворуч є віконна ніша. У свій час цю нішу замурували зовні, а всередині поставили бароковий дерев’яний вівтар – тоді була мода бароко. А потім, коли митрополит Теодорович вирішив позбутися від бароко і прикрашати храм мозаїкою, він почав ці вівтарі дарувати різним храмам. І коли зняли той вівтар, зауважили, що там є фреска – це було в 1924 році. Це була сенсація, всі газети писали, що у Львові знайшли найстаршу фреску – кінець XIV або початок XV століття. Ліворуч зображений святий Яків, праворуч – святий Ян зі своїм учнем Прохором, а на найвищому місці – Ісус Христос в мандорлі, і вірменські написи», – розповів диякон Армен.
Ще одна цікавинка – різьблені хрестики на стінах біля Святилища храму. «Ці хрестики в різні часи різні люди лишали для молитовної згадки, щоб наступні покоління молилися за них, на знак вдячності Богові, з 14 до 17 століття. Вони мають орнаменти і подібні на якір – таким чином перші християни зображали хрест, навіть ще в катакомбах. І вірмени теж, подібно до давніх християн. В Єрусалимі багато таких знаків якоря. Це символ хреста і символ твердості віри, символ, що хрест є якір для нас, який наш човен стримує на хвилях моря життя. Орнаменти зображають квітучий хрест, бо Христос воскрес та смертю смерть подолав», – зауважив диякон.
Підготувала Марія Цьомик
Фото автора
Повязані записи
