Автор: Деніел Б. Ґаллахер
Літні Папи були нормою з кількох причин. Мудрість, як відомо, приходить з віком, як і перевірений послужний список. Люди, яким було близько вісімдесяти, інколи обиралися як певні «проміжні ланки», таким був Іван XXIII.
Коли Кароль Войтила вийшов на балкон базиліки Святого Петра в 1978 році в образі Івана Павла ІІ, йому було лише 58. Тоді це здавалося незвичним, проте у попередньому столітті Пій IX був обраний у 54. Хоча ми навряд чи побачимо такого молодого Папу, як 20-річний Бенедикт IX, обраний в 1031 році, можна з упевненістю сказати, що Пій та Іван Павло зламали стереотип і зробили можливим обрання на престол Петра практично будь-кого (з кардиналів).
Літні Папи були нормою з кількох причин. Мудрість, звичайно, приходить з віком, як і перевірений послужний список. Люди, яким було близько вісімдесяти, інколи обиралися як певні «проміжні ланки», як, наприклад, Іван XXIII, що зійшов на престол після двадцятирічного правління Пія XII. Хоча il papa buono займав престол менш як п’ять років, він добряче розхитав човен Петра, скликавши Вселенський Собор, відомий тепер як ІІ Ватиканський.
Папа Климент X, обраний у 1670 році, маючи майже 80, мав достатньо сил, щоби подолати п’ятирічний рубіж і пройти Святий 1675-ий Рік, перш ніж померти наступного року. Альбіно Лучіані, 65-річний, обраний під іменем Івана Павла I в 1978, не повинен був стати тимчасовим Папою, але протримався лише 33 дні. Non si sa mai, як кажуть італійці («ніколи не знаєш»).
Коли Кароль Войтила увійшов до Сикстинської капели в жовтні 1978 року, вже понад 10 років він був кардиналом і належав до числа виборців, які за два місяці перед тим обрали Івана Павла І. Войтила не був відомим, але й не був невідомим. Середній вік членів Колегії на той час становив 67 років, а одним із головних контркандидатів краківського архієпископа був Джованні Бенеллі, архієпископ Флоренції, що мав 56. Іншому, Джузеппе Сірі, було вже 72.
Святий Іван Павло ІІ, який вільно володів вісьмома мовами, був чудовим співрозмовником і блискучим філософом. Він також був воротарем, лижником і завзятим любителем активного відпочинку. Церква захоплювалася ним якраз за те, що він поводився як молодший за свій вік. Його дивовижна історія була відображена в захоплюючих коміксах, які я жадібно поглинав, будучи восьмирічним хлопчиком, що ріс у Чикаго, найбільшій польській метрополії за межами Польщі. Не було жодних підстав думати, що він залишить нас найближчим часом. І дійсно, його 27-річний понтифікат увійде в історію як один із найбільш плідних.
Тепер, через 20 років, чи настав час для нового молодого Папи? Залишивши в стороні телевізійну драму Паоло Соррентіно, подивімось на двох кандидатів.
Джорджо Маренго, I.M.C, наразі є Апостольським Префектом Улан-Батора, місіонерської території, що охоплює 600 000 квадратних миль Монголії. Ця країна є 19-ю за площею, але в ній проживає лише 3,5 мільйона людей, 1,5 тисячі з яких – католики. Це майже 10 000-відсоткове зростання за 30 років завдяки падінню комунізму та наполегливій праці місіонерів, таких як «Консолята», релігійного згромадження, заснованого блаженним Джузеппе Алламано в 1901 році.
Через два роки після священничих свячень о. Маренго разом із чотирма товаришами по «Консоляті» був відправлений до Монголії. Він провів 14 років в Арвайхеері, 280 миль на південний захід від столиці, де заснував невелику парафію і занурився в благодійну діяльність. Призначений Франциском пастирем цих глибинок у 2020 році, Його Високопреосвященство збільшив кількість священників у Монголії приблизно до 25. Префектура також має 30 богопосвячених чоловіків і 30 жінок.
Я та інші, хто навчався разом з Джорджо в Папському Григоріанському університеті наприкінці 1990-х років, були вражені його місіонерським серцем і нестримним бажанням дізнаватися про інші культури та релігії. Він описує свій підхід до євангелізації як «sussurrare il Vangelo» («шепотіти Євангеліє»), тобто будувати довірливі стосунки з буддистами і формувати відносини, які відкривають двері для особистого обміну вірою. Якщо кардинали шукають євангеліста-місіонера з великим досвідом міжрелігійного діалогу і серцем пастора, то Джорджо — саме та людина, яка їм потрібна.
Ще молодшим, однак, є місіонер Микола Бичок, ЗНІ, український греко-католицький ієрарх із єпархії святих Петра і Павла в Мельбурні. Минулого року Папа Франциск возвів його в сан кардинала, коли йому було лише 44 роки. Познайомившись із редемптористами у своєму рідному місті Тернополі, на Заході України, єдиною мрією в житті о. Миколи було вступити до їхніх лав. Висвячений у 2005 році, він служив в Україні, Росії та Сполучених Штатах, перш ніж був призначений єпископом своєї нинішньої єпархії у 2020 році.
Його Високопреосвященство красномовно говорив про страждання своїх співвітчизників-українців у нинішній війні з Росією, а його австралійська паства значною мірою складається з греко-католицьких біженців від Балканської війни та конфлікту з Росією, що вибухнув у 2014 році. У своїй промові, виголошеній у Сіднеї минулого місяця, він заявив:
«Ми, українці, як ніхто інший, прагнемо миру. Ми молимося за нього вже одинадцять років і віримо, що одного дня він буде відновлений. Але не мир, який є капітуляцією перед злом, не компроміс з несправедливістю, яку було вчинено, а мир, який ґрунтується на правді».
Чи ці пурпуроносці занадто молоді, щоб зайняти місце Петра? Історія каже, що ні, і так само, мабуть, думає Франциск. Даючи їм червону шапку, Святіший Отець дав їм не лише право голосу на наступному конклаві, але й вотум довіри, що вони здатні очолити Вселенську Церкву. Хоча їхній день, ймовірно, прийде пізніше, те ж саме можна було б сказати і про Пія IX, і про Івана Павла II.
Справжнє питання полягає в тому, чи вважатимуть виборці бажаним для Церкви тридцятирічний (якщо не довший) понтифікат. Але коли ми думаємо про навернення молоді, міцність шлюбів і джерело священничих і богопосвячених покликань, яке вилилося під час яскравого понтифікату Івана Павла ІІ, то молодий Папа з міцною опорою на Традицію і палким завзяттям проповідувати Добру Новину Ісуса Христа може бути не такою вже й поганою ідеєю.
Про автора: Деніел Б. Ґаллахер – викладач літератури та філософії в Ралстонському коледжі. Служив у папських канцеляріях Бенедикта XVI та Франциска як секретар з латинської та англійської мов.
Також читайте: Де у Львові зустрітися зі святим Іваном Павлом ІІ
La Croix: Коли йдеться про геополітику, Папа Франциск не є непомильним
О. Ігор Гнюс: «В старі добрі часи Папа оголосив би Хрестовий похід»
Повязані записи
