«Нехай кінцевий суд буде для нас легким та радісним іспитом!», — Преосвященний Володимир у м’ясопусну неділю

Запитаймо себе у світлі сьогоднішньої «неділі страшного чи кінцевого суду», яка перспектива чекає нас конкретно? Для багатьох цікаво, коли буде кінець світу. Не знаємо цього. Але є певність, що буде кінець нашого земного життя. До цього закликав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час роздумів над Євангелієм у м’ясопусну неділю.

Євангеліє: Мт.25, 31-46.

Сказав Господь:

31. Коли Син чоловічий прийде у славі своїй, і всі ангели з ним, він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.34. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього:

– Ходіте, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36. нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.

37. Тоді озвуться праведні до нього:

– Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі і прийшли до тебе?

40. А цар, відповідаючи їм, скаже:–

Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.

41. Тоді скаже й тим, що ліворуч:

– Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо я голодував, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і ви не навідались до мене.

44. Тоді озвуться і ті, кажучи:

– Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?

45. Він відповість їм:– Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх найменших братів, і мені не зробили.

46. І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне.

«Живучи на землі, ми можемо собі ставити питання: а як є в небі, у вічності? Бо це ж наше майбутнє. Людина, яка має багато фантазії, може так описати небо: там є гарно, багато квітів, співають пташки… Інші уявляють собі гарні будівлі. Хто любить тварин, то хотів би з ними бути у вічності», — зазначив Архиєрей.

«Дехто каже, що є люди, з якими він у вічності з огляду на певні неприємності чи зранення не хотів би зустрітися. Це найближчі люди, яким неодноразово було сказано: Люблю тебе! А потім життя принесло «тріщину». Кінцево ніхто не знає, як там дійсно є, як виглядає це місце перебування Бога. Але для нас важливіше, чи ми там будемо?!», — додав владика Володимир.

На його переконання кожний з нас повинен своїм життям показати, до якої групи людей він хоче належати у вічності: до спасенних чи проклятих. Це потрібно показати вже тут, на землі. Ісус не страшить нас, а застерігає. Тут йдеться про елементарні людські відносини. Нема мови про матеріальні речі, про гроші, чи вони все вирішують чи ні, а йдеться про людяність.

Можемо подумати, припускає єпископ-помічник Львівської архиєпархії, що сучасникам Ісуса легше було його підтримати, нагодувати чи прийняти в дім. Зокрема Симонe Киренейцю., Вероніці…
«А як це можливо реалізувати нам, людям 21 століття?», — запитує він і відповідає: «В Євангелії стоїть питання: Господи, коли ми бачили тебе голодним, нагим, ув’язненим? Відповідь є наступна: Все, що ви зробили для моїх братів і сестер, ви мені зробили або не зробили».

«Ісус в часі земної діяльності відчував, хто його потребує, а хто Ним зловживає. Він і сьогодні переодягається в людину, також там, де ми цього не очікуємо», — підкреслює єпископ.

«Нехай кінцевий суд буде для нас легким та радісним іспитом!», — побажав на завершення Преосвященний Володимир.

За матеріалами: https://ugcc.lviv.ua

Повязані записи