6 лютого Католицька церква вшановує пам’ять святого Павла Мікі та сподвижників – японських мучеників за віру, вбитих під час гонінь християн за часів правителя Тойотомі Хідейосі. 5 лютого 1597 року їх розіп’яли на пагорбі Нагасакі. Ще з хреста вони пробачили своїм переслідувачам.
Християнство в Японії доволі активно розвивалося після місії, яку до цієї країни здійснив у першій половині XVI століття святий Франциск Ксаверій – католицький священник і монах Товариства Ісуса (Ордену єзуїітів). Та вже через кілька десятиліть після місії християн почали переслідувати – ймовірно, через звинувачення місіонерів у політичному шпигунстві. Місіонерам було наказано покинути Японію. Втім, чимало з них все-таки залишилися, щоби піклуватися про свою паству.
Син самурая
Павло Мікі народився недалеко від Кіото в заможній родині в 1565 році. Був сином самурая. Коли йому було чотири роки, його батьки і вся родина охрестилися. Хлопець виховувався у єзуїтській школі; у віці 22 років він також вступив до Товариства Ісуса. Будучи семінаристом, допомагав місіонерам як катехит. Після новіціату і навчання об’їздив майже всю Японію, проповідуючи вчення Христа. Саме тоді, коли Павло готувався до священничих свячень, у 1597 році розпочалося переслідування, яке розв’язав фактичний правитель Японії Тойотомі Хідейосі.
Тортури, причастя і чернечі обіти
Павла заарештували і під тортурами змушували зректися своєї віри. У в’язниці він зустрівся з іншими заарештованими послідовниками Христа, яких пізніше назвали сподвижниками. Після тортур приреченими на смерть їх провели через місто. Павло скористався нагодою, щоб проповідувати Христа зібраному натовпу. В’язнів помістили до в’язниці в Кіото. До них приєдналися ще двоє християн, заарештованих за спробу принести допомогу в’язням. За наполяганням губернатора влада погодилася допустити до засуджених священника зі Святими Дарами. Цією можливістю скористалися двоє послушників, щоб скласти свої чернечі обітниці.
Прощальна пісня самурая на шляху християнина
Павло Мікі та його товариші були засуджені до смертної кари через розп’яття. 26 засуджених повезли крізь холод і сніг майже за тисячу кілометрів до Нагасакі. Це місто якнайкраще підходило для показової страти, адже там проживала найбільша кількість послідовників Христової віри.
Страта відбулася 5 лютого 1597 р. На місці засуджених вже чекали 26 хрестів, до яких вони були прив’язані дротами. Коли їх підняли, в’язні почали співати: «Свят, свят, свят…». Їм ще раз зачитали вирок і запропонували зректися віри, проте всі відмовилися. Павло Мікі виголосив промову з хреста у формі прощальної пісні самураїв:
«Я японець за походженням і брат Товариства Ісуса. Я не вчинив жодного злочину. Єдина причина мого смертного вироку – це те, що я навчав Євангелії Господа нашого Ісуса Христа. Я щасливий померти з такої причини і приймаю смерть як великий дар від мого Господа. (…) Немає іншого шляху до спасіння, окрім шляху християн. Я прощаю всім, хто спричинився до моєї смерті. Я не відчуваю ненависті, я хочу всіх вас здобути для Христа».
Мучеників беатифікували 1627 року. У 1862 році Пій ІХ канонізував їх. Сьогодні на пагорбі над Нагасакі стоїть церква і пам’ятник на їхню честь. Папа Іван Павло ІІ у 1981 році відвідав це місце і назвав його пагорбом воскресіння.
26 мучеників із Нагасакі вважають покровителями Японії. Павла Мікі вшановують як покровителя дебатів.
За матеріалами Święty codzienny та сайту РКЦ в Україні
Також читайте: Як святий мученик Орест доповнив своє житіє через 14 століть
Кардинал Ернест Сімоні: «Тільки Ісус, завжди Ісус»
«Я не можу обмежити своє священство церквою»: 36 років тому комуністи вбили о. Єжи Попелушко
Повязані записи
