Звідки Церква взяла традицію освячувати воду? У чому особливість йорданської води і що таке Велика Агіазма? У яких випадках свята вода не зможе допомогти? Та чому давня Церква розділила свято Богоявлення на два свята — Різдва та Хрещення Господнього?
Про це сайту «Духовна велич Львова» розповів ректор Львівської духовної семінарії св. ап. Іоана Богослова ПЦУ протоієрей Петро Бойко — доцент та кандидат наук із богослів’я.
Отче Петре, у Святому Письмі ми не бачимо такої практики як освячення води, або покроплення святою водою. Звідки Церква взяла таку традицію?
О. Петро Бойко: Чин Великого освячення води на Богоявлення і в Навечір’я цього свята бере свій початок із перших віків християнства. Варто пам’ятати, що Церква користується і Священним Писанням, і Священним Переданням. Тобто є два джерела Божого Одкровення — написане і, так би мовити, усне (яке з часом теж було записане). До Передання належить і пам’ятка під назвою «Апостольські постанови», яка датується ІІІ століттям, де згадується про освячення води як нормальну церковну практику. А сам Чин Великого освячення води в церковній традиції приписується апостолу і євангелісту Матфею.
Згодом отці Церкви написали прекрасні молитви на освячення води, тобто доповнили цей Чин. Трохи пізніше стала поширеною традиція окроплювати будинки свяченою водою. Ця практика набула поширення завдяки Римському Папі Олександру І в другому столітті. Але у богослужбову практику Церкви воно увійшло завдяки Єрусалимській Церкві. Саме там почали освячувати воду на свято Богоявлення. А вже з середини V ст. ця практика поширилася на інші Помісні Церкви. Отці Церкви через свою проповідь говорили про надзвичайну божественну силу, яку дає ця вода.
Чому цей Чин і вода, яка під час нього освячується, стали такими значимими для Церкви? Багато людей, зокрема у Львові, щороку прагнуть отримати цю воду.
Ми є люди, а людина складається з душі і тіла. Тому нам важливо мати фізичні відчуття, ми хочемо ту чи іншу річ спробувати на дотик. У таїнствах Божественної дії є видима і невидима сторона. Тому у видимий спосіб люди споживають цю воду, окроплюються, омиваються нею і набувають таким чином освячення.
Але освячує не сама вода. Інколи люди вбачають у ній панацею, намагаються взяти її якнайбільше до дому, думаючи, що чим більше вони її споживуть, тим більше вона їм допоможе. Але це не зовсім так. Допомагає віра і благодать Божа. І це ми бачимо зі самих текстів освячення води.
Ми молимося до Бога, щоб освятилася вода ця «силою і дією, і сходженням Святого Духа, щоб зійшла на воду цю очищувальна дія Предвічної Тройці, щоб була вода ця на зцілення душ і тіл, і відганяла всяку супротивну силу, щоб дана їй була благодать визволення і благословення Йорданське силою і дією і сходженням Святого Духа. Щоб Сатана був скоро під ноги наші повержений і всякий намір його, спрямований проти нас, знищений…». Ось яка сила надається цій воді, щоб вона як дар «освячення і визволення від гріхів стала на зцілення душі і тіла та на всяку особливу користь, щоб вода ця привела до життя вічного». Але, знову ж таки, ми віруючі люди і розуміємо, що сама по собі вода, якщо ми лише будемо лише її споживати, до життя вічного нас не приведе. Але якщо ми віримо і споживаємо цю воду видимо, а невидимо освячуємося благодаттю Божою і стараємося змінити своє гріховне життя – лише тоді це приведе нас до життя вічного.
Як пояснити випадки, коли люди, опановані злими духами, відчувають різницю, яка вода освячена, а яка – ні? Отже, таки є якась Божа сила в самій матерії святої води?
Вода — це стихія, із води постала наша земля — із води Бог виокремив сушу. Так що вода ізначально має велику очищувальну і творчу силу. Використовуючи воду, нам також показав приклад Господь Ісус Христос, коли занурився у Йордан. Чи потрібно було Йому це робити як Боголюдині, який у всьому був подібний до нас, окрім гріха? Звичайно, ні! Але Він прийшов виконати Закон, очистив водне єство і показав нам шлях до життя вічного.
Згідно з науковими даними, доросла людина складається з води приблизно на 65%, а зародок людини містить 97% води.
Звичайно, це також має великий сенс. Тому молитва на благословення води є важливою для нас всебічно.
У Східній Церкві воду, освячену на Йордан, називають грецьким словом «Агіазма». Що це означає?
Слово «агізма» грецькою мовою означає — «святиня», у цьому випадку «свята вода». Так склалося, що в церковній традиції «агіазмою» стали називати воду після Великого освячення. Ми називаємо її Велика Агіазма — Велика Святиня.
Але Чин Великого освячення води, хоча це Велика Святиня, не є Таїнством Церкви?
У Церкві існує сім Таїнств, поміж яких нема освячення води. Таїнство — це те, що стосується безпосередньо людини, а не будь-якої матерії поза нею. Всі Таїнства, а це — Хрещення, Миропомазання, Покаяння (або Сповідь), Євхаристія, Подружжя (Шлюбу), Священства і Соборування (або Єлеопомазання) — стосуються самої людини. Тому Велике освячення води не належить до Таїнства, але має велику, надзвичайну божественну силу.
Чи відрізняється Богоявленська або Хрещенська вода від води, яку освячує священник упродовж року?
Священник освячує воду на різні потреби, використовуючи Чин Малого освячення води. Можемо тут сказати — мала Агіазма: це мале водосвяття, яке ми звершуємо в дні особливих свят, престольних празників та за інших потреб. Ми також окроплюємо цією водою, споживаємо її. Але вода, освячена на Богоявлення, має більш сакральне значення, і тому вона зберігається впродовж року неушкодженою, а навіть і понад рік вона зберігає всі свої властивості так, наче ми її набрали щойно з джерела.
Як можна використовувати йорданську воду?
Цю воду віруючі люди п’ють вранці, помолившись та з’ївши шматочок просфори. Або в хворобі — для зцілення… Є випадки, коли людина з якихось причин на певний період не допущена до святого Причастя, то, щоб не залишитися взагалі без підтримки, вона споживає цю воду. Хоча Велика Агіазма в жодному разі не замінює собою Причастя. Тому що Причастя ніщо не може замінити. Але знову ж таки, я хочу наголосити, що все це повинно прийматися з великою вірою.
Ще запитаю у Вас про віру. На свято Богоявлення або Хрещення Господнього частина людей зосереджуються лише на святій воді. Подія Богоявлення стає для них лише тлом для цього свята. Як зберегти духовну рівновагу у цьому випадку?
Відзначаючи Святе Богоявлення, ми найперше згадуємо велику подію Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Це свято має кілька назв: перше — це Хрещення Господнє, тому що відбулося саме хрещення — занурення Господа Ісуса Христа у води Йордану; друга назва — це Богоявлення, тому що коли Спаситель вийшов із вод Йордану, Бог явив Себе у Трьох Іпостасях: як Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий. Тобто, Друга Іпостась Пресвятої Трійці — Син Божий хрестився в Йордані, Отець — промовив із Небес слова: «Це Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління», і Дух Святий зійшов на Христа у вигляді голуба. Це було ствердження Божества Господа Ісуса Христа, при якому об’явилася Свята Трійця.
Щодо свята Богоявлення хочу зробити ще одне доповнення, тому що до IV ст. свята Різдва Христового і Богоявлення святкувалися в один день; це свято мало назву — Богоявлення. Але на той час набули поширення різні єретичні віяння, які заперечували або принижували людську природу Христа: деякі з них, наприклад, стверджували, що Ісус Христос не мав людської плоті, що вона, мовляв, була примарною. Це стало поштовхом для того, щоб ці два свята були виокремлені, щоби був зроблений наголос на народженні Христа як людини, і на Хрещенні Його як Богочоловіка, який має справжню плоть і водночас є Одним зі Святої Трійці. До цього часу ми можемо побачити спорідненість цих двох свят у богослужбових текстах, тому що богослужіння на Різдво Христове і на Богоявлення ідентичні — різниця лише в тому, що оспівуються дві різні події з життя Спасителя.
Дякую, отче, за ваші чіткі та змістовні відповіді.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: О. Петро Бойко: «Дуже велика користь душі спочилого від загальної церковної молитви»
Свящ. Петро Бойко: Чому Пасху святкують у різні дні
О. Петро Бойко: Навчатися і служити в православному серці Львова надихає
Повязані записи
