Серед безлічі релігійної літератури в історії світу виділяється п’ять особливих книг, які не лише стали всесвітньовідомими та отримали великі тиражі, але й досі справляють вплив на життя окремих людей та цілих народів.
«Сповідь»
Книгу «Сповідь» (лат. Confessiones) написав латиною Аврелій Августин Іпонійський, якого здебільшого називають просто — Блаженний Августин. Зробив він це у проміжку між 397 та 400 роками н.е. Це автобіографічний твір, викладений у незвичній манері діалогу з Богом. Чому «Сповідь»? Йдеться не лише про визнання гріхів, але й про визнання своєї віри, а точніше про опис драми людини, яка намагається власними силами знайти сенс свого існування та реалізувати себе. Августин думав, що його шлях – це лише наслідок прийнятих ним рішень та певних життєвих обставин — однак згодом він розуміє, що весь цей час його вела невидима рука Когось іншого. Августин стає християнином у віці 33-х років — охрещує його св. Амвросій Медіоланський. Книга цікава, тому що автор намагається писати без прикрас: йдеться не про «гламурного» святого, а про грішника — людину з плоті та крові, яка має ті ж самі спокуси та запитання, що й ми сьогодні. У Августина була дружина, син, любляча матір, друзі — їхні стосунки були жвавими, інколи доволі драматичними, але навіть у часи своєї зануреності в житейську суєту, переживаючи дні найбільшої віддаленості від Бога, Августин намагався заповнити глибоку внутрішню порожнечу. Чому ця книга стала такою популярною? Пояснень багато. Однак, можливо, в цьому і секрет її успіху, бо, прочитавши «Сповідь», кожен знаходить власну відповідь на це запитання. Беззаперечним є те, що цю книгу читають християни всіх конфесій, і не лише віруючі в Бога люди — неможливо уявити будь-яку освічену людину, яка би не пережила разом із Блаженним Августином перші 33 роки його життя, перегортаючи сторінки його «Сповіді». Оскільки книга була написана наприкінці IV ст., її не можна зарахувати до виключно однієї християнської конфесії: до поділу на католиків і православних було ще доволі довго, а перші протестанти з’явилися лише через майже 12 століть після її написання. Тож сьогодні цю книгу читають та насолоджуються нею всі. «Сповідь» перекладена українською мовою у видавництві «Свічадо».
«Наслідування Христа»
Книга «Про наслідування Христа» (лат. De Imitatione Christi), або, як часто її називають, «Наслідування Христа», написана в 1418 році, тобто через тисячу років після «Сповіді» Августина. Її автором є німецький католицький монах-августинець Тома Гемеркен Кемпійський. Не сплутайте його з великим теологом-домініканцем св. Томою Аквінським. Ця книга набула неймовірної популярності в католицькому світі і, мабуть, стала другою після Біблії за читаністю поміж католиків. Якщо «Сповідь» Августина читали здебільшого люди з освітою, то «Наслідування Христа» Томи Кемпійського було настільною книгою не лише знатних, але й багатьох простих людей: мирян, монахів та священників. Цей твір має в собі щось особливе: простою мовою він говорить про складні духовні переживання. Тож незалежно від того, скільки разів людина читає цю книгу, вона відкриватиме для себе щось нове — не обов’язково в розрізі знань, йдеться, нагадую, про духовний досвід. Цю книгу високо оцінили не лише католики, її читають і протестанти, і православні. Не оминули своєю увагою її також деякі вчителі глибокого духовного життя поміж лютеран — пієтисти. Цю книгу варто читати, не поспішаючи, краще йти маленькими кроками, розмірковуючи над прочитаним, співвідносити його зі своїм життям і пам’ятати, що маєш справу не з уявою автора — Тома Кемпійський не вигадав змісту, а лише опрацював духовний досвід багатьох поколінь християн.
Книга також видана українською, зокрема видавництвом «Свічадо», існують різні її переклади.
«Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві»
Цей найбільш відома в світі книга з тих, які з’явились у православному світі. Хто її автор, достеменно невідомо. Але, починаючи з 1881 року, коли вона вперше побачила світ, її полюбило багато людей, що бажають поглибити своє духовне життя, особливо в питанні молитви. Книга була написана російською («Откровенные рассказы странника духовному своему отцу»), а вже в наші часи здійснили її переклад українською. Німецькою мовою книгу переклали ще в 1925 році, англійською — в 1930-му, французькою — в 1943-му. Також книга видана іспанською, польською, італійською, румунською і навіть арабською мовами. Цікаво також те, що в червні 2021 року, під час зустрічі з паломниками у Римі, Папа Франциск заохотив католиків молитися «Ісусовою молитвою», посилаючись якраз на цю книгу про прочанина. Таємницю успіху цього художнього твору важко пояснити, опираючись лише на літературні критерії — в книзі розповідається про простого чоловіка, який, почувши в церкві слова з Першого Послання апостола Павла до Солунян: «Невпинно моліться», вирішив дізнатися, як це можливо втілити в житті на практиці. Читач дізнається, як йому це вдалося, і на додаток чує багато інших цікавих історій і практичних духовних повчань, які не лише збагачують його духовне життя, але також мотивують почати життя молитви. В цьому, схоже, і є найсильніша сторона книги — ненав’язливо їй вдається вмотивувати людину подивитися на світ і на себе іншими очима, вона запалює дух, переміщає читача в містичну сферу молитовного подвигу. Деякі православні богослови критикують цю книгу, мовляв, не все так просто, та й узагалі вона може нашкодити, але поряд з ними є інші духовні титани сучасності, для яких ця праця свого часу стала великим натхненням. І, мабуть, мають рацію останні — тому що будь-яку книгу можна не так зрозуміти чи невірно застосувати, але спробуйте знайти твір, який так запалює дух як «Щирі розповіді прочанина».
«Подорож Пілігрима в Небесну Країну»
Ця книга, яка була видана в 1678 році в Англії, здобула небувалу світову славу. Вона стала такою ж популярною для протестантського світу, як «Наслідування Христа» — для католицького. Станом на сьогодні вона перекладена 200-ма мовами — цього року вийшов переклад українською. Перше враження від цієї книги може ввести в оману: вона може здатися твором з категорії дитячої літератури, або ж навпаки – надто складною, тому що говорить мовою алегорій. Написана баптистським служителем Джоном Буньяном, який 13 років відбув у в’язниці за свою віру, «Подорож Пілігрима» (англ. The Pilgrim’s Progress from This World, to That Which Is to Come) вплинула на лише на мільйони християн по всьому світу, але, як сказав літературний редактор Роберт Маккрам: «Немає жодної книги англійською мовою, окрім Біблії, яка б зрівнялася з шедевром Буньяна за діапазоном читацької аудиторії або за його впливом на таких різноманітних письменників, як Вільям Хогарт, Клайв С. Льюїс, Натаніель Готорн, Герман Мелвілл, Чарльз Дікенс, Луїза Мей Олкотт, Бернард Шоу, Вільям Текерей, Шарлотта Бронте, Марк Твен, Джон Стейнбек та Енід Блайтон». Перший фільм за цим романом було знято вже у 1912 році. Читати і перечитувати його можуть і дорослі, і діти — люди, які роблять перші кроки у своїй вірі, і ті, хто перебуває на схилі свого земного життя. Чому? Бо речі, про які розповідає цей твір, є фундаментальними і тому простими; автор годує нас не цукерками, а свіжим хлібом, який ніколи не набридає і постійно актуальний, саме тому він завжди «насущний». У наш час, коли релігійний релятивізм, а подекуди синкретизм та секуляризм б’ють через край, ця книга може відчутно допомогти розчистити криницю з живою євангельською водою та навіть реанімувати віру, відкрити «друге дихання» в житті віруючого – повернути людину на шлях до Небесної Країни. Прочитати «Подорож Пілігрима» буде також цікаво та корисно християнам всіх конфесій.
«Історія однієї душі»
Книга «Історія однієї душі» написана святою. Її автора — Терезу від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя — Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив «Учителем Церкви». Насправді цей твір не задумувався як книга, це дійсно був щоденник французької монахині-кармелітки, яка прожила всього 25 років. Книга була видана вперше через рік після її смерті. В цьому щоденнику відкривається заховане від світу життя Терези, в тому числі її внутрішні духовні думки і досвід. У ньому розкривається так званий «Малий шлях» до святості, бо не кожен може стати великим подвижником, мучеником чи місіонером, а до святості покликані всі — навіть нікому не знана молода дівчина з півночі Франції, про яку сьогодні знає увесь світ, хоча вона ні разу не виходила за мури монастиря, не зробила чогось великого в очах людей та встигла написати лише свій щоденник. Свята та її щоденник зворушують багатьох людей, свідченням цього є те, що, після Люрду, місце перебування мощів Терези з Лізьє є другим за відвідуваністю у Франції. Прочитавши книгу, ви, можливо будете здивовані, бо очікували чогось зовсім іншого, але водночас помітите в собі щось особливе — знайомство з Терезою непомітно змінило у вас щось дуже глибоко, так, що ви ніколи не будете тими самими, як до прочитання цієї книги. «Щоденник однієї душі» перекладено багатьма мовами — його можна прочитати також українською.
Для Духовної Величі Львова
Також читайте: «Дорога на Захід»: книга, яка в твоїх руках не випадково
«Зірка над Вифлеємом»: «королева детективів» Агата Крісті, яка вас здивує
Як була віднайдена книга бл. Василя (Величковського), яка налякала комуністів
Повязані записи
