Як постять львівські реформати? Чи святкують вони Великдень і як сприймають традиції, пов’язані з ним? Як вони сповідаються та чи вітаються: «Христос воскрес!»?
Про це та інше «Духовній величі Львова» розповів пастор Львівської реформатської церкви Святої Трійці Герой Хакєборд. Також він відзначив, чому шкодує про переміну церковного календаря в Україні і чи доречно святкувати Пасху в час війни.
Андрій Толстой: Пасторе Герою, чи у Реформатській церкві існує Великий піст?
Пастор Герой Хакєборд: Наш піст добровільний, ми пов’язуємо його з окремими подіями, а не з календарем. Тому в нас немає обов’язкового періоду посту. В нашому розумінні піст – це щось небуденне: це час, коли люди звертаються до Бога в особливий спосіб, наприклад, через війну або інші виклики. Це завжди добровільний вибір людини, який вона узгоджує зі своїми можливостями та станом свого здоров’я. Також піст може бути пов’язаний з покаянням: національним, церковним або особистим.
А як саме ви постите? У католицькій і православній традиції це, наприклад, відмова від певних видів їжі тваринного походження.
Щодо цього існують різні думки, але зазвичай це повне утримання від їжі. Можеш пити воду, особливо, якщо постиш більше, ніж один день. Але відмовляєшся від їжі загалом.
Чи святкують реформати Пасху?
Зазвичай так.
А які традиції з цим пов’язані?
Щодо цього важко говорити про Реформатську церкву загалом, бо вона всесвітня, і в кожній країні є свої традиції. Якщо ж говорити про нас тут, у Львові, то ми — українська церква, і маємо багато гарних українських традицій. Звісно, коли ми святкуємо Великдень, то головне, щоб ми говорили про історію, що тоді сталася. Тому проповідуємо та співаємо під час Служби саме на цю тему.
А як щодо обряду освячення пасок, кошиків?
Такого у нас взагалі немає. У протестантському розумінні загалом і в реформатському зокрема ми робимо те, що бачимо в прикладах, які дає Біблія в Новому Заповіті. Поклоніння в Старому Заповіті було особливим періодом очікування Месії. Коли ж Месія прийшов, то Він виповнив старі обряди, які мали значення і які вказували людям на Месію. У Новому Завіті ми не бачимо, щоб апостоли кропили святою водою людей чи якісь речі.
А чи існують якісь особливості Пасхального богослужіння?
Так, у цей період у нас трохи інше оздоблення приміщення. Ми вивішуємо на хресті білу тканину, що символізує світлий одяг, у якому був вбраний Ісус Христос. Також прикрашаємо місце для богослужіння свічками, квітами… Співаємо пісні про Воскресіння Христа, в основному такі ж, як у Католицькій церкві. Ми намагаємося використовувати все хороше, що є в українській культурі. Ми не хочемо створити тут американську чи західноєвропейську церкву. І, звісно, проповідь — завжди про Воскресіння Ісуса Христа і що це означає для нас, бо воно є центром нашої віри. Без Воскресіння у нас немає християнської віри.
А чи є у вас привітання: «Христос воскрес!»?
Так, три рази (сміється).
Чи святкує Реформатська церква ще якісь свята, окрім Пасхи?
Якщо говорити про Реформатську церкву загалом у світі, то, думаю, більшість святкують і Пасху, і Різдво. Якщо говорити про нашу церкву тут, у Львові, то ми також святкуємо Вербну неділю, Богоявлення, Вознесіння, П’ятидесятницю, Преображення — йдеться про основні події в житті Ісуса Христа. Також у нас є своє окреме свято — День подяки, в жовтні.
Реформатська церква дотримується у своєму віровченні і практиці протестантського принципу «Sola Scriptura» («Тільки Писання(м)»). Але в текстах Нового Завіту не згадується про християнські свята. Як ви це собі пояснюєте?
І саме тому свята не є обов’язковими в нашій Церкві, але ми маємо свободу. Наше святкування відображається в наших Службах, а в Біблії детально не прописаний зміст чи порядок богослужінь. Тобто ми маємо певну свободу обирати теми. І коли Церква знаходиться в певному контексті, ми вважаємо, що це мудро – зрозуміти, що саме допоможе людям в тій місцевості краще пізнати Божу Істину. Наприклад, святкування Вознесіння Ісуса Христа – дуже хороша нагода говорити про цю подію і чому вона важлива. Де зараз перебуває Ісус Христос? Чому Він там? Або, коли йдеться про Преображення, важливо, щоб люди розуміли, що це не просто «Яблучний» чи «Медовий Спас»…
Також під час Великого посту багато львів’ян ідуть до сповіді, дехто робить це лише раз на рік. Чи існує практика сповіді в Реформатській церкві?
Важливо кожного дня визнати свої гріхи перед Богом в особистій молитві. Коли ми збираємося по неділях, то визнаємо свої гріхи перед Богом під час Служби: кожен – тихою молитвою, і потім пастор — загальною молитвою. Тобто моє покаяння, моя сповідь відбувається між мною і Богом, бо ми віримо, що нам не потрібен інший посередник. Ісус — наш посередник. Ми молимося в Його Ім’я до Бога, і ми прощені.
Звісно, що людині може допомогти розмова з кимось. Це може бути християнський друг або пастор. Часто люди хочуть поговорити саме з пастором, щоб отримати впевненість, що для них є прощення від Бога. Але пастор не повинен бути обов’язково присутнім в процесі визнання людиною свого гріха перед Богом. І це має відбуватися постійно, а не лише раз на рік.
У традиційних Церквах особливу роль священника на сповіді обґрунтовують словами Ісуса Христа, які Він сказав учням після Свого воскресіння: «Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані» (Ів. 20, 23). Як ви це пояснюєте собі?
В Євангелії також написано, що це Бог є тим, хто прощає гріхи. І, власне, слова Ісуса людині: «Прощаються тобі гріхи твої», були доказом, що Він — Бог. Ми це розуміємо, і Католицька церква також розуміє, що це не священники прощають гріхи, а Бог, тож виникає запитання: яка тоді їхня роль?
Наше розуміння згаданих вами слів Ісуса Христа є таким, що ми оголошуємо людині те, що Бог нам чітко говорить у Біблії. Тобто коли людина щиро кається, ми можемо оголосити людині, що вірою в Христа вона прощена. Але це не означає, що як пастор я обов’язковий у цьому процесі. Або ж, якщо людина кається лише на словах, і це очевидно з її дій, я можу авторитетом сказати цій людині: «Ви не прощені, бо ваше життя показує, що це просто слова».
Авторитетом – яким?
Авторитетом Ісуса Христа. Це влада, яку Він дав Своїй Церкві. Я — пастор, представник Церкви, і можу це сказати. Але це не окрема влада, яка є лише в окремих людей.
Тобто про відпущення або затримання гріхів може сказати людині і не пастор?
Так, але разом з тим ми бачимо, що ці слова Христос сказав апостолам. Саме їх Він наділив особливою владою. Але я не бачу в Біблії аргументів, де би таку саму владу отримали пастори або священники.
Для цього нам потрібно вже вийти за межі Біблії і поглянути в історію Церкви.
Так.
Свого часу Ви приїхали до Львова і побачили, з яким розмахом тут святкують церковні свята. Це, мабуть, відрізняється від того, що Ви бачили в Південній Африці, Сполучених Штатах чи на Сході України. Яке враження це на Вас справило і що Ви думаєте про це тепер?
Свята в Україні мені до вподоби. Традиції Різдва у Львові мені дуже подобаються. В Миколаєві, на Півдні чи в Києві такого не було, там більше святкують Пасху. Тому мені навіть трохи шкода, що змінили церковний календар, бо раніше ми з родиною могли святкувати Різдво 25 грудня за нашими традиціями, а потім мали можливість повністю насолоджуватись українським Різдвом 7 січня. Також мені подобається святкова атмосфера на Пасху, Служби в неділю, прогулянки Шевченківським гаєм разом зі сім’єю.
Чимало представників неопротестантських конфесій мають відторгнення будь-яких церковних і народних традицій. Наприклад, вони кажуть, що оскільки паска та писанки мають язичницьке походження, їсти їх навіть гріх. Водночас реформати, до яких Ви належите, — це давня автентична протестантська конфесія. Як ви ставитеся до такої радикальної позиції?
Традицій є багато, і про них багато чого кажуть. Наприклад, довший час я чув про те, що різдвяна ялинка теж має язичницьке походження. Але насправді традиція прикрашати ялинку на Різдво Христове виникла в німецьких церквах ще до часів Реформації, а з часом стала дуже популярною.
Якщо традиція має нехристиянське походження, але не містить у собі чогось поганого і не асоціюється з чимось недобрим, то навіщо з нею боротися? Як і решта людей, я поняття не маю, як колись у давнину язичники використовували паски чи писанки. Тепер ці символи мають абсолютно нове значення і призначення.
Головне, щоби в центрі свята залишався Христос. Насправді у протестантів теж є свої традиції. Можливо, вони не такі очевидні, але не все, що практикують протестанти, має пряму вказівку з Біблії. Тому, засуджуючи чужі традиції, треба бути обережними і чесними зі самими собою.
Як святкувати в час війни?
Це хороше питання. Я би ще розширив його: як святкувати нам тут, у Львові, щоб не образити людей, які живуть близько до лінії фронту і дуже страждають?
Я думаю, значення Великодня нам дуже важливе саме під час війни. Однак виникає питання – якою мірою ми святкуємо? Чіткої відповіді у мене немає, але значення свята Воскресіння Христового вище за війну. Іншими словами, війна — це тимчасове явище, і, слава Богу, воно пройде, а Воскресіння Ісуса Христа має значення для всього часу і для всіх людей. Воно універсальне і вартує, щоб його святкувати кожного року, бо це дає нам надію в житті і, зокрема, під час війни, що є Спаситель, який прийшов у цей світ. Не в інший світ, а в наш світ. Він жив тут серед людей, які були пригноблені римлянами. І Він помер жорстокою насильницькою смертю. І Він воскрес, щоб ми мали життя. І тому дуже важливо – насправді дуже важливо – під час війни святкувати Пасху, Воскресіння, стверджувати Надію. Ми маємо надію після цього життя.
Але і в мирний час святкувати можна по-різному.
Завжди варто розуміти: чому ми святкуємо? Якщо йдеться не про Ісуса Христа, то ми втратили сенс свята. І, можливо, це стало для когось просто причиною напиватися чи наїдатися. Тоді це вже язичницьке свято в християнському одязі. Значною мірою свято — це ніби певний підсумок життя людини, барометр у її стосунках з Богом і ближніми, показник її цінностей та життєвих пріоритетів. Якщо сказати коротко: як живемо, так і святкуємо.
Спілкувався (і фото) Андрій Толстой
Також читайте: Пастор Герой: Та чи справді ми хочемо, щоби Бог зупинив зло? (відео)
Видавництво «Крайнебо»: «Коли читаєш рідною мовою, правда краще доходить»
Пастор Герой: «Все, що відбувається в Україні та в світі, є частиною Божого плану»
Повязані записи
