Правила, які діють у Ватикані після смерті Папи, тобто в період Sede vacante, і які стосуються виборів наступника, викладені в Апостольській конституції Івана Павла II «Universi Dominici Gregis» про вакантний Апостольський Престол і вибори Римського єпископа, опублікованій в 1996 році.
Sede vacante – це термін у Католицькій Церкві, що означає період, протягом якого єпископський престол є вакантним.
Апостольська Конституція говорить: «Негайно після отримання звістки про смерть Папи, Камерленго Священної Римської Церкви повинен офіційно підтвердити факт смерті Папи в присутності Магістра Папських Літургійних Церемоній, Прелатів, Секретаря і Канцлера Апостольської Канцелярії та скласти відповідний документ або автентичне свідоцтво про смерть».
Наголошується, що «кардинал-камерленго повинен також опечатати кабінет і кімнату Папи». «Він також повинен повідомити про смерть Папи кардиналові-вікарію Риму, який повідомить цю новину римському народові спеціальним комюніке, а також кардиналові-архіпресвітеру Ватиканської базиліки».
Кардинал-камерленго має вступити у володіння Апостольським палацом у Ватикані, а також, особисто або через свого делегата, палацами на Латерані і в Кастель Гандольфо, і здійснювати над ними нагляд та управління.
Іван Павло ІІ написав у першому розділі Конституції: «Під час вакантності Апостольського Престолу Колегія кардиналів не має жодних повноважень чи юрисдикції у справах, які належали Папі за його життя чи при виконанні ним своїх обов’язків; всі ці справи повинні бути виключно в компетенції майбутнього Папи».
«Тому я заявляю, – додав він, – що будь-який акт влади або юрисдикції, що належить Єпископу Риму за його життя або пов’язаний з виконанням його обов’язків, який Колегія кардиналів вважатиме за потрібне здійснити, є недійсним, якщо тільки він не перебуває в межах, чітко визначених цією Конституцією».
Згідно з цим ключовим документом, під час вакантності Святого Престолу управління Церквою покладається на Колегію кардиналів, але тільки для оперативного вирішення звичайних справ або таких, які не можуть бути відкладені, а також для підготовки всього необхідного для обрання нового Папи.
«Це завдання має здійснюватися у спосіб і в межах, передбачених цією Конституцією», – додав він.
Наступний пункт Конституції говорить: «Колегія Кардиналів жодним чином не може приймати рішення щодо прав Святого Престолу і Римської Церкви, а тим більше прямо чи опосередковано, допускати применшення будь-якого з них, навіть з метою досягнення згоди або протидії вчинкам, спрямованим проти цих прав після смерті або законного зречення з посади Папи. Всі кардинали повинні дбати про захист цих прав».
Наступним етапом є скликання так званої Конгрегації кардиналів у період підготовки до виборів Папи Римського. У них беруть участь кардинали, які з’їжджаються з усього світу.
Ці зустрічі (згромадження) бувають двох типів: загальна щоденна, тобто всієї Колегії кардиналів, і партикулярна.
До партикулярних конгрегацій належать: кардинал-камерленго Святої Римської Церкви і три кардинали, по одному з кожного ступеня, обраних з-поміж кардиналів-виборців, які вже прибули до Риму. Кардинали-виборці — це учасники конклаву, які не досягли 80-річного віку.
Іван Павло ІІ постановив, що голосування в Кардинальських Конгрегаціях, коли мова йде про питання більшої важливості, «не повинно бути усним, а проводитися таємно».
Всі кардинали, присутні на конгрегаціях, повинні скласти присягу дотримуватися правил, що містяться в Конституції, і зберігати таємницю.
Одним з найнагальніших завдань кардинальських нарад є підготовка похоронних церемоній померлого Папи і встановлення їх початку таким чином, щоб поховання відбулося між четвертим і шостим днем після смерті; «якщо тільки не буде інших особливих причин».
Також необхідно підготувати приміщення у ватиканському Домі Святої Марти для кардиналів-виборців та Сикстинську капелу, де відбуватиметься конклав.
Існує також наступний декрет: «Доручити двом священнослужителям, які вирізняються знаннями, мудрістю і моральним авторитетом, провести для кардиналів два розважання щодо проблем Церкви в цей винятковий момент і слушного обрання нового Папи».
Необхідно також затвердити — на прохання Адміністрації Святого Престолу або, відповідно до компетенції Губернаторства Держави-Міста Ватикан – витрати, що виникли в період між смертю Папи і виборами наступника, і ознайомитися з документами, якщо такі є, залишеними покійним Папою для Колегії Кардиналів.
Іншим завданням є подбати про ліквідацію Персня Рибалки, який носить Папа, та свинцевої печатки, за допомогою якої надсилаються Апостольські Листи.
Після смерті Папи всі настоятелі дикастерій Римської Курії, кардинал-державний секретар і члени цих дикастерій припиняють виконувати свої обов’язки. Виняток становлять Камерленго Святої Римської Церкви та Пенітенціарний Старший, які продовжують займатися звичайними справами, подаючи на розгляд Колегії кардиналів те, що має бути подано на розгляд Папі Римському.
Друга частина Конституції «Universi Dominici Gregis» присвячена виборам Папи Римського. У ній записано, що всі кардинали-виборці, скликані для обрання нового Папи, зобов’язані через святий послух підкоритися оголошенню про скликання і прибути в призначене для цього місце, «якщо тільки хвороба або інша серйозна перешкода не завадить цьому, визнана Колегією кардиналів слушною».
Згідно з правилами, кардинали-виборці повинні утримуватися від листування, телефонних дзвінків або спілкування іншими засобами з особами, не пов’язаними з їх спільнотою, «за винятком випадків обґрунтованої і нагальної необхідності» — від початку виборчого процесу до моменту проведення виборів і до їх публічного оголошення.
Після похоронних церемоній, не пізніше, ніж на двадцятий день після смерті Папи, обрані кардинали зберуться на Месу перед конклавом Pro eligendo Papa – для обрання Папи.
Нагадаємо, що Папа Римський Франциск (Бергольо) помер у Великодній понеділок, 21 квітня 2025 року, у віці 88 років у своїй резиденції у ватиканському будинку Санта-Марта.
Повязані записи
