«Підтримуючи до кінця»: монахиня надає паліативну допомогу ненародженим дітям в Україні
Починаючи з 2020 року, пандемія, а потім справжня війна спричинили невимовну трагедію для українців. Однак ці обставини також дозволили країні протистояти смерті та горю так, як ніколи раніше. Про це розповіла сестра-монахиня, яка надає паліативну допомогу ненародженим дітям та їхнім родинам.
В Україні «не прийнято було, а зрештою, ніхто і не хотів говорити про смерть до пандемії COVID», – розповіла сестра-служебниця Юстина Голубець в березневому інтерв’ю для CNA.
За її словами, що більше суспільство відкрите до теми смерті, втрат і горя, тим легше йому зрозуміти, як підтримати та прийняти сім’ю, яка переживає біль утрати дитини в утробі матері або незабаром після її народження.
3-4 березня сестра Юстина відвідала Рим, де взяла участь у семінарі, організованому Папською Академією Життя. Наукова спільнота академії обрала сестру лауреатом премії «Берегиня життя» 2025 року.
Греко-католичка, сестра зі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, Юстина Голубець має наукові ступені з біоетики, психології, біології та генетики. У 2017 році вона заснувала неприбуткову організацію «Перинатальний хоспіс – Слід Життя» у Львові, яку наразі провадить.
Початок роботи
Діяльність с. Юстини у сфері перинатальної допомоги розпочалася випадково у 2013 році. Вона повернулася в Україну після навчання на магістратурі в Римі і, працюючи в медико-генетичній клініці, познайомилася з вагітною матір’ю, майбутня дитина якої отримала фатальний пренатальний діагноз. Жінка не хотіла робити аборт, але їй нікуди було звернутися по підтримку в її рішенні виносити дитину.
«Мене завжди зворушувало, – розповіла сестра, – що Церква каже: «Не робіть аборту», але жінка, яка зберігає цю дитину [з пренатальним діагнозом], насправді відчуває себе самотньою. Недостатньо сказати “не робіть аборту” – ми повинні надавати підтримку до кінця».
Монахиня зазначила, що коли батьки дізнаються про несумісний з життям діагноз для своєї майбутньої дитини, «суспільство не розуміє, і лікарі теж не розуміють, що робити».
«Тому ми почали, дуже повільно, ставати ближчими до матерів, які опинилися в такій ситуації», – пояснила вона.
До 2017 року сестра Юстина Голубець та її колеги – здебільшого сім’ї, які також пережили втрату і хочуть допомогти іншим у подібних ситуаціях – зрозуміли, що питання паліативної допомоги в перинатальному періоді (перед народженням і до року часу після народження) потребує зміни ментальності на суспільному рівні.
Спонукані Господом, сестра і ті, хто служив разом з нею, почали «говорити про перинатальне горе, тому що ніхто не хоче про це говорити». Вони заснували неприбуткову організацію і почали відзначати 15 жовтня Всесвітній день обізнаності про дітей, які померли під час вагітності чи незабаром після народження, запрошуючи сім’ї запалювати свічки в церквах і на площах.
У деяких країнах також вшановують життя ненародженої дитини 25 березня, на свято Благовіщення, встановлене святим Іваном Павлом ІІ як Міжнародний день ненародженої дитини.
Автор: Ганна Брокгаус — старший кореспондент Католицької інформаційної агенції у Ватикані. Виросла в місті Омаха, штат Небраска, здобула ступінь з англійської мови в Університеті Трумена Штату Міссурі. У 2016 році переїхала до Рима, де у вільний час любить читати і вирушати в пригоди з чоловіком і сином.
Основне фото: Сестра Юстина Голубець (ліворуч) під час заходу, присвяченого Всесвітньому дню обізнаності про дітей, які померли під час вагітності чи незабаром після народження, у Львові 15 жовтня 2024 року. | Фото: «Перинатальний Хоспіс «Слід Життя».
Також читайте: Сестра Юстина (Голубець): «Додаючи днів до твого життя»
«Зустрічі, які потрібні молоді»: львівським семінаристам розповіли про перинатальні втрати
«Не називайте мою дитину “втраченою”»: як правильно розуміти поняття Baby Loss
Повязані записи
