Питання недоторканості та вразливості, сучасні виклики та загрози людському життю – ці та інші ключові питання обговорювали на 29-му Міжнародному конгресі організації Renovabis у Берліні з 9 по 11 вересня. Участь у заході взяла засновниця перинатального госпісу «Слід Життя» зі Львова сестра-служебниця Юстина Голубець.
Своїми враженнями про конгрес та думками, які висловила в Берліні, сестра Юстина поділилася з «Духовною величчю Львова».
Як повідомив сайт благодійної організації Renovabis, 29-й Міжнародний конгрес під назвою «Недоторканне та вразливе. Людська гідність між універсальними претензіями та лініями соціальних конфліктів у Європі» відбувся з 9 по 11 вересня 2025 року в Католицькій академії в Берліні.
Сестра Юстина зі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії УГКЦ – біоетик, біолог, психолог, засновник та голова неприбуткової організації «Перинатальний хоспіс “Слід життя”» – розповіла «Духовній величі Львова» про свою участь у конгресі, поділилася враженнями та здобутим досвідом.
Монахиня зазначила, що організатори запросили її взяти участь у цьому заході, коли на початку цього року вона отримала нагороду «Берегиня Життя» Папської Академії Життя. Для сестри Юстини це перший досвід участі в панельних зустрічах подібного заходу. Обговорення тривало три дні, кожна зі зустрічей була присвячена іншій темі.
Треба змінити роль
Тема панельної зустрічі, в якій взяла участь сестра, «Людська гідність між реляцією та автономією: виклики, дилеми, пов’язані з проблемою асистованого самогубства*». Тема викликала гостру полеміку.
«Хоч у нашій країні (дякувати Богові) не має легалізації асистованого самогубства чи евтаназії, однак легалізовані аборти. Ми можемо вживати різні терміни (аборт, асистоване самогубство, евтаназія), однак завжди всередині них міститься дія – вбивство, посягання на людське життя у найбільш вразливих його моментах: чи від моменту зачаття, чи вже у похиленому віці. Слухаючи все це обговорення, бачу, що дискутуємо про “Право на смерть”, однак у нашій країні ми боремося за “Право на життя”. Щодня кожна наша сім’я, родина, дитина, мама, тато боряться, щоб Жити. В той час, коли людське життя зазнає знецінення, особливо в часі війни, бачимо, як людське життя топчеться, скільки є насилля, скільки є зазіхань на людську гідність. Бачимо, що тут йдеться не лише про смерть якоїсь одної особи, а цілої нації, українців, цілої держави. Тому будь які теми, які торкають захисту Життя людини, її цінності та гідності не можуть бути замовчувані, а обговорені та оборонені», – розповіла сестра Юстина.
Сестра Юстина натомість поділилася з учасниками конгресу особливим досвідом «Сліду Життя». Він стосується супроводу батьків та дітей, яким загрожує смерть, і спрямований на втілення гасла «не можу додати днів до твого життя, але можу додати життя до твоїх днів». Таким чином особа, що супроводжує помираючого, може наповнити останні хвилини його життя змістом. «Мабуть, треба змінити роль – не асистувати смерті, а щоб особа, яка присутня поруч, допомогла людині, надала сенсу її болю, її життю. Тобто можна додати життя до тих днів, які ще має людина при смерті. Вмираючі люди можуть навчити нас більше, аніж інші».
Як народжується сльоза
Монахиня розказала, що під час дискусії запитала присутніх, чи бачили вони коли-небудь, як народжується сльоза – і поділилася історією зі «Сліду Життя». Йшлося про дівчинку Віру, що народилася без очей. Вона прожила 30 днів, протягом яких не комунікувала з оточенням, проте батьки постійно були поруч, цілували дитину і розмовляли з нею. Коли Віра вже була в критичному стані, а батько продовжував говорити до неї, в якийсь момент на обличчі дівчинки у місці, де мали би бути очі, з’явилися дві великі сльози. «Розповідаючи цю історію, я сказала: “це є сльоза вдячності – подяка татові й мамі за те, що вони були поруч, приділили стільки любові й часу для тої дитини”. Це якраз про зміну ролі людини, що супроводжує вмираючого».
Де ми закінчимо?
Попри те, що тема зустрічі безпосередньо не стосувалася основної діяльності сестри Юстини для неї було важливо використати будь-яку можливість, щоб зробити наголос про порятунок і збереження життя. «Я сказала їм: ми тут говоримо про право на смерть, але я приїхала з країни, де кожного дня кожна наша дитина, кожна сім’я шукає право на життя», – поділилася монахиня.
Так само, зауважила вона, небезпечно відділяти поняття асистованого самогубства від евтаназії чи аборту, адже нині асистований суїцид стосується не лише важкохворих, а, наприклад, осіб у сильній депресії. Отже, межа між такими своєрідними «послугами» дуже тонка. «Я сказала: сьогодні ми дозволяємо асистоване самогубство, а завтра дозволимо евтаназію за бажанням, потім буде евтаназія без нашого бажання. Де ми закінчимо? Постає питання, що має робити у цьому випадку Церква. Церква – це є кожен з нас. Має значення, які ми християни. Що для нас означає П’ята Заповідь – “Не вбий!”, і як ми згодом відповідатимемо перед Богом за те, що зробили із життям, яке було нам подароване».
Також читайте: С. Юстина Голубець для CNA: «Недостатньо сказати “не робіть аборту”»
Сестра Юстина продовжує: «Коли в суспільстві виникає запит на асистоване самогубство – це ознака, що, можливо, в суспільстві щось не так. Це крик суспільства, яке має внутрішні проблеми, бо людина створена до життя, а не для того, щоби забирати його собі».
Говорили про Україну
Сестра також відзначила, що протягом усього конгресу говорили про Україну – учасники цікавилися, розпитували про теперішню ситуацію і висловлювали підтримку. 9 вересня в програмі заходу була онлайн-доповідь Олександри Матвійчук – голови організації «Центр громадянських свобод», нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року. Вона представила кричущі факти про тортури, про полонених та ув’язнених, що постраждали під час російської агресії. Також був виступ священника із Чернівців, що говорив про ПТСР військових і цивільних.
Божа справа вийшла наверх
Разом зі сестрою Юстиною участь у зустрічі брала Ольга Трескот – одна з активних учасниць руху «Сліду Життя», а до підготовки поїздки долучилася Христина Дубницька.
Монахиня також відзначила, що конгрес у Берліні не лише став гарною нагодою обговорити на міжнародному рівні тему захисту життя, але й надав можливість нав’язати нові контакти та знайомства.
«У такий спосіб піднімаються важкі проблеми в суспільстві, в різних країнах – але так ми можемо починати об’єднуватися, щоб захистити найбільш вразливе життя».
Сестра Юстина Голубець відзначає, що саме організатор конгресу – благодійна організація Renovabis, свого часу надала їй можливість навчатися в Римі, де й народилася ідея «Сліду Життя».«Я так себе і назвала, що я є “продукт” Renovabis», – сміється сестра.
Підготувала Марія Цьомик
Фото надала с. Юстина Голубець
Також читайте: Сестра Юстина Голубець: Базою для служіння життю в Україні фактично став Львів
Сестра Юстина Голубець: Втрата – це біль, який має дві дороги
Сестра Юстина (Голубець): «Додаючи днів до твого життя»
* Асистований суїцид — це самогубство, здійснене за допомогою іншої людини. Зазвичай під цим терміном розуміють самогубство за допомогою лікаря (PAS), тобто коли самогубство відбувається за допомогою лікаря або іншого медичного працівника. Після того як визначено, що ситуація людини підпадає під дію законів про самогубство за допомогою лікаря в цій місцевості, допомога лікаря зазвичай обмежується виписуванням рецепта на смертельну дозу лікарських препаратів.
Повязані записи
