Сестра-служебниця Дарія (Градюк) відзначила 80-річчя монашого життя

13 лютого 2022 у м. Червонограді, у храмі святого Юрія переможця, відбулося урочисте вшанування 80-літнього ювілею богопосвяченого життя Сестри Служебниці Дарії Градюк.

Божественну Літургію з цієї нагоди, очолив єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ – Преосвященний владика Петро Лоза, ЧНІ, в співслужінні о. ігумена Єремії Рибакова та отців василіян місцевої спільноти.

Разом із ювіляркою, с. Дарією, участь у спільній подячній молитві за дар її життя, багатолітнього служіння та вірного чернечого свідчення, взяли с. Мирослава Яхимець, Провінційна настоятелька та сестри Провінційної управи, сестри місцевої спільноти та зі спільнот Львова, Трускавця та Жовкви, а також родина та жителі міста. На святкуванні був присутній також мер міста Червонограду, п. Андрій Залівський.

 

Це святкування, за словами владики Петра, було не лише святкуванням місцевої спільноти, а святом цілої спільноти Церкви, оскільки ми вшановуємо дійсно подвиг особи, яка вірно пройшла довгий і нелегкий шлях чернечої посвяти.

Сестра Дарія Градюк, народилася у Кристинополі, у родині заможнього господаря Антіна Градюка і Францішки з роду Яремчук, 21 жовтня 1925 року. При хрещенні дівчину назвали Михайлиною. Усього у сім’ї було п’ятеро доньок: Катерина, Ростислава, Ірина, Михайлина і Володимира.

Антін і Францішка були практикуючими християнами. Любов до Бога і Церкви добрі батьки передали своїм донькам. Ще малою дитиною Михайлина зі своїми сестрами ходила до захоронки, яка була при Кристинопільському новіціятському домі Сестер Служебниць.

У 1939 році Михайлина закінчила семирічну школу у Кристинополі і склала вступні іспити до гімназії Сестер Василіянок у Львові, однак навчатися у гімназії дівчина не змогла, оскільки у вересні 1939 року розпочалася Друга світова війна.

Народившись і зростаючи в м. Критинополі, Михайлина, разом з своїми батьками ходила до церкви оо Василіян, яку дуже любила. Молода дівчина мала особливу набожність до Кристинопільскої чудотворної ікони Божої Матері, вона була членкинею «Марійської Дружини» та «Апостольства молитви».

З раннього дитинства спілкувалася зі сестрами служебницями, бачила їх у захоронці, церкві, місті, любила заходити до монастиря. Молоду дівчину захоплювало чернече життя, її дві двоюрідні сестри вже були у Згромадженні сестер служебниць, а рідний брат батька, о. Віталій Градюк, був василіянським монахом, згодом він став протоігуменом отців василіян. Молячись у стіп чудотворної ікони Божої Матері, Михайлина також роздумувала про шлях богопосвяченого життя.

Вступивши до Згромадження Сестер Служебниць у 1942 році, у своєму рідному місті Користинополі, в період війни, у час непевності, с. Дарія, разом з іншими сестрами відважно сказала своє «так» Господеві. Цю вірність вона гідно зберігає і до сьогодні.

Під час війни новіціатський дім сестер у Кристинополі був повністю зруйнований. Це був той самий дім, у якому зазнала мученицької смерті преподобномучениця Тарсикія Мацьків, свідком смерті якої у 1944 році була с Дарія.

У час підпілля с. Дарія спочатку проживала у м. Станіславові, де працювала у семінарії, а опісля переїхала до Львова. Тут, у Львові, вона закінчила фельдшерську школу і влаштувалася працювати медичною сестрою у медінститут, де пропрацювала 33 роки, аж до виходу на пенсію.

Усі ці роки с. Дарія жила чернечим життям, була вірна своєму покликанню та Церкві. Вона ревно виконувала свої медичні обов’язки, допомагаючи людям. Там, в лікарні, до сестри часто зверталися про різноманітну духовну допомогу: охрестити дитину, приготувати когось до сповіді, знайти священника, щоб посповідати хворого, дати шлюб, відправити похорон. Ризикуючи потрапити до органів КДБ, с. Дарія шукала священиків, проводила їх до потрібного місця, готувала людей до прийняття Святих Тайн.

Під час підпілля с. Дарія постійно спілкувалася молодими сестрами: зустрічалася з ними при кожній можливій нагоді, на реколекціях, похоронах, під час церковних свят.

Коли Греко-Католицька Церква почала виходити з підпілля, с. Дарія разом з іншими сестрами, старалася про повернення домів Згромадження, які в свій час конфіскувала держава.

Про життя с. Дарії можна написати багато сторінок. Всюди, де б вона не перебувала, які б обов’язки не виконувала, відчувалася її посвята і любов до Христа. Простота, радість і велика доброта, а також, влучні жарти і притаманне їй почуття гумору, щира посмішка, добрий приклад і влучне слово підтримки, – такою є вона, сестра служебниця Дарія Градюк.

На даний час с. Дарія проживає у домі преподобної матері Йосафати Гордашевської, у її рідному місті, де зродилося її чернече покликання. Вона і надалі любить молодих сестер, вміє їх підтримати, заохотити, дати добру пораду, чи розвеселити дотепним жартом. Старшу віком, однак молоду серцем та душею Сестру Дарію, часто можна побачити в оточенні дітей, які відвідують захоронку – садочок при домі сестер, або серед людей, які шукають духовної допомоги.

Сьогодні ми, як спільнота сестер служебниць, дякуємо Господеві за Його любов, яку Він проявив у житті та вірній посвяті його доньки – с. Дарії Градюк, за її служіння, яке є великим даром та благословенням, прикладом та заохотою, для молодих сестер, для Цілого Згромадження, для спільноти Церкви