З боку Івано-Франківської єпархії УПЦ Київського Патріархату, до УАПЦ надходила пропозиція про негайне відновлення церковно-адміністративної єдності обох Церков через приєднання УАПЦ до УПЦ КП. 18 липня на сайті Андріївського кафедрального собору Української Автокефальної Православної Церкви з’явилася відповідь на це прохання в якій пропонується власна точка зору на шляхи досягнення церковної єдності, повідомляє “Релігія в Україні”.
УАПЦ не поділяє думку, щоб єпархії та парафії менш чисельної Церкви (УАПЦ) приєднувалися до структур чисельнішої Церкви (УПЦ КП), бо “чисельність не є універсальним критерієм оцінки церковного життя”. Патріархія УАПЦ нагадує, що Московський Патріархат набагато чисельніший за Константинопольський, але “ця Помісна Церква перебуває у полоні секулярної ідеології”, зокрема ідеології “русского міра”.
У той же час УАПЦ не претендує на те, щоб об’єднання православних християн відбувалося на її основі. “Ми лише прагнемо, щоб процес консолідації не був формальним, а модель об’єднання — передбачала збереження УАПЦ як єдиної церковної структури”, — наголошується у відповіді УАПЦ і береться за приклад модель об’єднання РПЦ та РПЦЗ у 2007 році (підписання Акту про канонічне спілкування між Патріархом Московським Олексієм II та першоієрархом РПЦЗ митрополитом Лавром).
УАПЦ пропонує єднання усіх православних християн в єдиній помісній Церкві, а в подальшому “отримати канонічну легітимізацію своєї ієрархії з боку Вселенського Патріарха, а згодом і визнання свого канонічного статусу з боку Помісних Православних Церков”.
Для досягнення мети УАПЦ пропонує два засадничих моменти: до процесів консолідації українського православ’я “має бути активно залучений Вселенський Константинопольський Патріархат”, а “становлення єдиної помісної Православної Церкви має відбуватися за участі єпископату УПЦ (МП), яка за кількістю своїх парафій значно перевищує сукупну кількість парафій УПЦ КП та УАПЦ”.
Перемога Майдану, обрання нового Президента, угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, смерть глави УПЦ (МП) митрополита Володимира, військова агресія Росії — все це, на думку УАПЦ, “ставить Фанар перед дилемою: або продовжити курс на скликання Собору (всеправославний собр у 2016 році — ред.), або, користуючись сприятливими історичними обставинами, — позитивно вирішити українське церковне питання і таким чином радикально переформатувати світове православ’я”.
Особистість Патріарха Філарета для УАПЦ вже не є перешкодою на шляху об’єднання: “сьогодні, коли керівництво УПЦ КП орієнтується на співпрацю з Константинополем та іншими Помісними Церквами, — позиція єпископату та священства УАПЦ стосовно Патріарха Філарета також поступово змінюється”.
Рішучим кроком є також благословення клірикам УАПЦ “не ухилятися від співслужіння та спільної соціальної праці зі священством УПЦ Київського Патріархату, приділяючи особливу увагу патріотичним ініціативам та допомозі українському війську”. Тобто Українська автокефальна Церква пропонує спочатку “пройти період молитовної та євхаристійної єдності” з УПЦ КП.
Насамкінець Патріархія УАПЦ зазначає, що “справжнє єднання неможливо досягнути шляхом тиску”, а лише через повагу “один одного та наших церковних ієрархів” і молитви до Господа, аби “в Україні якнайшвидше було остаточно сформовано дійсно єдину та дійсно Помісну Православну Церкву”.
Повний текст відповіді тут
Повязані записи
