“Велике діло — милостиня. Полюбім її, вона не має нічого собі рівного”, – про це казав колись св. Йоан Золотоустий. Час іде вперед, але справи милосердя не втрачають своєї актуальності. Особливо під час карантину. На допомогу людям, яких карантин “зачинив” у власних оселях, прийшла благодійна організація Eleos-Lviv, яка діє при Львівсько-Сокальській єпархії ПЦУ. Допомагають кризовим родинам, а також літнім людям. У карантинній благодійності організація “Eleos-Lviv” (до якої входять семінаристи ЛПБА, і всі небайдужі) поєднала свої зусилля із Соціальними службами Львова та екуменічним проектом Covчег. Про волонтерство під час карантину, натхнення робити добрі справи і подальші плани, нам розповіла учасниця організації, Надія Козак.
-Як давно, Ви є активною парафіянкою при академічному храмі св. Йоана Золотоустого ПЦУ у Львові?
-Стала парафіянкою ще напевно з 2008 року, там була Катехитична школа, я туди ходила. Так почався мій шлях при цій парафії. Щодо благодійності, то я спершу долучалася до ініціатив Української Греко Католицької Церкви. У мене друзі аніматори при УГКЦ. А від цієї зими, з лютого, семінаристи з Львівської православної богословської академії ПЦУ запросили мене організовувати Веселі канікули з Богом для дітей при академії і при храмі св. Йоана Золотоустого ПЦУ. Ця ініціатива нам вдалася. І у одного із семінаристів, Івана Даниліва, виникла така ініціатива створити Eleos-Lviv і займатися соціальним служінням постійно.
– Чому Тобі особисто, як студентці і молодій людині важливо долучатися до соціального служіння Церкви?
– Я вважаю, що у християнина це закладено на первинному рівні бажання допомагати іншим. Коли я допомагаю, роблю діла милосердя,то відчуваю щастя, яке не можна передати словами, відчуваю, що проживаю це життя не даремно і корисна іншим.
-Але бути волонтером інколи важко. Важко налагодити контакт з дітьми, важко розвозити продукти у час карантину… Що Вас мотивує?
– Якщо людина справді хоче робити щось корисне, то вона знайде всі шляхи для цього,якщо ж не хоче, то знайде виправдання. Наприклад, у нашій організації немає ні машини, нічого. Але знаходяться люди, які допомагають з транспортуванням продуктових наборів для потребуючих у час карантину. Це або священики, або інші небайдужі, знайомі. Коли є бажання, то все вдається саме собою.
-Прикладом яких святих особисто Ви надихаєтеся у своїй благодійній роботі?
– Наприклад, Дон Боско мав особливу любов і підхід до дітей. Я читала його біографію, вона дуже надихає. Наштовхує на певний подвиг, що тобі хочеться робити добрі справи. Також це св. Терезка з Лізьє. Її також називають маленькою Терезою. Вона дуже хотіла стати святою, але мала таке відчуття, що не настільки багато робить для цього. І це мені дало поштовх усвідомити, що я маленька людина, можливо не маю так багато сил, зв’язків, але маю велике бажання. І це приведе до успіху.
– Як саме працюють волонтери організації Eleos-Lviv в умовах карантину?
– Ми співпрацюємо із “Соціальними службами Львова”, цей центр має адреси соціально незахищених. Також у Львові зараз діє екуменічний проект COVчег, він співпрацює із Шпиталем Шептицького, де також мають адреси людей, які в умовах карантину, дуже потребують гарячого харчування. Також безпосередньо до нашої організації звертаються люди, які просять допомогти, їм ми також відвозили харчі. Також, наприкінці минулого тижня, передали продукти у Домівку врятованих тварин.
Фото надані співрозмовницею
Повязані записи
