«Я більше постраждав за Христа, ніж ти написав». Ці слова у видінні почув від святого Ореста Тіанського митрополит і святитель Димитрій Ростовський (Туптало) — відомий укладач Житія святих.
Про це розповів сам святитель, доповнивши житіє святого Ореста, пам’ять якого Церква вшановує 10 листопада. Подія сталася в 1685 році від Різдва Христового в Києво-Печерській Лаврі.
Коли житіє св. Ореста вже було готове до друку, розповідає Димитрій Ростовський, однієї ночі під час Різдвяного посту, незадовго до заутрені, він отримав об’явлення про ще більші страждання святого мученика. Уві сні святителю з’явився сам святий Орест.
«І дивлячись на нього веселим поглядом, сказав:
– Я більше постраждав за Христа, ніж ти написав. Сказавши так, мученик відкрив свої груди і показав у лівому боці велику рану, що проникає до самих нутрощів, і сказав:
– Це мені залізом пропалено.
Потім, відкривши праву руку до ліктя, показав рану біля самого ліктя, кажучи:
– Це мені перерізано.
У цій рані було видно перерізані жили. Також, відкривши ліву руку, святий показав на ній таку ж рану, як і на правій руці, і сказав:
– І тут мені перерізано.
Після цього, нахилившись, мученик оголив до коліна ногу і показавши на згині коліна рану, а також оголивши й іншу ногу до коліна і показавши таку саму рану на тому самому місці, сказав:
– А це мені косою розсічено.
Потім, ставши прямо і дивлячись в обличчя укладачу житія цього, мученик сказав:
– Бачиш, що я більше постраждав за Христа, ніж ти написав.
Коли письменник думав, який же цей Орест, чи не той, який постраждав у числі п’яти мучеників, то святий мученик відповів на його думку:
– Я не той Орест, який постраждав у числі п’яти мучеників*, але той, житіє якого ти написав сьогодні.
Під час цих слів святого Ореста почувся благовіст до утрені, і видіння закінчилося».
*Йдеться про святого мученика Ореста пам’ять, якого твориться 13 грудня.
Святий мученик Орест Тіанський постраждав за часів великого гоніння на християн в часи імператора Діоклетіана. Один із жорстоких гонителів — Максимін — у пошуках християн дійшов до міста Тіани, яке було розташоване в Каппадокії, що на північному сході Малої Азії. Там йому розповіли, що в їхньому місті живе лікар на ім’я Орест — він навчає інших вірити в те, що Ісус Христос Син Божий та що немає іншого бога, крім Того, що на Небесах.
Коли Орест був приведений на нечестивий суд, Максимін із погордою подивився на нього та грізно запитав:
– Хто ти такий? Скажи нам твоє ім’я!
Святий відповів:
– Я раб Господа мого Ісуса Христа, Єдиного Бога всіх, ім’я моє християнин, бо хвалюся Іменем Того, чий я раб.
Князь сказав йому:
– Оскільки ти наважився називати богом Христа, а себе визнав християнином, то ти гідний страти; але залиш своє безумство і принеси жертву богам, щоб тобі не зазнати мук.
Святий Орест відповів на це:
– «Отже, скажіть їм так: боги, що не створили неба й землі, зникнуть з землі та з-під небес» (Єр. 10:11). А я ще від юнацтва свого навчився приносити жертву хвали Богові живому, Котрого шаную чистим серцем, а твоїм ганебним і марним бісам, яких ти називаєш богами, не вклонюся.
Далі Максимін намагався зманити Ореста зі шляху правди хитрістю, мовляв, ти хороший лікар, будеш мати велику честь при царському дворі, будеш навіть названий царським сином. Однак мученик відповів, що шукає не тимчасових почестей, а вічних, бо вважає за більшу честь бути названий Божим сином в Небесному Царстві.
Після різних умовлянь та залякувань Максимін повелів оголити святого Ореста і сильно бити в ідольському храмі. А святий, коли почали його мучити, підняв руки до неба і говорив:
– Поглянь із небес, Боже мій, і допоможи мені, рабу Твоєму.
Святого били без жалості палицями, мотузками і воловими жилами так, що на тілі святого не залишилося цілого місця, вільного від ран, і оголилися його нутрощі. Але святий Орест усе мужньо переносив, так що всі дивувалися такому його терпінню.
У той час як святого били, князь говорив йому:
– Принеси жертву богам і я відпущу тебе.
Але страждалець нічого не відповідав на це. Потім мучитель наказав обпалювати ребра святого розпеченим залізом, лити на його рани оцет, змішаний із жовчю, і посипати їх сіллю. Святий молився, щоб Господь дав знамення для безбожних і Господь зробив чудо, коли Орест подув ідоли впали та розлетілися, капище розпалося. Це викликало великий подив у свідків. Тому Ореста вкинули до в’язниці і морили голодом та спрагою впродовж семи днів.
На восьмий день Максимін велів вивести святого Ореста з темниці і привести до нього на суд, де сказав йому:
– Зухвалий і нечестивий чоловіче, ворог наших богів, ти все ще запеклий і не бажаєш підкоритися! Знай же, що якщо ти не вклонишся богам, то я піддам тебе жахливим мукам і без поблажливості позбавлю тебе життя, а твоє нечестиве тіло скажу втопити у воді.
Святий Орест на це відповів:
– Я готовий перетерпіти всякі муки, бо в серці своєму я завжди ношу образ Господа мого Ісуса Христа.
Тоді мучитель, сповнившись люті, наказав принести дванадцять залізних цвяхів, кожен завдовжки близько 20 см., і вбивати їх у п’яти святому. Коли це було зроблено, князь повелів прив’язати Ореста до дикого коня і тягнути його доки святий не помре. Кінь, сильно гнаний, тягнув мученика по дорогах і по полях, по терну і по гострому камінню, і в цих муках святий страстотерпець Орест віддав дух свій Богові, коли його потягнуло конем за 36 км від міста. Тіло його мучитель наказав кинути в річку, звану Фіва. Але, як пише житіє, раптом з’явився якийсь, світлий, як сонце, чоловік і, зібравши мощі святого, віддав їх похованню на горі, поблизу міста Тіани. Сталося це близько 289-304 років.
Богу нашому слава, завжди, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
Святий мучениче Оресте, лікарю, молися за нас.
Також читайте: Сказати замість «вірую» — «знаю»: львів’янка Фуля Горак про сопричастя святих
Як св. Дона Боско відвідав його друг із Потойбіччя
Чудесно зцілений Кевін мав видіння блаж. П’єра Джорджо Фрассаті. Вони разом грали у відеогру
Повязані записи
