Скапулярій – улюблена приватна побожна практика багатьох католиків. Вони допомагають зосередити життя людини на вірі. Більшість католиків знають про коричневий скапулярій, але ви можете здивуватися, дізнавшись, що існує чимало менш відомих скапуляріїв, схвалених Церквою.
Їх краса надихне вас.
Зелений скапулярій
Зелений скапулярій був створений у 1840 році після кількох об’явлень Богородиці Жюстін Біскебуру — монахині зі Згромадження Дочок Милосердя св.Вікентія де Поля. Богородиця з’явилася з охопленим полум’ям серцем в одній руці і скапулярієм в іншій. Скапулярій складався із зеленої тканини, прикріпленої до зеленої стрічки. На одному боці знака було зображено її об’явлення. На іншій — серце, запалене і пронизане мечем, «з променями, яскравішими за сонце і чистішими за кришталь».
Діва Марія доручила сестрі створити зелений скапулярій. Його мета – поширювати довіру до заступництва Марії через щоденне молитовне промовляння наступної молитви:
«Непорочне Серце Марії, молися за нас, нині і в годину нашої смерті».
Існує чимало свідчень чудесної допомоги за посередництвом зеленого скапулярія. Був схвалений Папою Пієм IX у 1963 році, затверджений у 1870.
Чорний скапулярій
Чорний Скапулярій Страстей датується 1720 роком і походить від Згромадження Пасіоністів (Страстотерпців), заснованого святим Павлом від Хреста, яке було зосереджене на страстях і розп’ятті Господа. Упродовж багатьох років Церквою були надані різні індульгенції пов’язані з цим скапулярієм, остання з яких датується 1877 роком.
Чорний Скапулярій Семи Скорбот Марії
Чорний Скапулярій Семи Скорбот Марії (або Матері Божої Скорботної) належить до Ордену Сервітів (Слуг Марії), який був офіційно заснований Папою Олександром IV у 1255 році на честь семи скорбот Марії. Святий Альфонс Ліґуорі також писав про сім скорбот Марії, а в 1818 році Папа Пій VI склав роздуми для кожної скорботи.
Блакитний скапулярій
Блакитний скапулярій Непорочного Зачаття, датований 1605 роком, був започаткований Театинським орденом монахинь на честь Непорочного Зачаття. Папа Климент Х затвердив благословення та покладання блакитного скапулярія на вірних у січні 1671 року.
У Неаполі на свято Стрітення Господнього в 1617 році Урсула, після прийняття Святого Причастя, мала видіння Богородиці, одягненої в білу ризу, поверх якої була накинута друга риза блакитного кольору. Марія тримала на руках дитину Ісуса. Її оточувало багато постатей, одягнених у подібний спосіб. Богородиця звернулася до Урсули з такими словами: «Перестань плакати, Урсуло, і поміняй свої зітхання на сердечну радість; уважно послухай, що скаже тобі Ісус, якого Я тримаю на своїх грудях». Своєю чергою, Христос відкрив їй, що заснує монастир, в якому тридцять три монахині будуть вести усамітнене і відокремлене життя і будуть одягнені, як Пресвята Діва Марія, яку Урсула бачила у своєму видінні. Тим, хто ревно вестиме такий спосіб життя, Спаситель обіцяв особливі ласки і багато духовних дарів.
Преподобна сестра просила Господа Ісуса поширити ці благодаті також на тих, хто, живучи у світі, матиме особливу відданість таємниці Непорочного Зачаття, зберігатиме чистоту відповідно до свого стану і носитиме маленький блакитний скапулярій. Ісус вислухав її прохання і на доказ цього показав Урсулі під час об’явлення безліч ангелів, які роздавали блакитні скапулярії по всій землі (ця сцена зображена на фресці в монастирі Сестер Театинських в Неаполі).
Зрадівши, Урсула зробила собі такі ж скапулярії, як бачила в об’явленні, і попросила їх благословити, після чого роздавала їх вірним. Практика носіння блакитного скапулярія почала швидко поширюватися. Після смерті Урсули її духовні дочки визнали поширення цього скапулярію особливою місією свого згромадження. 7 серпня 1793 року Папа Пій VI визнав героїчні чесноти Урсули і проголосив її блаженною Слугою Божою.
Червоний скапулярій
У 1846 році Господь Ісус Христос з’явився сестрі милосердя Святого Вікентія де Поля і пообіцяв збільшення богословських чеснот (віри, надії, милосердя) кожному, хто буде вірно носити Червоний Страсний Скапулярій і роздумувати про Його муки.
Папа Пій IX затвердив використання скапулярія рескриптом від 25 червня 1847 року.
Скапулярій був об’явлений сестрі Аполонії Андріво 26 липня 1846 року. Сестра пише «Перебуваючи в каплиці… я побачила, або мені здалося, що побачила, Господа Ісуса, одягненого в довгу червону мантію і блакитний плащ. О, який Він був гарний. Це вже не було втомлене від болю обличчя в преторії, яке я бачила кілька днів тому. Це була сама краса. У правій руці Він тримав багряницю, на якій був Він зображений на хресті, оточений знаряддями страстей, які завдали найбільших страждань Його Пресвятій Людській природі. Навколо хреста були слова: «Святі Страсті Господа нашого Ісуса Христа, спасіть нас». На іншому кінці червоної стрічки було зображення Пресвятих Сердець Ісуса і Марії. Одне з них було оточене терням, а друге пронизане списом. Між двома Серцями вгорі був хрест, а внизу напис: «Пресвяті Серця Ісуса і Марії, охороніть нас».
Червоний Скапулярій Найсвятішої Крові
Червоний Скапулярій Найсвятішої Крові був натхненний стражданнями, які викликала Французька революція. Отець Альбертіні з Карцере, Рим, створив Скапулярій Найсвятішої Крові, щоб часто роздумувати над страстями і муками нашого Господа, нуждами Церкви та душами в Чистилищі. Він також створив Літанію до Дорогоцінної Крові, яка читалася під час щоденних богослужінь.
Братство було канонічно затверджено Пієм VII через кардинальського вікарія 27 лютого 1809 року, а 26 вересня 1815 року піднесено до рангу архибратства.
Скапулярій Пресвятих Сердець Ісуса і Марії
Скапулярій Пресвятих Сердець Ісуса і Марії датується 1876 роком, коли Діва Марія з’явилася Естель Фаґетт, яка стверджувала, що мала низку об’явлень. Цей образ має на меті нагадати нам, що Марія веде нас до свого Сина, Ісуса Христа. Під час останнього видіння, в якому був об’явлений скапулярій, Марія сказала, що її діти «повинні прагнути відшкодувати кривди, яких зазнає мій Син у Таїнстві Його любові (Євхаристії)».
Визнання скапулярія було надано Конгрегацією Обрядів при Папі Левові XIII у квітні 1900 року.
Скапулярій Пресвятого Серця Ісуса з’явився і поширився в часи оновлення релігійного життя французького народу, що збіглося з морально та економічно плідним періодом правління Патріса де Мак-Магона, президента Франції в 1873-79 рр. Саме тоді розпочалося будівництво базиліки Пресвятого Серця Ісуса (Basilica Sacré-Cœur) на Монмартрі в Парижі.
Скапулярій святого Йосифа
Скапулярій святого Йосифа датується 1880-ми роками і був запроваджений капуцинами. Основна мета цього скапулярію – нагадати вірним про чесноти святого Йосифа, а саме про його смиренність, скромність і чистоту. Він також нагадує нам молитися до святого Йосифа, просячи його заступництва для Церкви, а також про те, щоб він дарував нам щасливу смерть. Схвалення і різні благословення цього скапулярію для вірних надав Папа Лев ХІІІ у квітні 1898 року.
Скапулярій святого Михаїла
Скапулярій святого Михаїла датується 1878 роком – походить з Риму. Унікальність цього знака полягає в тому, що він не прямокутної форми, а вирізаний у формі щита. Його мета – заохотити довіряти захисту святого Архистратига Михаїла, молитися та служити Богові за прикладом Михаїла, який скинув сатану. Офіційно затверджений Папою Левом XIII, благословенний Папою Пієм IX.
Скапулярій Пресвятої Трійці
Скапулярій Пресвятої Трійці – це відзнака членів Братства Пресвятої Трійці. Походить від Папи Інокентія ІІІ у 1198 році, коли йому з’явився посланець у білому одязі з червоно-синім хрестом на грудях. Затверджений Папою Інокентієм ІІІ у 1198 році.
Скапулярій Матері Божої Викупительки
Походить від Отців Ордену Божої Матері Милосердя для викупу полонених, заснованого святим Петром Ноласко у 1256 році.
Індульгенції до цього скапулярію були затверджені Конгрегацією в справах індульгенцій у 1868 році та відновлені після ІІ Ватиканського Собору в 1967 році, щоб включати повну індульгенцію в день отримання, а також у певні святкові дні.
І звісно, найвідоміший коричневий скапулярій Божої Матері з Гори Кармель
Також читайте: Святий скапулярій: Як Богородиця з гори Кармель подарувала людям знак спасіння
Богородиця, яка об’являє Правду
Що написав єпископ Акіта щодо об’явлення, про яке свідчила Агнеса Сасаґава
Повязані записи
