Христос завжди буде феміністом…

Неповторна Коко Шанель сказала: «Стримувати себе, коли прикро, і не влаштовувати сцен, коли боляче – ось що таке ідеальна жінка». Я б додала… не просто ідеальна, але дуже сильна жінка. Жінка, яка прекрасно знає, як будувати діалог з людьми та Богом.

Я дуже довго хотіла написати цей блог – про жінку, свободу вибору, лицемірне суспільство і духовну спільноту, яка боїться давати відповіді на злободенні питання, бо просто-на-просто не знає їх, адже зациклена на солоденьких промовах, банальних порадах і, звісно ж, матеріальних інтересах.

Сьогодні дуже часто, на превеликий жаль, поняття «фемінізм» розглядають у негативному контексті. Хоча насправді не все так просто. Я пишу цю статтю не так для дорослих, сформованих жінок (хоча для них також), але насамперед для маленьких дівчаток, які через неправильні категорії соціуму, егоїстичне виховання батьків, через зовнішню недосконалість, зайву вагу тощо, невпевненість у власних силах, можуть вирости і не реалізувати свій потенціал… Бо хтось із обмеженим рівнем IQ щось колись сказав… Отже, почнімо…

Фемінізм (англ. «Feminism», від лат. femina «жінка») – низка політичних, суспільних рухів та ідеологій, які поділяють спільну мету: визначити, встановити і досягти політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок із чоловіками. Це включає прагнення встановити можливості для жінок у сфері освіти та праці, рівні з такими для чоловіків. Феміністкою/профеміністом є людина, яка обстоює або підтримує права та рівність жінок.

Справжній фемінізм у жодному разі не нав’язує або ж провокує ненависті до чоловіків, не виправдовує зверхність, насильство, страждання інших чи вульгарний побутовий снобізм. Тільки має на меті показати, що жінка – така ж сама людина, як і чоловік: що вона однаково із ним, ніяк не менше чи глибше, переживає біль, щастя, втрати, кохання, має професійні амбіції, творчі задатки… Що вона в очах Бога така ж сама його дитина…

На жаль, у сучасній Європі та США фемінізм доволі часто експлуатують, використовуючи боротьбу та страждання багатьох жінок для власної вигоди… Як це: бути насправді феміністкою? Це не тільки говорити про права жінок, ходити на акції, протести чи влаштовувати їх…

Мій таки непростий життєвий досвід твердо переконав мене, що справжня жінка, якщо вона називає себе феміністкою, захисницею прав і чеснот, має боротись не лише за себе, але й за всіх тих, кого принижують, кого залякують, кого ображають, – через фізичні, психологічні недоліки, нетрадиційну орієнтацію, расову приналежність.

Як журналіст, я хочу бути чесною зі своїми читачами… Я виросла у середовищі, де не було жодної людини, яка могла б мене захистити, окрім моєї бабусі. Батьки були надто зайняті своїми сварками, драмами, зрадами. В школі я була відмінницею, але ніщо не приносило мені задоволення. Я була заляканою через свої внутрішні та зовнішні комплекси – зайву вагу, проблемну шкіру, насмішки однокласників, напади паніки… Завжди ходила із похиленою головою. На жаль,  в часи моєї молодості ніхто не розумів і не сприймав, коли ти відокремлювався від «стада», мав мрії, любив читати, писав вірші… Бути як всі, не мати свого голосу, кивати головою, а потім схилити її і йти смиренною, коли навколо відбувається хаос тупості, бенкет неуцтва і незрілості,  – це був єдиний спосіб вижити в пеклі… Дякую Тобі, Боже, що я не вижила тоді!

Скільки разів  я сварилась зі своєю мамою, бо не хотіла йти на безглузді шкільні свята або ж чула в свою сторону: «Чому ти не можеш бути як Оксана (Ірина, Світлана, Сніжана)… як нормальні дівчатка?». Як боляче було це чути тоді, і як я пишаюсь собою зараз, що не була ніким іншим, що влаштовувала свій маленький, тихий, не завжди помітний, але такий благородний бунт…

Колись моя класна керівничка сказала фразу, яка змінила моє життя, спровокувала мої наступні життєві рішення, зробила мій шлях важчим, тернистішим, але дуже особливим і справжнім. Вона сказала мені і моїй подрузі: «Не переживайте, з красивими дівчатами зустрічаються, але з такими, як ви, одружуються». І я подумала: «Невже це і буде моє життя: бути спокійною, розуміючою, тихою амебою, яка постійно буде ганятися за зовнішньою досконалістю, стандартами краси, буде сидіти на виснажливих дієтах… вчитись як шалена, а потім вийде заміж за чоловіка з багатим досвідом стосунків, щоб стати для нього тихою гаванню, прибиральницею, нянькою, другою мамою… виховувати його дітей, терпіти його зради, мовчати і готувати їжу… Ні!».

Мені було сімнадцяти років, коли я вирішила, що я не амеба, а Ліда Батіг. Я ніколи не буду супермоделлю, ніколи не стану «ля фем фаталь», але можу більше – я можу бути собою. Я хочу бути собою з усіма недоліками, хочу подорожувати, хочу побачити світ, прагну робити свої помилки і вчитись на них… Я вмію насолоджуватись своєю самотністю,  але водночас хочу справжньої, великої та жертовної любові.

Сьогодні мені майже двадцяти дев’ять років. Я пережила важкі і щасливі часи. Я побувала в прекрасних країнах і зустріла велику любов. Часом мені буває важко, як і всім людям, дуже часто я буваю у відчаї. Я все ще шукаю себе. Але попри все, я вірю що Бог є, я вірю, що Він добрий, особливо до добрих і чесних людей.

Я впевнена, Господь розуміє, як важко бути справжньою жінкою, особливо у наш тривожний час. Бути феміністкою для мене – це не зламатись під натиском обставин… це не втратити віри, коли ти залишаєшся без підтримки батьків, захищати свої права – моральні і фінансові –  коли твою працю експлуатують на робочому місці, коли відверто плюють тобі в душу, закопують в землю твої здобутки, нехтують твоєю людською гідністю. Бути феміністкою – це мати повне право вирішувати, що робити зі своїм тілом і своїми думками, не дозволити нікому зробити із себе  жертву сексуального чи психологічного насильства або ж цькування, переслідування, вміти дати здачі.

Я ненавиджу, коли кажуть «сильніші світу цього». Деяких негідників, які зустрічаються у вашому житті, треба просто називати «впливовіші світу цього». Вміння красти, брехати, обманювати, хитрувати, використовувати релігію у своїх ницих, мерзенних та брудних цілях, нікого не робить сильним. Сильні лише ті, які вміють  забути, пробачити і йти далі, зосередившись тільки на своїх доленосних цілях. Як то кажуть: якщо ти ненавидиш, тебе перемогли. Якщо тобі байдуже, переміг ти!

Мої любі дівчатка! Не допускайте поразки, не дайте шансу ніколи і нікому себе перемогти. Будьте найкращою версією самих себе. Ніколи не дозволяйте ненависті проникнути у ваше серце і створити там порожнечу. Захищайте слабших, захищайте правду, захищайте ідеали, у які вірите, читайте розумні книги і спілкуйтесь із розумними людьми. Не ставте свій біль вище за страждання інших. Не виправдовуйте зло і не мстіть кривдникам! Йдіть далі, будьте щасливими.

Я неймовірно вдячна усім університетам, у яких вчилась, бо там знайшла однодумців. Мій викладач з Риму, рабин Джек Бемпорад, сказав мені: «Я не хвалитиму тебе за твої досягнення, бо я очікував їх, ти можеш більше. Я ніколи в тобі не сумнівався. Я ніколи не сумнівався в інших своїх студентах… Особливо в дівчатах, жінках… Я бачу вас сильними, здатними змінити світ на краще, здатними вчитись і вчити, бути носіями правди та великих чеснот».

Наші дорогі хлопці! Світ сьогодні страждає, бо багато із вас забули, як це –  бути справжніми чоловіками. А якщо ви забудете, як бути справжніми чоловіками, ми не захочемо бути справжніми жінками. Головний герой кінофільму «Хрещений батько» Дон Карлеоне сказав: «Якщо чоловік не зміг стати справжнім батьком своїм дітям, якщо він не проводить час зі своєю дружиною, він не чоловік». Будьте сильними, відповідальними, самостійними, спокійними і впевненими, думайте більше… Не зраджуйте і не обманюйте, будьте готовими загризти на смерть кожного, хто посягне на спокій вашої родини і благополуччя ваших дітей. Можливо, саме ваші вчинки зупинять хаос, який відбувається у цьому світі.

Дорога кохана Церкво! Не мовчи, коли твої доньки просять поради, відповіді чи підтримки. Перестань говорити мовою Середньовіччя, і відкрий чат для нового покоління, яке потребує Тебе більше, аніж будь-коли… Знайди шлях до нас, знайди мову, сленг, діалект тощо, щоб говорити з нами… Ми ніколи не відвернемось, якщо Ти будеш правдива, якщо Ти здійсниш свою місію і приведеш нас до Бога… Попри всі багатства світу, всі технології і прогрес, ми, жінки і чоловіки, однаково сумуємо без Нього, відчайдушно потребуємо Його.

Мій улюблений Святий Папа Іван Павло II багато говорив про покликання жінки. Він нагадав про те, що Бог у винятковий спосіб підкреслив гідність жінки в своєму плані спасіння. Марія – Мати Ісуса Христа, Божа.  Заохочував, щоб особливі дари жіночої природи використовувати не лише в вузькому колі подружжя та сім’ї, а й в суспільній та політичній площині. Духовна сила жінки в’яжеться зі свідомістю, що Бог в особливий спосіб довіряє їй людину. Всім своїм нутром жінка приймає таємницю особи. Добрих три десятиліття минуло з того часу, як Папа говорив про всі згадані види дискримінації жінок.  Багато відбулося змін на краще з цього часу, проте до сьогодні такі явища, як порнографія, проституція і торгівля жінками не зникли. Отож, «жіноче питання» й далі актуальне і то в глобальному контексті. Є підстава, щоб говорити про «християнський фемінізм» у вченні Івана Павла ІІ, адже він вказував на зразок Христа, який з відкритістю, повагою, розумінням та сердечністю ставився до жінок, долаючи діючі на той час норми. Таким чином Христос поважав у жінці цю гідність, яку вона має від початку у задумі Бога. Майже при кожній нагоді Папа Іван Павло ІІ повертався до цього біблійного «початку».

Він вважав, що в рамках роздумів про гідність і покликання жінки ця правда про людину становить необхідну вихідну точку. Коли великий Папа промовляв «до сердець і умів всіх жінок», він звертався до натхненного джерела Слова Божого. Це надає його словам понадчасової вартості. Тому заглиблення в його науку може бути вельми корисним для сучасної жінки. Сучасна жінка потребує наново усвідомлення, хто вона і ким покликана бути, яка її генеалогія. Святий Папа перед кожною жінкою ставить завдання відкрити ті дари, які Творець і Відкупитель, доручає їй.  Ісус з Назарету підтверджує цю гідність, нагадує про неї, відновлює її, наповнює змістом Євангелія і Відкуплення, задля якого був посланий на світ (за матеріалами «Про гідність і покликання жінки у світлі вчення Івана Павла ІІ // Галина Кришталь).

Я вірю, що Христос завжди буде феміністом! Я дякую, що мій шлях довгий і не легкий. Головне – ніколи не розчарувати саму себе, свої мрії… Не розчарувати ту маленьку дівчинку, яка мріяла бути журналістом, вірила і досі вірить у справедливість та добро.

Я більше розумію жертву Ісуса і Його страждання заради нашого спасіння. Отже, маю шанс яскравіше відчути радість Його Воскресіння в моєму серці та у нашому не досконалому прекрасному світі.

Підготувала Лідія Батіг

 

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.