Сьогодні християни східного обряду відзначають один із найбільших християнських празників – Стрітення Господнє. В основі цього свята – зустріч немовляти Ісуса Христа із старцем Симеоном Богоприїмцем та пророчицею Анною. Започаткований цей празник був у четвертому столітті у Єрусалимі.
Чому свято Стрітення Господнього – це ще й особлива нагода для кожного пережити особисту зустріч з Богом та як правильно підготуватися до цієї події, спілкуємося із протоієреєм Михайлом Сиваком, проректором Львівської православної богословської академії Православної Церкви України, кліриком Свято-Покровського кафедрального собору ПЦУ.
-Отче Михайле, як відкритися на пережиття свята? Адже у церковному календарі дуже багато подій і вони відбуваються щороку. Іноді і велике свято може стати для вірянина буденним.
-Справді, кожне свято, яке ми святкуємо у Церкві протягом року – це не лише якийсь день у який згадується певна історична подія. Зовсім ні. Звичайно ми згадуємо ті чи інші історичні події, пов’язані із життям Христа Спасителя, Богородиці, чи святих, але все таки свято – це щось глибше, що виходить поза межі історії. Це явище метафізичне, метаісторичне, що торкається глибин душі людини. І кожне свято має свій певний акцент на що більше звертається увага. Відповідно свято Стрітення (зустріч, як ми кажемо) – це є певна глибинна зустріч людини з Богом. Коли Симеон Богоприїмець зустрів Христа, побачив Його, коли пророчиця Анна побачила. І у цьому святі кожен з нас повинен і себе відшукати, пережити цю зустріч лицем до лиця із Живим Богом.
-Але іноді і практикуючі християни кажуть про те, що досі не мали зустрічі з Богом…
-Для того, щоб зустріти Бога, рецепт дає сам Ісус Христос. Він каже так: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”. Тобто для того, щоб побачити Бога треба прикладати зусилля. Зусилля у тому, щоб очистити своє серце від гріхів, від пристрастей, різних пороків, бо якраз гріх – це є та пелена, яка заважає нам побачити Бога. І коли людина намагатиметься очищувати своє серце, жити праведно, духовно, то така зустріч відбудеться.
-Зараз дуже швидкий ритм життя. Можливо ця прискореність також заважає зустріти Бога?
-Побудові і життєві питання людину завжди супроводжують і будуть супроводжувати. І робота, і потреба харчуватися, і десь жити, про це думати – це важливо, але є щось таке, що є важливіше. І гарну аналогію ми знаходимо у події, коли Ісус Христос відвідав Марфу і Марію, де Марфа клопоталася про життєві, побутові речі – як краще пригостити Христа Спасителя, як їх почастувати, а Марія всю себе присвятила тому, щоб слухати кожне слово, яке промовляє Спаситель і втілювати у своєму житті. І Христос каже Марфі: “Марфо, Марфо, ти багато про що турбуєшся, клопочешся, але потрібно тільки одне. Марія благу обрала частку, яка не відніметься від неї”. Коли ці слова прикласти до нашого життя, то справді ми про все клопочемося про що тільки можна. Але найперше і найважливіше – це є життя духовне, це є вічні цінності, Царство Небесне і перебування у єдності із Христом. Оце для людини є найважливіше. Блаженний Августин казав: “Коли в людини на першому місці буде Бог, то все інше буде на своєму місці”.
-Побутує така точка зору, що Бог є у серці і щоб зустріти Його зовсім не обов’язково іти до храму щонеділі.
-Бог є всюди присутній. І зустріти Його людина може у будь-якому місці, чи вдома, чи на роботі. Але тут важливе те, що зустріч з Богом відбувається не у просторі, не десь конкретно, а відбувається перш за все на рівні духовному. Коли людина перебуває у стані відкритості до дії Благодаті Божої. А такий стан, де відбувається спільна щира молитва, де Благодать Божа особливо діє на людину через Таїнства, це звичайно є храм Божий, це є церква. Де всі люди приходять для того, щоб спільно помолитися, взяти участь у Таїнствах, у яких діє Благодать Божа і поєднатися із Христом найтіснішим чином, у Таїнстві Євхаристії. Тому храм це є місце особливого відчуття Богоприсутності. Тому ми і ходимо у храм. Хоча молитва приватна – також є важливою.
-Якщо ми говоримо про Стрітення, то на які рядки Біблії вірянам особливо треба звернути увагу?
-В першу чергу самі обставини події Стрітення розповідаються у другому розділі Євангелія від Луки. Апостол і Євангелист описує ці події, як вони відбувалися, що сказав Симеон Богоприїмець, що сказала пророчиця Анна і як загалом це все було. Тому безпосередню історія цього свята ми читаємо у Євангелії, а ось зустріч людини з Богом може відбутися тоді, коли ми можемо читати, наприклад, будь-який фрагмент зі Священного Писання.
“У контексті зустрічі людини з Богом згадується розповідь Митрополита Антонія Сурозького”
-У одному із своїх творів Митрополит Антоній Сурозький розповідає як така зустріч у його житті відбулася. І ця історія, особисто для мене, є дуже вражаючою і вона принаймні дуже духовно для мене багато відкрила. Він розповідає як до 14 років був таким, ну можна сказати атеїстом, і на той момент нічого спільного з Церквою не мав. І одного разу, коли у своїй організації молодіжній, вони з хлопцями грали у волейбол, прийшов їхній куратор і повідомив про те, що запрошений священик буде читати для них лекцію. І Митрополит згадує, що тоді навіть образився: “Як це так, ми тут у волейбол граємо, а прийшли якісь священики щось розповідати”. Але він пішов на цю лекцію, послухав священика. Втім отець справив на нього погане враження, адже говорив про якісь речі для молодого хлопця незрозумілі: про смирення, про прощення, про любов. У той час, як майбутній Митрополит горів ідеєю повернутися на Батьківщину, боротися з більшовиками. Але після цієї лекції хлопець вийшов знервований, ображений, з думками поїхати додому взяти Біблію, почати читати і якщо у Біблії написане все те про що розповів цей священик, то хлопець вирішив порвати із Церквою і нічого спільного із християнством надалі не мати. Коли він приїхав додому, то взяв Євангеліє і почав читати перші глави. І у той момент відчув, що перед ним сидить Живий Христос, Він був невидимий, але Його реальність настільки була відчутна, що юнак зрозумів, що це дійсно Воскреслий Христос і після того, свідчить Митрополит, його життя кардинально змінилося. Так відбулася його зустріч із Христом. І майбутній Архиєрей сказав так: “Якщо Бог дійсно існує, і якщо я дійсно пережив цю зустріч, то в житті немає ніякого іншого завдання як тільки служити Богові”.
Цей приклад зустрічі є дуже і дуже важливий. Тим більше, все Євангеліє – це є збірка описів зустрічей людини із Христом. Кожна Євангельська подія – це подія зустрічі, як людина цю зустріч переживала. Чи це зустріч Никодима фарисея, який вночі приходив до Христа і спілкувався, чи це зустріч кровоточивої жінки, чи зустріч Яіра в якого дочка померла і він намагався просити у Христа зцілення. Кожний Євангельський фрагмент – це є подія Стрітення, подія зустрічі.
-Втім свято Стрітення пов’язане не лише із символізмом Зустрічі, але також має таку особливість як освячення свічок. Розкажіть про це.
-Звичай освячувати свічку на свято Стрітення – прийшов очевидно із Західної Церкви і вже утвердився тут на теренах нашої землі. Чому заведено освячувати свічку? Значення у першу чергу символічне, бо Симеон Богоприїмець називає Христа – Світлом. І свічка, яка випромінює тепло, світло – це і є символ Христа, який прийшов просвітити всіх, хто у темряві. Спасти, зцілити, і відкрити шлях у Царство Небесне. Тому прийнято у цей день освячувати свічки.
-І просимо Вас про побажання для наших читачів на свято Стрітення.
-Бажаємо, щоб кожен, хто святкує цей день, пережив його всім серцем, всією душею і зустрів у своєму житті Христа Спасителя.
Розмовляла: Оксана Бабенко
Фото з Інтернету
Повязані записи
