Сьогодні вшановується пам’ять 16 блаженних монахинь-кармеліток з Комп’єна, мучениць, які були вбиті якобінцями під час Французької революції через їхню відмову покинути орден.
Відповідно до постанов, прийнятих революціонерами в 1790 році, французькі релігійні ордени були оголошені поза законом, а всіх монахів і монахинь зобов’язали перейти на бік світської держави. Однак багато монахинь не хотіли порушувати своїх чернечих обітів, тому продовжували таємно вести монаше життя.
Вони були серед тисяч жертв «Великої французької революції», річницю якої у Франції шанують досі, не зважаючи на море пролитої невинної крові.
Сестри служили в монастирі кармеліток у Комп’єні, неподалік від королівського замку. Влада нещадно переслідувала таких монахинь. 22 червня 1794 року настоятельку Терезу та її супутниць ув’язнили в колишньому монастирі Візиток. 12 липня їх перевезли до паризької в’язниці Консьєржері. За свідченням очевидця Дені Блота, під час ув’язнення сестри намагалися жити за монастирським уставом, систематично молилися і співали. Згодом монахині постали перед революційним трибуналом, звинувачені у «фанатизмі та саботажі». В обвинувальному висновку, складеному Антуаном Фук’є де Тінвілем, сестер звинуватили у «фанатизмі», що полягав у їхній прихильності до католицької віри і відмові покинути орден, і в «саботажі», що полягав у «підривній діяльності» проти революції. Звинувачення були підкріплені свідченнями одного свідка, колишнього священника, який навіть не був заслуханий на судовому процесі.
Уривок з фільму “Діалоги з кармелітками” (1960)
Трибунал виніс рішення на основі так званого «Закону від 22 преріаля ІІ року», прийнятого під час Великого терору Національним конвентом з метою зробити переслідування «зрадників» і «саботажників» більш ефективним. Він, зокрема, запроваджував таке поняття як «ворог народу» та спрощував винесення смертної кари. Тож сталінські «трійки» не були чимось новим в історії людства. Хоча б через це варто добре подумати перед тим, як вітати когось зі святом «Французької революції» чи «Взяттям Бастилії», особливо, якщо ти християнин чи тим більше церковний ієрарх.
Судовий процес у революційному трибуналі, звісно, був пародією на судочинство: підсудні не мали права на адвоката, свідки не могли бути заслухані, а трибунал міг лише засудити підсудних до смертної кари, можливо, виправдавши їх, що майже ніколи не траплялося на практиці. Вироки обґрунтовувалися туманними банальностями і теревенями про патріотизм і республіку, або не обґрунтовувалися взагалі. «Суд» над сестрами тривав кілька днів. 17 липня революційний трибунал засудив усіх сестер до смертної кари.
Вирок було виконано того ж дня, 17 липня 1794 року, на площі Трону Ренверсе (нині Площа Нації). Йдучи до гільйотини, вони співали покаянний псалом 50 (Miserere mei, Domine – Помилуй мене, Господи) і Salve Regina (Радуйся, Царице); на порозі гільйотини сестри відновили свої обіти убогості, цнотливості і послуху і заспівали Te Deum (Хвалимо Бога) і Veni Creator Spiritus (Прийди, Духу Творця).
Серед убитих були блаженна Тереза від святого Августина, блаженна Генрика від Ісуса, блаженна Анна Марія від Ісуса Розп’ятого, блаженна Кароліна від Воскресіння, блаженна Євфразія від Непорочного Зачаття, блаженна Тереза від Серця Марії, блаженна Юлія Луїза від Ісуса, блаженна Тереза від святого Ігнатія, блаженна Генрика від Божественного Провидіння, Блаженна Констанція, Блаженна Марія від Святого Духа, Блаженна Катерина Суарон, Блаженна Тереза Суарон і три безіменні сестри: сестра від Святого Людовика, від Святої Марти і від Святого Франциска Ксав’єра.