25 березня – Благовіщення Пресвятої Богородиці: львівські храми святкують празник

25 березня Українська греко-католицька церква і Православна церква України вперше відсвяткують свято Благовіщення Пресвятої Богородиці за новим календарем.

Свято Благовіщення – одне з дванадцяти найбільших християнських свят. У західній традиції має найвищий статус торжества. У східній традиції – третє за значенням свято після Великодня і Різдва Христового. Свято Благовіщення відзначається майже повсюдно в усьому християнстві, особливо в межах православ’я, англіканства, католицизму та лютеранства.

У цьому святі відзначають подію зустрічі Марії та Архангела Гавриїла, який приніс Їй новину (благу вість) про те, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Ісуса Христа — Сина Божого, Месію. Її описує євангелист Лука (Лк. 1:26–38). Від слів звістки Гавриїла – «ангельського привітання» – походить християнська молитва «Ave Maria», в українській Церкві відома як «Богородице Діво»; друга частина молитви запозичена від привітання святої Єлизавети під час її зустрічі з Марією (Лк 1:39-56).

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. У традиціях західних Церков (Католицької церкви, англіканського, лютеранського та православного західного обряду) свято переноситься, якщо воно випадає під час Страсного чи Великоднього тижня або в неділю за літургійними календарями. Натомість у східних Церквах Благовіщення не переноситься ні за яких обставин.

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства, проте з ним також пов’язували чимало язичницьких традицій – забобонів та ворожінь. В народі існує вірування, що весна цього дня остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. Зокрема, за народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом. Таке вірування притаманне звичаям багатьох європейських народів. В англійській традиції свято називалося «Днем Марії» (англ. Lady Day) і позначало початок англійського Нового року до 1752 року.

Сюжет цього свята ліг в основу багатьох мистецьких творів. І є одною з провідних тем у християнському іконописі та європейському живописі. Іконографія Благовіщення починається в ранньохристиянському епосі, ймовірно з фрески т. зв. катакомби Прісцилли, III ст., та мозаїки базиліки Санта-Марія-Маджоре в Римі, V ст. Зображенням Благовіщення притаманні символічні предмети – тканина, перекинута між стінами будівель, біла лілія в руці архангела Гавриїла, посудина з водою в руках Марії — непорочність Богородиці; запалена свічка — духовне горіння Марії; яблуко — гріхопадіння, яке буде подолане через народження Христа; червона тканина — тканина для Єрусалимського храму або символ зароджуваної плоті Христа.

На честь свята Благовіщення у Львові названо кілька храмів:

Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (м. Львів, вул. Пасічна, 83)

Каплиця Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (м. Львів, вул. Замкова)

Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Патріяршому Домі (м. Львів, просп. Івана Павла ІІ, 35б)

Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці ПЦУ (м. Львів, вул. Антонича, 5)