6 серпня УГКЦ, ПЦУ та РКЦ святкують одне з найбільших християнських свят – Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Завдяки оновленню календаря українські Церкви вперше відзначать свято у один день. А три львівські храми святкують храмовий празник.
Свято Преображення здавна шановане в українському народі; воно також відоме як Спас. Його святкують торжественно, хоч сам празник випадає в час Успенського посту. Цього дня на благословення до храму приносять первоплоди, зокрема фрукти, мед, мак тощо. Це свідчить про дохристиянські корені свята, присвяченого врожаю. Як це буває зі синкретичними празниками, що поєднують язичницькі торжества із християнськими святами, вірні часто більшу увагу присвячують саме благословенню святочного кошика. Проте значення самої події Преображення неможливо переоцінити.
Свято Преображення стало поширеним сюжетом іконографії, живопису, музики. Цій події присвячено не одну святиню. У Львові три храми святкують на Преображення храмовий празник:
Парафія Преображення ГНІХ Львівської Архиєпархії УГКЦ (м. Львів, вул. Краківська, 21)
Парафія Преображення Господнього Львівської єпархії ПЦУ (м. Львів, вул. Ковельська, 37)
Парафія Преображення Господнього Львівської єпархії ПЦУ (м. Львів, вул. Роксоляни, 43)
Також читайте: Яблучний Спас чи Христос із Тавору: яке значення має освячення первоплодів у день Преображення
Преображення Господнє — євангельська подія, що відбулася незадовго до страстей, хресної смерті та Воскресення Ісуса Христа. За оповідями євангелистів, Спаситель покликав трьох своїх учнів – Петра, Якова та Івана, піднявся з ними на гору Тавор (Фавор), де переобразився – Його обличчя засяяло надприродним світлом, а одяг став білим, як сніг. Поруч з Христом з’явилися Мойсей та Ілля, що уособлювали Закон і пророків, і розмовляли з ним. Присутніх огорнула світла хмара, з якої пролунав голос Господній: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: Його слухайте».
Таким об’явленням Христос виявив свою божественну велич. Це підкреслюють слова святкового кондака: «На горі переобразився Ти, і скільки змогли, ученики Твої славу Твою, Христе Боже, виділи, щоб коли побачать, як Тебе розпинають, страждання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що Ти єси воістину Отче сяяння». Учні вперше могли на власні очі побачити дійсно надприродну сутність Христа, пересвідчитися у Його твердженні, що Він є Сином Божим. Проте навіть цей епізод був занадто сильним для людського сприйняття: почувши голос Господній, учні «впали обличчям до землі й злякались вельми» (Мт. 17, 6). Повертаючись із гори, Ісус наказав Петрові, Якову та Іванові нікому не розповідати про побачене аж до Його Воскресіння.
Повязані записи
