Можливо, це найбільш драматичне навернення з часів апостола Павла, якого Ісус повалив на землю на дорозі до Дамаску. 20 січня 1842 року багатий банкір Альфонс Ратісбон, який з погордою ставився до католицької віри, навернувся в римському храмі св. Андрія.
Це навернення стало такою великою сенсацією для сучасників, що на його хрещення прийшли сотні зовсім незнайомих йому людей. Папа Григорій XVI оголосив, що навернення Ратісбона було справжнім чудом.
Ким був Альфонс Ратісбон? Молодим, 27-річним євреєм з впливової жидівської родини. Він був вороже налаштований до будь-якої релігії, а особливо до католицизму. Буквально за кілька хвилин до того як йому об’явилась Богородиця він говорив зухвалі речі. Він сам розповідав про себе наступне: «Я підживляв в серці ненависть до священників, святинь, монастирів, особливо до єзуїтів. Лише одна згадка про них вибішувала мене».
Його ненависть до Церкви мала певне пояснення. П’ятнадцять років перед тим Церква відібрала у нього рідного брата Теодора, якого він дуже любив — той став католиком. Більше того, в грудні 1830-го року він став священником та був одним із найближчих співпрацівників о. Чарльза Деженетта — засновника Архибратства Пресвятого і Непорочного Серця Марії в церкві Матері Божої Перемоги (Chiesa di Santa Maria della Vittoria). Не треба пояснювати, що родина розірвала з Теодором всілякі стосунки. Альфонс втратив брата…
Але з часом він його віднайшов, щоб вже ніколи не втратити. Сталося це завдяки одній Єврейці, яка принесла християнство в життя ізраїльського народу. Він зустрів Її в католицькій святині Риму, а Вона відкрила йому правду.
Це була Марія з Назарету — Непорочна Мати Месії.
Ця зустріч відбулася випадково (хоча Іван Павло ІІ запевняв, що «в християнстві нема випадків»), а саме, новонавернений приятель подарував Альфонсу… Чудотворний Медальйон.
Також читайте: «Немає нічого красномовнішого, ніж хрест, змушений до мовчання!». Згадуємо святу Едіт Штайн
«Випадкова» зміна планів
Це був 1841 рік. Альфонс Ратісбон збирається подорожувати по світі. Він має гроші, вільний час і хоче більше дізнатися про інші країни. Це його остання «холостяцька мадрівка» — після повернення до родинного Страсбургу він має в планах одружитися з коханою Флорою.
Запланований маршрут пролягав від Марселю та Неаполя до Палермо і Мальти. А далі мав бути Єрусалим та Стамбул. Однак в Неаполі він несподівано змінює плани та вирушає до Риму.
Це був перший елемент таємничого плану, який віддавна був у намірах Божого Промислу. Якийсь внутрішній імпульс спонукає мандрівника звернути з дороги. Це ймовірно була Божа благодать, але настільки прихована, що хтось вперто може вважати це простим співпадінням. Бо ми так звикли — вважати у своєму житті ледь не все випадковими речами. Але хай там що, багатий єврей поїхав у сторону Вічного Міста. Нам невідомі причини такого рішення. Можемо лише припускати, що якби Ратісбон поїхав з Неаполя до Палермо, могло і не статися чуда, яке перевернуло його життя догори ногами — це чудо позбавило його багатьох речей, але замість цього подарувало йому щастя «мірою натоптаною і переповненою» (див. Лук. 6, 38).
Також читайте: Що спільного між символом Євросоюзу та Чудотворним медальйоном Непорочної?
Барон з Чудотворним Медальйоном
До столиці Пап Ратісбон прибуває 6 січня 1842 року. Там він відвідує свого приятеля, барона Теодора де Брусьєра — колишнього протестанта, а тепер новонаверненого католика. Ця зустріч наблизила Альфонса до Марії на відстань витягнутої руки. Але він про це ще не знав, йому здається, що дистанція між ними більше ніж холодна. Він не знає, що лабіринт його доріг за мить приведе його в сам центр Життя! Барон це передчуває. Відчуття віри, яке особливо загострене у неофіта, дозволяє йому розпізнати плани Божі щодо свого молодого співрозмовника. Так, Брусьєр мав ревність неофіта, і він був переконаний, що Ратісбон, «цей шляхетний і щирий чоловік, стане колись католиком, навіть, якщо для цього буде потрібний ангел з Неба, який його просвітить». У своїй ревності він прийняв рішення відкрити серце приятеля для Божої благодаті. Яким чином? Він був великим шанувальником Пресвятої Богородиці, марійну дорогу він вважав найбільш надійною. Тому подарував Альфонсу Медальйон Непорочного Зачаття, який був об’явлений Катерині Лябуре, при цьому він сказав: «Обіцяй мені, що будеш носити цей медалик на якому зображена Найсвятіша Володарка, цей медалик, мій дорогий, Чудесний Медальйон. Але це ще не все. А що ще? Ось це, дорогий пане, молитва, яку прошу тебе переписати і відмовляти її щоденно. Віддай мені її завтра, бо вона в мене в одному примірнику».
А була це Memorare св. Бернарда:
«Згадай, о всемилостива Діво Маріє, що від віків не чувано, щоби той, що прибігав під Твій покров, чи просив у Тебе помочі, чи молив про заступництво, був не вислуханий. У тім упованні і я удаюся до Тебе, Діво понад усі діви й Мати моя, приходжу і стаю перед Тобою, та, каючись з моїх гріхів, прошу: Мати Слова, не погорди словами моїми, а послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь».
Це може нас дуже здивувати, але Ратісбон пообіцяв зробити все те, що його попросив приятель. Наступного дня, коли віддавав йому картку з написаною на ній молитвою і вже хотів прощатися, почув від свого приятеля рішуче «ні».
– Як це ні? Я мушу повертатись на корабель.
– Не поїдеш. В понеділок буде врочиста понтифікальна літургія в базиліці. Ти зможеш побачити Папу.
– Навіщо мені його бачити! Я їду.
– Залишаєшся. І не треба зараз з’ясовувати чому.
І почав розхвалювати якою гарною буде церемонія і музика. Ратісбон всупереч собі та своїм планам залишився в Римі.
Також читайте: Послання з Ля Салет вчить нас відчитувати знаки з Неба сьогодні
Нарешті зустріч з Марією
В переддень навернення, 19 січня, два приятеля проходили повз Святі Сходи. Барон зняв капелюха і звертаючись до Сходів сказав: «Вітайте, Scala Santa, ось чоловік, який одного дня підніметься по вас на колінах!». Ратісбон вибухнув сміхом. Але вже на завтра все мало змінитися. Пророцтво Барона виявилося правдивим. Коли наступного дня Альфонс та Бусьєр увійшли до церкви Святого Андрія (Sant’Andrea delle Fratte), а барон пішов до захристії (ризниці), щоби вирішити питання з похороном його приятеля, князя de La Forronays (який, до речі, молився перед смертю про навернення єврея, який є знайомим Брусьєра), Альфонс чекав на свого товариша в порожньому храмі. Раптово він побачив, що святиня зовсім не порожня… Він побачив Діву, яка сяяла дивним світлом, подібним до зображення на Чудотворному Медальйоні, який він мав на шиї.
Але нехай він сам про це розповість: «Несподівано я відчув якийсь неспокій. Я побачив перед собою ніби завісу. Церква здавалася мені повністю темною, окрім однієї каплиці, так ніби все світло з церкви зосередилось саме там (…) Не можу зрозуміти як саме, впавши на коліна в іншій частині нави, попри те, що через приготування до похорону, доступ до каплиці був перекритий, я опинився стоячи на ногах поблизу балюстради (…) я підняв очі до каплиці з якої йшло так багато світла і побачив (…) що у вівтарі стояла жива, висока, велична, неймовірно гарна і милосердна Пресвята Діва Марія, подібна до зображення на Чудесному Медальйоні Непорочної (…) кілька разів я намагався підняти свої очі до Пресвятої Діви Марії, та ЇЇ велич і гідність казали мені їх опустити, хоча це не перешкодило мені пережити реальність видіння. Я зосередив погляд на її долонях і побачив в них прощення і милосердя (…) Вона дала мені знак рукою, щоби я став на коліна. Нездоланна сила підштовхнула мене до Неї. Мені здавалося, що Вона сказала: «Так добре…». В присутності Пресвятої Діви Марії, хоча Вона не сказала ані слова, я усвідомив свій гидкий стан, мерзоту гріха, красу католицької релігії: завдяки одному слову я все зрозумів (…). Я не зміг усвідомити всіх правд, в які тоді повірив і пізнав. Але все, що я можу сказати, що в ту мить, коли Вона зробила жест (рукою) завіса з моїх очей впала — не одна завіса, а дуже багато завіс, які закривали мені очі — вони спадали швидко одна за одною, ніби сніг, болото і лід, які висихають під впливом сонця (…). Я бачив у глибині безодні повну нікчемність з якої мене дістали завдяки безконечному милосердю (…). Вона мені нічого не сказала, але я все зрозумів».
Ратісбон не зміг пізніше описати словами всю красу та силу, яка від Неї спливала. Марія зробила жест рукою, який для Альфонса був однозначний: «Більше не опирайся». Чоловік, який ще хвилину тому був невіруючим, впав на коліна. Наступний жест рукою здавалося говорив: «Ось так добре». Марія вибачала його і приймала як Свою дитину. Ратісбон розплакався.
Школа Марії
Опис цього об’явлення нагадує нам те, що трапилося з св. Григорієм Чудотворцем в 231 році. І в цьому випадку все вказує на те, що Марія навчає правдивої віри та об’явилася як «Запорука правовірності».
Навернення
Коли барон Бусьєр вийшов із захристії, то побачив свого друга, який лежить хрестом на підлозі. Ратісбон вигукнув: «Я все зрозумів!». Він стискав в руці Медалик і кричав: «Я бачив Її». Він почав благати, що барон привів його до єзуїтів, аби вони навчили його правдивої віри. «Він хотів відразу прийняти хрещення, бо не міг без нього жити», — розповідав барон Теодор де Бусьєр.
Також читайте: Вона впала на коліна під хрестом і закохалася в Ісуса. Єврейка, яка стала бенедиктинкою
31 січня 1842 року в церкві Il Gesu Ратісбон був охрещений і взяв собі (друге) ім’я Марія. А хіба могло бути інакше, оскільки саме Марії він завдячував ласку навернення? Під час проповіді він почув наступні слова: «Ти не любив правду, але правда тебе полюбила… Сама Марія приймає і оберігає тебе».
Обряд Хрещення, який споглядали натовпи людей, звершував сам вікарій Риму, кардинал Константіно Патріці Наро. Чотири дні опісля Альфонса Ратісбора приймає на авдієнції Папа Григорій XVI. Неймовірно швидко, 3 червня 1842 року, папським декретом чудо, яке призвело до навернення Альфонса, визнане таким, що походить від Бога «за заступництвом Пресвятої Діви Марії». Декрет «проголошує повністю доведеним, правдивим і незвичайним чудо здійснене Всемогутнім і Всевишнім за заступництвом Благословенної Діви Марії — миттєве та повне навернення Альфонса Марії Ратісбона». Також читаємо, що «оскільки є гідним похвали проголошення і прослава діл Божих (Тов.12, 7), то для більшої слави Божої і водночас для розвитку культу Пресвятої Діви Марії дозволяється і заохочується, аби розповідь про це незвичне чудо було надруковане, публікувалося і втішалася повагою».
Зазначимо, що французькі католики, які мешкали в Римі, не чекали на дозвіл Церкви. Вони всюди поширювали вістку про це об’явлення і раділи цій події. Це був вияв furia francese («французького шаленства»), про яке незабаром Богородиця згадає в об’явленні в Пельвуазен.
Зустріч не лише з Теодором
За кілька місяців у житті Альфонса змінилося все. Вимушено розірвалися його стосунки з родиною та нареченою («Тепер все змінилося. Колишній Альфонс зник. Не можу слідувати за теперішнім Альфонсом», — напише до нього Флора). Але він знаходить свого брата Теодора. «Ми стояли на колінах на тому самому місці понад пів години і не могли вимовити ані слова, ридаючи від щастя і вдячності», — описував ту зустріч Теодор Ратісбон.
Невдовзі мала відбутися ще одна зустріч.
Одного дня до каплиці Rue du Bac (в Парижі) увійшов звичайний прочанин. За посередництвом отця Жан-Марі Аладеля він мав зустрітися там з монахинею, яка отримала благодать бачити Пресвяту Діву Марію у тому самому вигляді, як він бачив у римському храмі. Богородиця була та сама, але вістка скерована до Катерини і до Альфонса були різними. Ратісбон отримав послання, яке взивало невіруючих прийняти віру в Ісуса Христа, Її Божественного Сина. Він сприйняв це як і свою власну місію. У 1848 році Альфонс прийняв свячення і став священником. Опісля він вступив до Згромадження Братів Матері Божої з Сіону, яке заснував його брат Теодор — їх метою було навернення євреїв до католицької віри.
Також читайте: Що написав єпископ Акіта щодо об’явлення, про яке свідчила Агнеса Сасаґава
Чудом зустрічі з Марією він житиме ще впродовж 42 років. Своє життя Альфонс Марія Ратісбон (Marie-Alphonse Ratisbonne) завершить у 1884 році в Святій Землі, в Домі Матері Божої Сіону в Айн Карен. Там він і був похований на храмовому цвинтарі.
«Всю свою свободу я віддаю Богові. Посвячую Йому все своє життя, щоби працювати в служінні Церкві… під опікою Марії», — проголосив Ратісбон і залишився вірним цим словам до кінця.
Використано матеріал з книги Вінцентія Лашевського «Світ Марійних об’явлень».
Також читайте: «Матір Слова»: що сказала Богородиця в Руанді за кілька років до геноциду
Містична Троянда: об’явлення Богородиці, яке торує шлях крізь церковні терни
Чи знаєте ви, де і коли вперше чудесним способом об’явилась Діва Марія?
Повязані записи
