Походження молитов Вечірні не завжди можна з’ясувати точно – іноді воно зовсім неочікуване – проте ці молитви є корисним джерелом духовного зросту. Своїми думками на цю тему ділиться у своїй колонці на «Духовній величі Львова» богослов, журналіст Василь Калита.
Якщо про походження певних елементів літургійної молитви ми можемо сказати з однозначною певністю, то для деяких інших після численних реформ та синтезів вчені не можуть навіть визначити, до якої служби вони початково належали. І нам сьогодні залишається лише користати з їхнього, без сумніву, глибоко змісту, який спирається на слово Боже.
Такою є четверта молитва Вечірні із так званих «тихих».
Незмовка́ючими пісня́ми і неуста́нними славосло́в’ями святи́х Сил Оспівуваний, спо́вни уста́ на́ші хвало́ю Твоє́ю, щоб возвели́чити Ім’я́ Твоє́ святе́, і дай нам ча́стку і же́реб з усіма́, що істинно боя́ться Тебе́ і зберіга́ють за́повіді Твої, моли́твами свято́ї Богоро́диці і всіх святи́х Твоїх (переклад майстерні «Трипіснець»).
Також читайте: «Тихі молитви»: темрява нерозуміння замість світла вечірнього
Називаючи її молитвою четвертого антифона константинопольської «Пісенної Вечірні», М. Арранц свідомий проблемності її розміщення. Він визнає її як початкову молитву богослужіння, але ставить під сумнів, чи саме вечірнього. Х. Матеос також стверджує, що вона містить тему ангельської хвали, наслідування небесних хорів – типову для Опівнічної.
Адже починається вона зі звертання до Бога як до оспівуваного «незмовка́ючими пісня́ми і неуста́нними славосло́в’ями святи́х Сил». Спільнота вірних просить і для себе такої ж здатності служити Творцеві, використовуючи деякі біблійні звороти: «спо́вни уста́ на́ші хвало́ю Твоє́ю» (пор. Пс. 70, 8); возвеличення імені Божого (пор. Сир. 39, 19; Втор. 32, 3).
Інша тема, висловлена у цій молитві, – прохання про частку і жереб – «μερίδα καὶ κλῆρον» (пор. Кол. 1, 12; Єр. 13, 25) – з тими, що зберігають Божі заповіді (пор. Пс. 118, 134). Тобто у вічному блаженстві святих.
Пс 118 входить до Опівнічної у сучасному Часослові. Темою цього псалма є похвала Божому Закону, який мав би надихати молільника пізнавати і зберігати Заповіді Божі. Це може виявитися ще одним аргументом на користь початкового розміщення молитви у нічній службі, як припускає М. Арранц, перед Пс 118.
Також читайте: Василь Калита: Літургійні тексти оживають… І під час війни також
Якщо з іншого боку припустити походження молитви четвертого антифону таки з «Пісенної Вечірні», то М. Арранц стверджує, що вона могла заміняти молитву «Господи щедрий і милостивий» на початку служби. Цьому підтвердженням може бути і сам її зміст: «Незмовка́ючими пісня́ми і неуста́нними славосло́в’ями святи́х Сил Оспівуваний, спо́вни уста́ на́ші хвало́ю Твоє́ю», оскільки вона містить прохання наповнити уста молільників хвалінням Творцеві, щоб гідно звершувати подальшу службу. Самі із себе ми не здібні навіть щось помислити – ця здібність від Бога (пор. 2 Кр. 3, 5). Він викликає у нас «і хотіння, і діяння за своїм уподобанням» (Флп 2, 13), «заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8, 26), надихаючи на молитву.
Дороговказом у цьому служить молитва Церкви, веденої Святим Духом. Ми, просячи у Нього проводу, можемо постійно її переосмислювати. І навіть якщо трапляються у ній певні білі плями, як-от з походженням четвертої молитви сучасної Вечірні, завжди можемо винести з неї щось корисне, що є доступним нам тут і тепер. Не знаємо, чи з Вечірні, чи з Опівнічної походить молитва «Невмовкаючими піснями», але при бажанні можемо вивести на яв її з «тихого» читання і зробити доступним її багатий богословський зміст усім зібраним на молитву людям. Не залежно, чи на Вечірні, чи на Опівнічній, лиш би ці люди під проводом священнослужителів відгукувалися на заклик Святого Духа до осмисленої молитви.
Автор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Також читайте: Перша молитва Вечірні: людське безсилля та Божа сила
Друга молитва Вечірні: ціль людського життя та спосіб її осягнути
Третя молитва Вечірні: для забутих і згаданих Богом