Час Великого посту — це особливий період покаяння. Пропонуємо вашій увазі вибірку з десяти думок преп. Паїсія Величковського — великого українського святого XVIII ст., родом з Полтави. Старець подвизався на Афоні та в румунських землях. Саме завдяки його трудам до нас прийшло Добротолюбіє, а також відродилося справжнє монаше життя.
Чи варто шукати в словах великого подвижника «філософських перлин» чи «богословської складності»? Життя набагато простіше, ніж нам інколи здається. Хто з нас цінує кисень, без якого ми не житимемо і кількох хвилин, або воду, чи сонячне проміння? Те, що ми вважаємо важливим нерідко свідчить, що наші життєві пріоритети та цінності перевернуті з ніг на голову.
Тож нехай прості та водночас правдиві слова святого старця не пройдуть повз нас через свою невибагливість: їх варто сприйняти настільки ж серйозно, як сприйняв би рецепт лікаря, той кому діагностували смертельну хворобу.

Маючи можливість сьогодні зробити яке-небудь добро, не відкладай, дорога душе моя, на завтра святого покаяння, тому що не знаєш, що породить день сьогоднішній, або, яка біда станеться з тобою цієї ночі; бо не знаєш, що принесе тобі день або ніч: чи довге життя на тебе чекає, а можливо раптово та несподівано швидко помреш.
Сьогодні, дорога душе моя, час святого покаяння, час терпіння; нині — час терпіти скорботи; нині — час виконувати заповіді і жити чеснотами; нині — час солодкого та слізного ридання.
Якщо справді хочеш спастися, душе моя, полюби скорботи, зітхання, як раніше ти любила спокій; живи так ніби щодня помираєш; швидко промине життя твоє, як тінь від хмарки, і залишишся з нічим; дні життя нашого немов у повітрі розливаються; не поступайся відтепер і перед найважчою скорботою.
Якщо людина не сокрушить себе належно через чесноти, або не пожертвує життям своїм для виконання Божих заповідей та отцівських передань, то не може спастися.
Отже, дорога моя душе, згадай всіх святих пророків, апостолів, мучеників, святителів, преподобних і праведних, юродивих і всіх тих, хто від самого початку належно угодив Богові. Де ти бачиш святих, які не покорили би плоть духу, або не постраждали у тяжких бідах і жорстоких скорботах? Вони терпіли безліч бід, терпіли голод і спрагу, молилися вдень і вночі, мали смирення та скруху серця, дитячу незлобність, та усіляке милосердя, допомагали іншим у всяких стражданнях та потребах, робили різні пожертви і милостиню, наскільки могли.
О, людино! Смерть на тебе чекає; якщо трудишся над своїм спасінням (подвизаєшся), то вічним життям буде тебе вшановано в будучому віці. У різний спосіб зусиллями над собою здобувається чеснота. Тому, якщо хочеш перемогти пристрасті, відкинь геть насолоди; якщо зосереджений на їжі, то будеш жити під владою пристрастей; не впокориться душа, якщо тіло не буде позбавлене хліба, неможливо визволити душу від погибелі, плекаючи тіло в комфорті.
О, людино! Згадай, де твої діди і прадіди, де двій батько, і мати, і брати, де твої родичі і друзі? Скільки з них вже відійшло від цього життя: хіба не бажали вони ще пожити на цьому світі, — насолоджуватися життям, гарно вдягатися та веселитися в добробуті? Та хто їх питав? Прийшов час і відійшли з цього світу.
Ох, ох! Горе, горе! Як плаче душа при смерті, підводить очі до ангелів, простягає руки до людей, жалісливо молиться, але допомоги не має; справжня людська метушня!.. Всі змінимось, всі помремо: царі і князі, судді і могутні, багаті і бідні та й кожен: сьогодні з нами втішається, радіє і хизується якась людина, а наступного дня вже її оплакуємо…
О, людино! Суд вже біля дверей; скоро треба буде давати звіт!
Також читайте: «В одну мить Бог судить тебе»: 10 думок старця Єфрема Арізонського про покаяння
10 важливих думок про надію від Слуги Божого Венантія Катажинця