Книга пророка Малахії – остання в Старозавітному каноні Святого Письма, і, мабуть, мало хто читав її. Сьогодні гарна нагода звернути на неї увагу, бо 3 грудня Церква вшановує пам’ять святого пророка Малахії. Пропонуємо вашій увазі сім важливих думок із цієї книги, які можуть врятувати вам життя.
- «Вони питають: У чому полягає безчестя Твого Імені?.. Тож коли ви приводите в жертву сліпе, то хіба це не зло? Або коли приводите покалічене чи хворе, то хіба це не зло? Спробуй принести таке своєму можновладцю і побачиш, чи він прийме, і чи виявить після того до тебе прихильність, говорить Господь Саваот» (Мал. 1: 6, 8).
В українському народі про подібне ставлення говорять так: «На тобі, Боже, що мені негоже». Не йдеться лише про рвану купюру на пожертву в храмі. Мова може йти і про час, який ми уділяємо для молитви, і про те, як ми виконуємо наші обов’язки вдома, на роботі чи в церковній спільноті, та й взагалі про життєві пріоритети. Бог через пророка Малахію вказує, що Його дуже засмучують і прогнівляють наші «жертви» Йому, якщо вони «сліпі, покалічені чи хворі». «Проклятий буде ошуканець, у стаді якого є здоровий самець, щодо якого він склав обітницю, а приносить у жертву своєму Господу тварину з вадою», — говорить Господь (Мал. 1, 14).
Також читайте: Сказати замість «вірую» — «знаю»: львів’янка Фуля Горак про сопричастя святих
- «Адже уста священника мають дотримуватись науки, — з його уст люди очікують закону, оскільки він є посланцем Господа Саваота. Але ви відхилились з дороги і сприяли тому, що багато людей засумнівались у Законі. Ви спотворили Заповіт з Левієм, — говорить Господь Саваот» (Мал. 2, 7-8).
Ще одне велике застереження з уст Господніх – цього разу для тих священників, які не виконують своєї місії, або ж спотворюють її. Цілком природно, коли священник чи монах хоче бути близьким до людей, бо й апостол Павло писав: «Для всіх я став усім, щоб в усякому разі деяких спасти» (1 Кор. 9, 22). Але можна так захопитись людською увагою або ж кар’єрою, що забудеш, чий ти посланець. Спотворити словом або прикладом уявлення людей про Бога, про добро і зло, або про чисте і нечисте — означає відхилитися з дороги, яка веде до життя. Господь через пророка Малахію про таких недбайливих священників говорить дуже жорстко, у третьому вірші другого розділу – Він порівнює їх до посліду жертовних тварин, який викидають з храму.
Але чи стосуються ці слова тільки духовенства? Мабуть, ні! Бо кожній людині, а тим більше кожному християнину, Бог доручив свій дар та відповідальність. І недбайливе ставлення до Божих талантів, згідно з Євангелієм, викликає у Бога таку ж — вкрай негативну – реакцію. До прикладу, того, хто зловживає своїм положенням чи недбало відхиляється з Божої дороги, Ісус називає «нікчемним, лінивим та лукавим (злим) рабом», якого, до речі, теж викинуть у «зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів» (див. Мт. 25, 14-30).
- «Тому бережіть ваш (високий) дух, відносно дружини своєї юності, не зраджуючи її! Адже Я ненавиджу розлучення, — говорить Господь, Бог Ізраїлю, а також тих, хто насильством заплямовує свою одежу чесноти, — говорить Господь Саваот. Тож бережіть ваш моральний дух, і не ставайте зрадниками» (Мал. 2, 15-16).
Тут все доволі зрозуміло. Господь через пророка звертає увагу на те, що чимало чоловіків зраджують своїм жінкам. І, зверніть увагу, Він каже: «Я ненавиджу розлучення!» «Ви питаєте: Чому? А тому що Господь був Свідком між тобою і між дружиною твоєї юності, яку ти зрадив, хоч вона подруга й твоя законна дружина», — відповідає пророк.
Говорити про сімейні цінності у наш час складно. Тепер набагато популярнішою стала тема «травми». Не хочу применшити цієї проблеми, але в більшості випадків за убезпеченням від «травми» стоїть звичайнісінький егоїзм. «Травма» для багатьох стала синонім слово «жертовність», але хіба може існувати сім’я, чи можуть виховуватись діти, якщо ніхто нічим не жертвуватиме, якщо не буде духа покори, вірності, прощення та щедрості, іншими словами — якщо не буде любові? Виправдати можна все, зрозуміти можна кожного, але, якщо звести своє існування до самоспоглядання власних «ран», «невдячності» та «втрачених років», то що з того вийде?
- «Своїми словами ви викликаєте Господній гнів, а потім питаєте: За що він гнівається? А за те, що ви говорите: Усі, що чинять зло, приємні Господу, і вони навіть користуються Його прихильністю. Або: Де той Господь правосуддя?» (Мал. 2, 17).
Ви не помилилися, Господь справді чує та реагує на те, що ми говоримо. Виявляється, не лише наші вчинки чи бездіяльність, але й слова впливають на наші стосунки з Богом. В час теперішньої війни це застереження, яке Бог дав нам через пророка Малахію, особливо актуальне. Навіть наші молитви інколи можуть мати невірний дух. Коли ми просимо зупинити Бога війну, чи не здається вам, що ми просто перекладаємо на Нього відповідальність за зло, яке чинять люди? І коли попри тисячі молитов війна продовжується, можна почути «справедливі» докори на адресу Бога. Але будьмо обережні у своїх висновках, бо хіба це Він стріляє по нас, або хіба це Він краде чи бреше в час війни?
Звичайно, молитися за мир потрібно, але з правильною свідомістю. Війна – це вислід, тож просити Бога, щоб Він ліквідував наслідок, не торкаючись при цьому причин, нерозумно. А що є причиною? Причина будь-якої війни, чи то в сім’ї, чи в робочому колективі, чи між країнами, завжди одна — це гріх — особистий, колективний і суспільний. Тому будь-яка молитва за мир чи примирення повинна супроводжуватись глибоким іспитом совісті та смиренним визнанням і виправленням своїх провин. І не забуваймо, що слова мають значення.
- «Хіба можна людині обманювати Бога? А ви Мене обкрадаєте, та ще й питаєте: У чому ми Тебе обікрали? В десятині і приношеннях! Адже на вас лежить прокляття, тоді як ви, — весь народ, — продовжуєте Мене обкрадати» (Мал. 3, 8).
Це дуже (не)популярна тема — гроші. Справді, де гроші, там нерідко зловживання, а де великі гроші – там і великі злочини. Ми всі чуємо про боротьбу з корупцією, якої чомусь стає не менше, а більше. Хтось вкрав більше, хтось – менше. Когось спіймали, а хтось краде далі.
Але чи задумуємося ми про те, що людина, або й цілий народ, як пише Малахія, обкрадає Бога? Чим обкрадає? Тим, що не дає десятини і приношень на храм. Хтось заперечить, що десятина була лише в Старому Завіті. Але це не зовсім так. Авраам дав десятину частину всього священнику Мелхиседеку ще до появи Старого Завіту, який був укладений лише в часи Мойсея. А перший кам’яний храм, збудований князем Володимиром у Києві, мав другу назву як «Десятинна церква», тому що був зведений на десятину київського князя.
Та йдеться не лише про гроші, а про те, чи людина і народ віддає Богові – Боже. Це, до речі, стосується і святинь, які свого часу безбожники відібрали у Церков, і частину з яких вони могли би і мали би вже давно повернути, але чомусь цього не роблять повною мірою. Не розуміють, що вкрали не в релігійної громади, а в Бога! Бо й пророк Малахія, коли говорить про обкрадання Бога, то згадує не про ангелів, а про земний храм і земних священників, які недоотримували належного їм. Погодьтеся, є над чим задуматися. Список наших претензій до Бога чималий, але чому Він має на них звертати увагу, коли ми ігноруємо Його «список» питань до нас?
Також читайте: Чому з часом ми перестаємо вірити в Бога?
- «Які ж зухвалі щодо Мене ваші слова! — говорить Господь. Ви питаєте: Що таке зухвале ми сказали проти Тебе? Ви кажете: Марна справа служити Богові! Яка користь від того, що ми дотримуємось Його Закону, і ходимо перед Господом Саваотом, не знаючи задоволень? Адже тепер щасливими скоріше можна назвати зухвалих, оскільки вони добре влаштовані, — хоч вони живуть нечестиво й навіть спокушують Бога, їм усе сходить з рук» (Мал. 3, 13-15).
Як мало змінилося за ці дві з половиною тисячі років! Ми справді дивимось навколо себе, і здається, що чим менше у людини совісті, тим більше вона процвітає. Що той хто, йде на компроміси, порушує Божі Заповіді, лицемірить – досягає «успіху», а людина, яка слідує моральним принципам – втрачає. На обмані, переступах, гріхах люди подекуди досягають вершин і в релігійному середовищі. То де ж тоді шукати правди? Навіщо служити Богові?
Це природне запитання у важкі хвилини життя. Господь не осуджує людину за сумніви, але уважно спостерігає за її висновками. Люди, про яких тут загадав Малахія, таким чином виправдовували себе, свій конформізм і те, чому вони пливуть за течією. Винен у цьому, виявляється, Бог. Однак Малахія продовжує.
- «Проте зовсім по іншому розмовляють між собою ті, котрі бояться Господа. Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я…. Тоді ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим хто служить Богові, й тим, хто Йому не служить. Адже надходить День, що палає, як піч. Тоді всі зарозумілі, та всі злочинці стануть соломою, — їх спалить той День, що надходить, — говорить Господь Саваот, — так що не залишиться від них ні кореня, ні галузки. Але для вас, котрі мають страх перед Моїм Іменем, зійде Сонце виправдання, і оздоровлення в Його крилах (променях)» (Мал. 3: 17, 19, 20).
Хто це ті, «котрі бояться Господа»? Про них ми можемо дізнатися, прочитавши 11 розділ Послання до Євреїв, Житіє Святих, або уважніше роздивившись навколо себе. Пам’ятна Книга пишеться! Одного дня ми побачимо різницю! А сьогодні, читаючи Святе Письмо, ми можемо знайти в ньому для себе дороговказ, попередження та підбадьорення, яке може дати лише Бог і яке врятує нас для вічного життя.
Також читайте: Хто насправді розвалив Радянський Союз?
Що спільного між Образом Божого Милосердя і Торжеством Православ’я?
Чи існує пекло? І чи воно вічне?
Повязані записи
