Продовжуємо серію публікацій богослова, піддиякона УГКЦ, журналіста Василя Калити, присвячених молитвам чину Вечірні.
Не варто думати, що наші богослужіння від початку їхнього створення були чимось незмінним. Якщо, наприклад, подивимось на структуру «Пісенної Вечірні» («Асматікос») у храмі Святої Софії у Константинополі VIII – IX ст., то вона суттєво відрізнятиметься від сучасної. І хоч важко сьогодні відтворити її у такому самому вигляді, але дещо вона може пояснити щодо теперішніх літургійних реалій. Наприклад, призначення «тихих» молитов на початку служби.
Вони є молитвами світильних антифонів, яких у будні дні константинопольська «Пісенна Вечірня» нараховувала 8 (М. Арранц). Під антифонами тут розуміють «псалом чи групу псалмів із тим самим антифонним приспівом» (Х. Матеос). «Псалмоспів Вечірні починався завжди зі сталого антифона Пс. 85; далі ішли за порядком шість змінних антифонів. Восьмим і останнім антифоном Вечірні був Пс. 140» (М. Арранц), стихи якого сьогодні чергуються зі стихирами на «Господи, взиваю».
Однією з молитов світильних антифонів є та, яка в сучасному чині Вечірні стоїть на другому місці.
Го́споди, в я́рості Твоїй не карта́й нас і в гніві Твоє́му не кара́й нас, але́ вчини́ з на́ми по негнівли́вості Твоїй, Лікарю і Ціли́телю душ на́ших. Приведи́ нас до при́стані, ба́жаної Тобі, просвіти́ о́чі серде́ць на́ших на пізна́ння Твоє́ї істини, і дару́й нам ре́шту ни́нішнього дня ми́рну і безгрішну, як і весь час життя́ на́шого, моли́твами свято́ї Богоро́диці і всіх святи́х. (Виголос). Бо Твоя́ – вла́да, і Твоє́ єсть царство (переклад майстерні «Трипіснець»).
Ця молитва тематично не є прив’язаною до конкретного псалма. М. Арранц відносить її до другого світильного антифона «Асматікос». «Ця молитва заледве могла би супроводжувати визначений псалом; відомо, що насправді тільки перший і останній антифони Вечірні були сталими в Константинополі, решта ж мінялися», – каже дослідник.
Молитва другого антифону майже не містить початкової хвали, а лише звертання до Господа, і одразу переходить до прохань. Вони мають яскраво виражений характер молінь на закінчення дня. Як помітив О. Дмітрієвський, кінцівка цієї молитви «Бо Твоя є влада…» збігається з виголосом малої єктенії, яка в сучасній Вечірні іде одразу за читанням катизми. Напрошується паралель теперішньої катизми з антифоном «Асматікос», адже в основі одного і другого елементів служби є псалми.
Якщо простежити зв’язок цієї молитви з біблійними текстами, то, на відміну від першої, вона містить уривки з різних псалмів, що може бути доказом думки М. Арранца. Вона починається як покаянні псалми (Пс.6 або Пс. 37) з тою лише відмінністю, що висловлюється першою особою множини, а не однини. Це свідчить про її призначення для моління цілої спільноти.
Подальші прохання її висловлені характерними для окремих псалмів фразами, зокрема «Приведи́ нас до при́стані, ба́жаної Тобі» запозичується із Пс 106,30, змінюючи тут лише вжиті час, спосіб та особу, щоб підкреслити спільнотний і прохальний характер молитви. У цьому проханні ми відчитуємо кінцеву мету нашого життя – Царство Небесне та здатність його осягнути виключно під Божим проводом.
Наступне її прохання: «просвіти́ о́чі серде́ць на́ших на пізна́ння Твоє́ї істини» (пор. Пс. 12,4; Еф. 1,18; Євр. 10,26; Тит. 1,1) є синтезом молитви псалмопівця та новозавітніх послань. Якщо в псалмах мова ведеться від першої особи однини, то у посланнях апостол Павло, звертаючись до своїх адресатів, використовує другу особу множини. Спільнота у другій вечірній молитві уніфіковує ці звертання до першої особи множини, просячи не просто просвічення, як у псалмі (Пс 12,5), а просвічення очей сердець наших (пор. Еф 1,18), як це робить апостол Павло у своєму побажанні ефесянам, і спрямовує його на пізнання Божої істини (пор. Євр 10,26; Тит 1,1).
Завершується молитва проханням: «дару́й нам ре́шту ни́нішнього дня ми́рну і безгрішну, як і весь час життя́ на́шого», що підкреслює її вечірній характер, підсумовує вже прожиту частину дня, відкриває молільників на пережиття прийдешньої в Божій присутності і перегукується з частиною прохальної єктенії: «Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім», яка у константинопольській «Пісенній Вечірні» розміщувалась наприкінці (М. Арранц).
Сьогоднішня Вечірня восьми антифонів не містить, але устав приписує молитися на ній катизму – частину Псалтиря, поділену на три менші, які також називають «антифонами» або, по-простонародному, «славами». У парафіяльній практиці, на жаль, її ігнорують. Чому б не повернути цей багатий біблійний матеріал у структуру Вечірні, поєднавши з молитвами, читаними вже вголос? Як і в константинопольській «Пісенній Вечірні», священник чи диякон виголосить «Господеві помолімся» і потім з усім літургійним зібранням це виконає, помолившись спільно другу вечірню молитву «Господи, в ярості Твоїй», а потім – перший антифон катизми.
Так збережуться у Вечірні і власне біблійні тексти (псалми), і молитви, призначені пояснювати суть богослужіння та допомагати спільноті будувати стосунки з Богом.
основне фото: джерело – facebook.com/@KyivSeminaryUGCC/
Також читайте: Перша молитва Вечірні: людське безсилля та Божа сила
«Тихі молитви»: темрява нерозуміння замість світла вечірнього
Василь Калита: Літургійні тексти оживають… І під час війни також
Повязані записи
