Питання дати народження Пресвятої Діви Марії, здавалось би, давно вирішене. Однак цього понеділка, 5 серпня, в інформаційному полі з’явилася інформація, яка поставила його під сумнів.
На фейсбук-сторінці єпископа-помічника Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ Олександра Язловецького 5 серпня з’явився reels з Меджугор’я зі записом того, як опівночі група віруючих натхненно співає марійський гімн біля фігури Богородиці — на місці, де як вірить багато людей, об’являється Діва Марія*. Люди, які бачать та чують її, називаються візіонерами.
Своє відео єпископ підписав так: «На горі об’явлень паломники та місцеві жителі, як тільки минула 24:00, співами та квітами вітають Марію з Днем народження. Комусь з візіонерів вона (Діва Марія, ред.) сказала саме про цей день: 5.08».
Тож коли народилася Діва Марія: 8 вересня чи 5 серпня?
Справа в тому, що впродовж щонайменше півтора тисячі років Церква — Східна та Західна – традиційно святкує Різдво (Народження) Пресвятої Богородиці 8 вересня (за юліанським календарем – 21 вересня). Також із цим пов’язане інше знане свято, а саме – 9 грудня, коли вшановується Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці; в Римо-католицькій традиції — Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії. Тобто – за дев’ять місяців до Її Різдва. (Тут мабуть варто відзначити, що в інших своїх об’явленнях приватним особам Діва Марія відзначала саме 9 грудня як Свято свого Непорочного Зачаття).
Офіційно Різдво Пресвятої Богородиці як церковне свято було запроваджено в Церкві наприкінці VI – початку VII ст. А перша згадка про нього, яка дійшла до нас, датується початком V ст. Це не означає, що ця важлива в історії спасіння подія раніше не вшановувалась християнами. Просто з VI-VII ст. Богородичні свята були офіційно затверджені та набули значної суспільно-церковної ваги. Не останню роль у цьому відіграла боротьба з єретиками-монофізитами, хибне вчення яких про Христа та Богородицю було осуджене на ІІІ Вселенському Соборі в Ефесі у 431 році.
То коли тепер святкувати Різдво Богородиці?
Отець Іван Зубрицький, який належить до Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористи) УГКЦ та служить у Гніздичеві-Кохавині – відпустовому місці на Стрийщині, у коментарі сайту «Духовна велич Львова» відзначив, що «приватні об’явлення візіонерів не є підставою, щоби ціла Церква змінювала свій календар чи віру». За його словами, члени Католицької Церкви не зобов’язані вірити в приватні об’явлення будь-кого із візіонерів.
Що стосується дати Різдва Богородиці та деяких Богородичних свят, то, за словами священника, вони є умовними, але водночас набутими з традиції Церкви**.
«Найголовніше — свято відзначити — вшанувати Богородицю, а вже в який день — не важливо», — вважає о. Іван Зубрицький. «Але моя головна думка щодо цього питання є та, що ми не зобов’язані вірити в приватні об’явлення будь-якої візіонерки, навіть якщо вона дуже визначна. Це її особисті об’явлення: хтось може вірити, а хтось — ні».
Те, що оприлюднена єпископом інформація вказує на іншу дату Різдва Богородиці, ніж його традиційно відзначає Церква, священник пояснює тим, що «єпископ також людина», тому важливо розуміти, чи його слова подані як офіційне вчення Церкви, чи як власні роздуми або приватне повідомлення про якусь подію чи явище. «У цьому випадку ми бачимо, що єпископ просто оприлюднив відео і повідомив інформацію, що Богородиця сказала одному із візіонерів, що у Неї сьогодні День народження. Це не була якась офіційна заява з його сторони», — зазначив о. Іван Зубрицький.
«Знову ж таки — вірити чи ні візіонеру, це особиста справа кожного», — наголосив священник, — «але як вірні Церкви ми маємо обов’язок святкувати свята за церковним календарем, а не тоді, коли нам щось може об’явитись. Це не лише означає дослухатись до “думки Церкви” — йдеться про Традицію та Передання».
А якою є позиція щодо подібних явищ у Православній Церкві?
За словами Намісника Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря ПЦУ у Львові ігумена Кипріана (Лозинського), «Православна Церква завжди з великою пересторогою ставилась до різного роду “одкровень”, особливо якщо це стосувалось приватних видінь, так званого індивідуального одкровення».
«Ряд святих подвижників прямо застерігали від прийняття таких видінь і навіть від бажання їх отримати, вказуючи, що джерелом таких бажань є звичайна людська гординя», — наголошує священник і додає, що «серед таких святих можна виділити преп. Іоана Ліствичника, преп. Нила Синайського, преп. Симеона Нового Богослова, преп. Григорія Синаїта».
«Останній взагалі радить не приймати жодних видінь і об’явлень, навіть якщо вони від Бога. Бо так людина виявить обережність, щоб під виглядом Божого одкровення не прийняти бісівський обман. Тому будь-які об’явлення вимагають особливо ретельного вивчення і дослідження. З огляду на це дивно, коли люди духовні і церковні беззастережно і беззаперечно приймають перші-ліпші свідчення візіонерів (контактерів)», — розповів о. Кипріан (Лозинський).
На його думку, «особливо дивно, коли такі “об’явлення” заперечують досвід і традицію всієї Христової Церкви багатьох століть».
«Встановлення святкувань усіх подій, пов’язаних зі життям Спасителя і Богородиці, відбулось у V-VII століттях. І це не було об’явлення чи бажання однієї особи. Це був соборний голос Церкви, а ми чудово знаємо, що всі важливі рішення у Церкві приймаються соборно (колективно). Саме соборність є однією з ознак Церкви, бо соборний голос – це голос Святого Духа. Звичайно, що християнська історія знає також і особисті одкровення, які відкривали людям Божу волю, але вони ніколи не заперечували вчення і попередньої практики Церкви», — пояснив священник.
Тож о. Кипріан (Лозинський) висловив переконання, що у випадку, коли «новітнє “об’явлення” заперечує голос всієї Церкви — воно щонайменше викликає великий сумнів».
*«Об’явлення» у Меджугор’ї розпочались в 1981 році і продовжуються, за словами візіонерів, до цього часу. Станом на сьогодні вони ще досліджуються Церквою та не визнані нею офіційно. Думки серед вірних щодо їхньої автентичності та походження різняться — від безумовного прийняття до категоричного несприйняття.
**Відомість про народження Пресвятої Діви Марії Церква найбільше черпає з Протоєвангелія Якова — це апокрифічний твір, який найімовірніше був написаний у середині ІІ ст.
Повязані записи
