Куди потрапляють наші домашні улюбленці після смерті? Чи є в них душа? Чи гріх стерилізувати тварин? Чи можна за них молитися? Чи про братів наших менших взагалі є щось у Біблії? Про які важкі гріхи, пов’язані з тваринами, мало хто знає? Які тварини, на думку Льюїса, можуть потрапити в пекло?
На ці питання відповів на своєму YouTube-каналі «Амвон» греко-католицький священник Андрій Максимович.
Чи є у тварин душа?
Якщо ми питаємо про душу як щось безсмертне, те, що вдихає Господь у людину, то ні — тварини її не мають. Але тварини все ж таки мають душу, про що також каже Святе Письмо в Книзі Буття. Однак ця душа — щось чуттєве. Щоби вам було легше зрозуміти: людина має тіло — це наша матерія, і має душу — це наша психіка, почуття та дух — що також часто називають душею, яка є безсмертною, і якраз після смерті саме вона прямує до Бога.
Слово «дух» тут навіть більше підходить, ніж душа, через те, що Господь вдихає в людину життя, вдихає дух. У тварин все по-іншому — вони не отримають від Бога духа, але мають тіло — матерію та душу — відчуття, біль, радість та багато іншого. Душа чи дух людини є набагато вищим від душі тварини — те, що Господь називає: «Сотворімо на Наш образ і подобу».
Святий Тома Аквінський навчав, що душа в тварин не може пережити смерть, їхні душі тлінні, на відміну від людських безсмертних душ. В Біблії читаємо, що Бог творить тварин на п’ятий і шостий день — перед сотворінням людини. Господь творить тварин для людей і дає владу людині управляти ними. Але часто ми розуміємо слово «управляти» як «підкорювати», та тут Господь каже про піклування, про те, щоб дбати про них та про все творіння, а не домінувати і знищувати.
Катехизм Католицької церкви пояснює це так (2415 – 2418):
«Пошанування цілісності творіння:
Сьома Заповідь вимагає пошанування цілісності творіння. Тварини, як і рослини та неживі предмети, призначені за своєю природою для загального добра людства, колишнього, теперішнього і майбутнього (Пор. Бут. 1, 79-81). Користування мінеральними багатствами, рослинними і тваринними ресурсами цілого світу не може бути відділене від пошанування моральних вимог. Панування, дане Творцем людині, над неживим і живим світом не є абсолютним; воно вимірюється піклуванням про якість життя ближнього, у тому числі – прийдешніх поколінь; воно вимагає релігійного пошанування цілісності творіння…
Тварини є Божими створіннями. Бог оточує їх Своїм турботливим провидінням (Пор. Мт. 6, 26). Самим своїм існуванням вони благословлять Його і віддають Йому славу (Пор. Дан. З, 57-58.). Тому люди повинні бути до них доброзичливі. Варто пригадати, з якою ніжністю ставилися до тварин такі святі, як святий Франциск з Асижу або святий Филип Нері.
Бог довірив тварин людині, яку Він створив на Свій образ (Пор. Буг. 2, 19-20; 9, 1-4.). Отже, законним є використовувати тварин для їжі і виготовлення одягу, їх можна освоїти, щоб вони допомагали людині в її праці та дозвіллі. Медичні та наукові дослідження на тваринах є морально прийнятною практикою, якщо вони відбуваються в межах розумного і сприяють лікуванню і рятуванню людського життя.
Гідності людини суперечить непотрібне знущання над тваринами і безпричинне знищування їх. Негідним є також витрачати на них великі гроші, які могли б значно полегшити бідування людей. Можна любити тварин, але не можна вділяти їм прив’язаності, яка належить тільки людям».
Маємо з великою любов’ю ставитися до тварин. Каже Ісус: «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані збирають у засіки, але Отець ваш Небесний їх годує». А ми створені на образ Божий, тому маємо наслідувати Господа і дбати про них. Якщо вже зачепили тему Біблії, то треба сказати таке: так, в Біблії немає жодної згадки про котів. Це пояснюється двома причинами: перша – на той час коти в Палестині не були настільки домашніми тваринами, які співжили з людьми у побуті. А друга — через надмірне прочитання котів як богів у Єгипті. Тому євреї могли уникати згадки про цих пухнастиків. Але про інших тварин у Біблії згадують дуже багато: змії, осли, бегемоти, буйволи, жаби, мошка, сарана, ведмідь, верблюд, вівця, вовк, їжак, заєць, собака, мавпа, леопард, лисиця, корова, коза, кінь, горобець, ворон, голуб, орел, лебідь та багато інших птахів. А також міфічні левіафан, дракон, василіск чи єдиноріг.
Про які гріхи багато хто не здогадується, але чинить їх супроти тварин?
Перше, що хочеться згадати: не можна тварин топити, викидати на смітник, вивозити в поле або інше село чи місто, навмисно вбивати задля розваги, знущатися та калічити.
Так, можливо у когось зараз шок, але Бог дає нам тварин, щоб про них піклуватися, а не робити з ними все, що заманеться. Так, ми можемо вбивати тварин для того, щоб їх споживати, оскільки це напряму пов’язане з добром людини. Дозвіл споживати м’ясо тварин Бог дає після потопу кажучи: «Все що рухається й живе буде вам на їжу: так як дав Я вам усі зелені рослини». Бог повторює цей дозвіл у Новому Завіті, вже дозволяє їсти усе, навіть те, що колись було нечисте для євреїв. Це стається у видінні, яке мав апостол Петро, коли Господь показав йому усіляких чотириногих, плазунів і небесні птиці. І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!». «Петро ж відповів: “Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого. І знову, вдруге, залунав голос до нього: “Що Бог очистив, ти не погань”».
Але вбивати заради задоволення, або тому, що тварина тобі заважає, негідно для християнина. Хтось запитає: А що мені робити? Я що, мушу тримати 20 котів, годувати їх — а стерилізувати – це якось не гуманно? А я скажу, що гуманно. Церква це дозволяє. Не гуманно — вбивати, викидати чи вивозити тварин. А стерилізувати наших улюбленців – це якраз правильно, якщо ви не плануєте, щоб ваші чотириногі мали потомство.
Катехизм Католицької церкви говорить (2418): «Гідності людини суперечить непотрібне знущання над тваринами і безпричинне знищування їх. Негідним є також витрачати на них великі гроші, які могли б значно полегшити бідування людей. Можна любити тварин, але не можна вділяти їм прив’язаності, яка належить тільки людям».
Тут також можна додати про занадто дорогі аксесуари для ваших чихухуа чи золоті зуби для вашого бульдога. Мусимо включати голову, правильно розподіляти кошти і не марнувати їх на дурниці. Ще додам до гріхів: не можна бити тварин, не годувати їх та знущатися над ними.
Тому пам’ятаймо, що коли беремо тварину під свою опіку, то маємо обов’язок про неї дбати, піклуватися. Це не іграшка, якою сьогодні побавились, а завтра – на смітник. Стоячи перед таким вибором, мусимо зрозуміти, що даруємо себе і свій час тварині не на день чи на два, але на все її життя. Дуже гарну фразу побачив в інтернеті, ніби від імені нашого улюбленця: «Я не буду твоїм другом все твоє життя, але я буду твоїм другом все своє життя».
Також мушу тут додати всім знайому фразу Екзюпері: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».
Тварина як подарунок?
Думаю, недоцільно дарувати тварину людям, з якими ви не живете, хіба що вони самі цього просять і хочуть. Бо ви не знаєте, як вони на це відреагують і що пізніше зроблять із неочікуваним подарунком. Інша річ – подарунок тваринки у власному домі, коли ви знаєте, розумієте, що візьмете на себе відповідальність за догляд нового чотирилапого чи будь-якого іншого друга.
Питання моральності продажу тварин
Загалом у цьому немає нічого поганого, допоки гроші не стають основною ціллю, а тварини – лише засобом. Пам’ятаймо про пошану і гідність та розуміймо те, що якщо ніхто не купить чи не забере тварину, яку планували продати, то ми не маємо права в будь-який із вище перелічених способів її позбутись.
Чи можна молитися за тварину?
Насправді, якщо поглянути в історію, то ми бачимо що люди з давніх давен молилися за тварин та благословляли їх. В деяких требниках знаходимо молитви на благословення бджіл чи худоби, але в цих молитвах ми молимось перш за все за господарів — щоб Господь благословив людей, які будуть піклуватись про цих тварин.
В Католицькій церкві є звичай благословення тварин у день вшанування святого Антонія (з Падуї), але мусимо розуміти, що тварини не мають безсмертної душі, тому немає сенсу молитися за спасіння їхньої душі чи за спасіння тварин. Але, звісно, можемо молитися за наших улюбленців, коли хочемо, щоб вони швидко одужували, якщо вони хворіють. Та не треба їхні імена вписувати в карточку за здоров’я — у богослужбових наміреннях ми молимося за людей. За тварин можемо помолитися приватно. Та й у християнському розумінні турбота – це не лише фізичний супровід, але й також молитовний. Тому молимося в усіх наміреннях, яких потребуємо.
Чи будуть тварини з нами у Раю?
Якщо чесно, чіткої відповіді немає. Але думки щодо цього питання, які я знайшов, зводяться більше до «за», ніж «проти». Перш за все, Бог творить тварин ще у безсмертному світі, який був до гріхопадіння, що дає зрозуміти, що їх Господь задумав у вічності.
Звісно, гріх Адама і Єви впливає на все живе, не тільки на людину, але й на рослини, землю, всесвіт, а також на тварин. Тому можливо, що в Царстві Божому будуть також тварини.
Чи будуть це саме наші улюбленці – відповіді на це питання у мене немає. Але ось ще один аргумент на користь (думки щодо присутності) тварин у Божому Царстві. Апостол Павло каже, що «створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління на свободу слави дітей Божих». «Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне разом і разом страждає у тяжких муках». Це нам говорить, що після переміни, після Другого Приходу Ісуса не тільки людина переміниться, але й усе живе й неживе. Господь творить тварин і каже, що вони є добрим творінням, тому не маємо підстав вважати, що їх не буде у вічності.
Клайв Льюїс, відомий письменник та християнський апологет, писав, що деякі тварини стають настільки важливою частиною нашого життя, що можуть заслужити на безсмертя не у самих собі, але в безсмерті своїх господарів. Тому маємо надію, що котики будуть у Раю, бо Рай без котиків – то не рай.
Про тварин, які можуть потрапити в Пекло
Це дуже дивно припускати таке, бо тварини не несуть відповідальності за власні вчинки чи дії. Але перше, що хочеться сказати і згадати, це про черв’яка, про якого неодноразово говорить Ісус, розповідаючи про Пекло. Швидше за все, це просто метафора і певний натяк на тління й смерть. Пекло є місцем мук, темряви і смерті — тому й черв’як. Але вищезгаданий Льюїс, відповідаючи жартівливо на коментар свого читача, каже, що комарі можуть спокійно потрапити в Пекло, тоді це точно буде пеклом для людей, які там перебувають, але раєм для «кровосісь».
Також читайте: «Ви коли-небудь бачили, як молиться кошеня?»
Повязані записи
