Дикастерія доктрини віри через лист на ім’я Ординарія Брешії, схвалений Папою, повідомляє про позитивний висновок щодо культу, пов’язаного із об’явленнями Богородиці у Фонтанелле, Італія.
Ця новина була оприлюднена на VaticanNews 8 липня 2024 року.
Здавалось би, йдеться про одне з багатьох об’явлень Діви Марії десь там, далеко від нас, в Італії. Проте це не зовсім так. Багато українців, і львів’ян зокрема, мабуть, бачили хоч раз у житті зображення Богородиці в білому одязі з трьома трояндами (на образку або ж як фігурку). Однак мало хто знає історію його походження і чому об’явлення, яке розпочалось у 1947 році, лише в 2024 вперше отримало схвальний офіційний відгук на рівні вищої церковної влади. І хоча це об’явлення ще не схвалене повністю, але підтвердження того, що доктринальна основа послання візіонерки здорова з точки зору віри, є великим проривом.
Тому пропонуємо вашій увазі історію об’явлення Богородиці Містичної Троянди, а також невелике інтерв’ю зі знавцем цієї тематики.
Троянди трьох кольорів – біла, червона та золота – супроводжували Богородицю під час об’явлення в Монтік’ярі. Вони символізують чистоту та вірність вірі, жертовність аж до мучеництва і святість. Будьте, як ці квіти — таку мету Марія ставила перед всіма, хто хотів Її вшановувати.
Що би ви відповіли на запитання про стан Церкви сьогодні? Відповіді відрізнялися б між собою, але в кожній із них певною мірою йшлося би про кризу, яка огорнула християнство в наші дні. Багато людей відійшло від Церкви, світ відвернувся від Божих Заповідей та плекає поняття, що заперечують традиційну мораль. Хтось би відразу пригадав про скандали, які виставляють Церкву в негарному світлі. А комусь постали би в уяві порожні храми.
Динаміка зла
Друга світова війна ще тривала, але вже було очевидно, яке велике спустошення вона по собі залишає. Світові лідери не лише не змогли втримати світ від жахливого кровопролиття, але, здається, робили все, аби воно трапилося. При цьому духовне спустошення народів виявилося більшим, ніж матеріальне. Набагато легше відбудувати зруйновані міста, ніж зруйновану мораль та віру.
Але й війна не виникла на порожньому місці. Фізичне і духовне поєднується між собою дуже тісно. Мораль нинішнього віку, яку папа Іван Павло ІІ назвав «цивілізацією смерті», «цивілізацією без Бога» або «життям, так ніби Бога не існує», стала фундаментом фізичного самознищення людства.
Це означає, що людина складає власний каталог цінностей, згідно якого починає «покращувати» світ (або своє власне життя). У цьому каталозі вона сама вирішує, що є добро, а що — зло, хто має право жити, а кому слід померти. Головний принцип – швидкий результат, миттєвий ефект, а що вважати чорним чи білим – залежить від того, що мені зараз здається вигідним.
Звісно, що в такому світі Діва Марія не може бути сприйнятою. Зрештою, Вона була покірною, а покора в наш час вважається вадою. Вона була бідною, а бідне життя сьогодні вважається прокляттям. Вона не стала популярною за життя та не ганялася за успіхом. Тому після 1945 року для Неї залишалося все менше місця в людській свідомості, бо навіть в середовищі духовенства багато хто вирішив, що «весна Церкви» — це максимальне руйнування стін, які відмежовують Христа від Веліяра, храм Божий від ідолів, віруючих від невіруючих.
У наш час дійшло до того, що з найвищого церковного амвону ми чуємо: «чистого і нечистого не існує». Такі богослови та «пастирі» забули, що навіть у Новому Єрусалимі, який символізує Церкву – Наречену Христа у вічності, залишаються мури і брами. Тож не дивно, що з часом Богородиця мала би зовсім зникнути з поля зору людства, щоб не заважати йому будувати щастя без стін, або, як тепер кажуть, без червоних ліній — а насправді без Бога, без святості, без моралі.
Рік об’явлень
1947 рік був роком марійних об’явлень. Їх було багато, особливо в Європі. Всюди Богородиця закликала до навернення і до зміцнення Церкви перед загрозою комунізму та щодо спотвореного розуміння демократії.
Італійські Ясні Гори
Монтік’ярі – це невелика місцевість біля підніжжя італійських Альп. Її назва перекладається як Ясні Гори, що навіює думку про святилище на Ясній Горі в Польщі. Тепер з того італійського санктуарію поширюється слава Марії як «Троянди Духовної», а назва містечка набрала нового сенсу: говорить про надію на «ясні дні», якщо людина докладає зусилля, аби піднятися на вершину поєднання з Богом. Тож місце, що його обрала Богородиця для об’явлення, теж вказує на ситуацію в Церкві, яка хвора та вимагає зцілення — і цим мають також перейнятися миряни. Цікаво те, що безпосереднім місцем об’явлення був шпиталь, а візіонеркою – світська особа, медсестра П’єріна Джиллі.
Це була весна 1947 року. П’єріна Джиллі, 36-річна скромна жінка, побачила в шпитальній кімнаті, за якою наглядала, незвичного гостя з Неба. Перед нею стояла Пресвята Богородиця у фіолетовому вбранні, зі сльозами на очах і трьома встромленими в Серце мечами.
Цифра «три» домінує під час об’явлень в Монтік’ярі. Спочатку маємо три мечі. Перший, як пізніше пояснить Божа Мати, — це біль, спричинений негідним відправлянням Служби Божої і прийняттям Причастя в стані гріха. Другий означає невірність покликанню — священницькому і чернечому. Третій означає зречення віри духовенством.
Це видіння було сумним. А Марія обмежилася лише трьома словами: «Молитва. Жертва. Покута».
Троянди без колючок і Фатіма
Коли 13 червня Періна знову побачила Діву Марію, то її нове видіння було протилежним до першого. Марія мала на собі світле вбрання, посміхалася, а на місці мечей були три троянди. Вони не завдавали ран, а були прикрасою, ніби вказуючи на те, що біль минув. Хоча хтозна, можливо, за квітами були приховані рани.
Богородиця з трояндами на грудях запевнила: надійде день, коли молитва, покута і жертва принесуть плід святості священників та монахів. Це буде день радості й тріумфу.
Що ж символізують ці троянди, кожна з яких була іншого кольору? Біла вказує на чистоту та вірність у вірі, червона говорить про посвяту себе і перебування близько Бога, якщо потрібно — до мученицької смерті. Третя, золота, оспівує святість. Коли люди Церкви будуть, як ці три квітки, Серце Марії сповниться радістю.
Під час другого об’явлення Пресвята Діва сказала більше. Вона представила себе: «Я Матір Ісуса і вас усіх». Пояснила свою місію: «Наш Господь посилає мене, щоби я об’явила нове марійне набоженство для всіх інституцій чоловічих та жіночих, чернечих згромаджень і дієцезіальних священників. Обіцяю опікуватися тими орденами та інституціями, які будуть мене вшановувати в особливий спосіб. Помножу їх покликання і випрошу для них ласку великого прагнення святості».
Отже, люди отримали вказівку, якою дорогою потрібно йти до святості духовенства: за допомогою нового набоженства. Через пів року Пресвята Богородиця пояснила, в чому воно полягає. Тоді ж Вона сказала, що прагне, аби кожне 13 число місяця було особливим марійним днем. Запевнила, що того дня Вона буде обдаровувати ласкою святості всі чернечі спільноти, які Її люблять та вшановують.
Знавці марійних об’явлень відразу помітили, що в цьому питанні Монтік’ярі йде назустріч Фатімі. Бо ж саме 13-го дня місяця служаться фатімські набоженства. Саме цього дня до Пресвятого Серця Марії мають притулитися монаші спільноти. Набоженство відшкодування в дусі послання з Фатіми стає набоженством, в якому буде багато молитов за священників, монахів та монахинь. Про подібне часто говорила і сестра Люсія — візіонерка з Фатіми. Закликала до молитов, які відшкодовуватимуть гріхи священників, монахів та монахинь, особливо за брак їхньої віри, недостатні убогість і перебування в чистоті. А також за їхню невірність щодо покликання, яке вони отримали від Бога.
Час справедливості
22 жовтня надходить новий елемент об’явлення. З’являється застереження перед наслідками гріха. Коли П’єріна знову бачить Богородицю в шпитальній каплиці, Марія застерігає її, що Бог вже втомлений постійними зневагами та обурений погордою, з якою до Нього ставляться. Вона сказала: «Господь вже хоче звернутися до своєї справедливості!»
Дорога до зцілення єдина. Божа Мати дає їй коротеньке визначення: «Живіть любов’ю!». Тим самим вона ніби нагадує нам слова апостола Павла: «Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, — то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму» (1 Кор. 13, 1-3). Марія хоче, щоб ми усвідомили собі, що молитва, покута і жертва не мають жодної вартості, якщо в них недостатньо любові до Бога, любові до Неї, любові до нещасних грішників.
Під час чергового об’явлення — в листопаді 1947 року — Марія оголошує: «Наш Господь вже не може дивитися на гріхи нечистоти. Він хоче зіслати на землю потік Своїх покарань. Благаю Його, щоб Він ще виявив милосердя! Тому прошу вас про молитву і покуту, щоб перепросити за ці гріхи». Божа Мати запевнила, що «кожна людина, яка відшкодовуватиме за ці гріхи, отримає від мене благословення та благодать».
Чудове покликання! Ми можемо стати воїнством Богородиці, «помноженням» Діви Марії — alter Maria, у заступництві перед Богом.
Коли візіонерка запитала, чи в людей є надія на прощення, Марія відповіла: «Так, тією мірою, як ці гріхи не будуть чинитися».
Об’явлення продовжилися. Під час них Пресвята Богородиця не переставала закликати полишити гріхи нечистоти, стати на дорогу молитви, жертви та покути. Пояснює, що «покута полягає в тому, щоби приймати в дусі покути малі хрести та обов’язки, які ми несемо кожен день» (це також нагадує фатімське послання, в якому Марія просить не шукати особливих зречень та форм покути, бо щоденне життя приносить нам їх достатньо).
Оголошує теж час благодаті – полудень 8 грудня: «Восьмого грудня, опівдні, я знову об’явлюсь у цій базиліці. Це буде година благодатей».
Коли П’єріна запитує, чим саме буде ця година благодатей, то чує таке: «Вона зарясніє плодами багатьох навернень. До затверділих та холодних, як той мармур, сердець торкнеться Божа благодать і вони стануть вірними шанувальниками нашого Господа, і будуть щиро Його любити».
Фатімські діти в Монтік’ярі
У переддень урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Вона з’являється в базиліці в Монтік’ярі. Має на собі білий плащ, який підтримують двоє дітей: хлопець із правої сторони, а дівчинка – з лівої. Богородиця пояснила, що це Франціско і Жасінта — святі візіонери з Фатіми. «Вони допоможуть тобі пережити часи випробувань і страждань. Вони також страждали. Чекаю від тебе простоти і доброти цих двох дітей».
Нагадаємо, що пастушки з Фатіми були беатифіковані у 2000 році.
Далі Марія сказала: «Завтра покажу людям своє Серце, про яке вони так мало знають. У Фатімі я просила про поширення набоженства до мого Серця». І додала слова, які скеровують нашу увагу вже не стільки до Фатіми, скільки до маловідомого місця об’явлень: «Я хотіла пожертвувати своє Серце християнським родинам у Бонате» (тепер це місце більше знане, воно розташоване в Італії, недалеко від Бергамо). І ось тут з’ясовується сенс об’явлення в Монтек’ярі: «Тут я хочу бути шанованою як Містична Троянда в поєднанні з набоженством до мого Серця, яке має практикуватися перед усім в чернечих інституціях, щоби вони випросили собі більше ласк за посередництвом мого материнського Серця».
Об’явлення у величі
8 грудня в базиліку в Монтік’ярі прийшло багато людей, в тому числі чимало священників. П’єріна ледве змогла протиснутися, вона стала на коліна посеред базиліки і почала молитися на вервиці. Раптом вона вигукнула в повному захваті: «О, Мати Пресвята!».
Запанувала тиша. П’єріна уважно дивилася на Марію, яка об’явилася на широких білих сходах, прикрашених білими, червоними і золотими трояндами — символами чистоти, вірності та святості. Найперше Марія повторила, посміхнувшись, слова, які Вона виголосила в 1958 році в Люрді: «Я — Непорочне Зачаття», після чого урочисто, поважно і велично почала йти вниз по сходах. Пройшовши кілька сходинок Вона проголосила: «Я Марія, благодаті повна, Матір мого Божественного Сина Ісуса Христа». Зійшла ще кілька сходинок і продовжила: «Своїм приходом до Монтік’ярі я хочу бути знаною як Містична Троянда. Я бажаю, щоб кожного року, 8 грудня, опівдні, звершувалась година благодаті для світу. Через це набоженство отримаєте багато ласк – духовних і тілесних. Наш Господь, Мій Божественний Син Ісус, зішле своє пребагате милосердя, якщо добрі люди будуть постійно молитися за своїх грішних братів».
Пресвята Богородиця попросила, щоб Її побажання було передано папі Пію XII, тому що Вона хоче, аби година благодаті була поширена по цілому світі. Вона пояснила принцип набоженства:
«Якщо хтось не може в той час відвідати храм, а буде молитися опівдні вдома, він також отримає за моїм посередництвом багато ласк. Кожен, хто молитиметься в тому наміренні і проливатиме сльози покути, віднайде надійну небесну ліствицю (драбину) через моє материнське Серце також буде мати гарантовану опіку і благодать».
У ту ж мить Богородиця показала візіонерці своє Серце, кажучи: «Подивись на це Серце, яке так полюбило людство, але більшість людей лише кидає в нього зневаги. Якщо добрі та злі з’єднаються в молитві, матимуть через це Серце доступ до милосердя і отримають дар миру». Марія додала: «Завдяки моєму заступництву Господь досі стримує час великої кари». Вона запевнила, що приготувала для своїх дітей море ласк. Воно для тих, хто «слухає мої слова і зберігає їх у своїх серцях».
Минуло 19 років
Закінчуються об’явлення в Монтік’ярі. Перед тим, як відійти на Небо, Пресвята Богородиця запевнила П’єріну, що повернеться. І тоді вона зможе оприлюднити через церковну владу таємницю, яку отримала.
П’єріна чекала на Марію 19 років. Зачинена в монастирі недалеко від Фонтанелле, прихована від світу, вона служила на кухні. 17 квітня 1966 року, в Білу Неділю, яку сьогодні відзначають як Неділю Божого Милосердя, Пресвята Діва Марія об’явилася візіонерці знову. Це було одне з чотирьох нових об’явлень біля джерельця, яке Мати Божа зробила «джерелом благодаті», особливо для хворих людей. А 19 травня Божа Мати попросила виготовити спеціальний медальйон.
А що на те все Церква?
В 1948 році П’єріна Джиллі стала перед комісією, яка досліджувала феномен з Монтік’ярі. Цікаво, що члени комісії були в більшості вороже налаштовані щодо цих подій і під час слухань намагалися змусити візіонерку зректися всього, про що вона говорила. Вона зносила нахабну і навіть агресивну поведінку членів комісії. Трошки спокійніше стало, коли П’єріна принесла присягу на Євангелії. Але її терпеливість, спокій та впевненість, що в Монтік’ярі об’явилась Богородиця, не вплинули на висновки комісії. Спостерігаючи таку ворожість, місцевий єпископ вирішив не давати свого висновку. І лише в 1971 році з’явився негативний вердикт. По-людськи це можна зрозуміти, тому що об’явлення досить відверто говорили про стан духовенства. Набагато простіше було поставити під сумнів слова Марії, ніж прийняти всю ту критику, яку вони містили, а саме – про стиль життя священників та монахів. І хоча чимало авторитетних людей в Церкві стало на сторону об’явлень П’єріні (єпископ Рудольф Грабер писав: «Маємо справу з глибокою турботою Марії про обнову та освячення священників і всіх богопосвячених осіб»), ставлення Церкви було дуже й дуже обережне.
Минали роки, а паломництва до місяця об’явлень не припинялися. У 2000 році через приклади справжньої побожності і великої кількості добре задокументованих чудес, прийнявши рішення не скасовувати попередні висновки, єпископ акцептував (погодився і затвердив) марійний культ у місці об’явлень. Шанувальники Троянди Духовної продовжували чекати на подальші кроки Церкви щодо підтвердження, що в Монтік’ярі Богородиця справді прийшла до своїх дітей.
Історичне рішення Ватикану
У Фонтанелле ді Монтік’ярі можна пережити справжню марійну набожність, пов’язану з духовним досвідом П’єріни Джиллі. Для марійської святині у Фонтанелле ді Монтік’ярі та для дієцезії Брешії це історичний момент – завершення процесу, який розпочався понад двадцять років тому.
Відповідний декрет єпископ Брешії П’єрантоніо Тремолада видав 8 липня на підставі листа Дикастерії віровчення, підписаного кардиналом-префектом Фернандесом і скріпленого підписом Папи Франциска. Декрет о. Тремолади стверджує «nihil obstat», нічого протилежного, тобто максимально можливе визнання об’явлень і надприродних явищ на основі критеріїв, установлених новими правилами Ватиканської дикастерії. Йдеться про так звані об’явлення П’єріни Джиллі (1911-1991).
Про це історичне рішення розповів в інтерв’ю niedziela.pl Ріккардо Каніато, заступник директора видавництва Ares, а також знавець одкровень П’єріни Джиллі.
Протягом багатьох років ви цікавилися об’явленнями у Фонтанеллі, де вже існував культ Марії. Що змінюється з листом кардинала Фернадеса і декретом єпископа?
Слід підкреслити одне: у визнанні не йдеться про місце як про марійний санктуарій («Фонтанелле» є таким з 2019 року), де Богоматір вшановують під давнім титулом Містичної Троянди. Але хоча (досі) не висловлюється думки про надприродне (це право належить виключно папі Римському), визнається позитивний характер послань, які Богородиця давала П’єріні Джиллі, головним чином під час двох циклів об’явлень у 1940-х і 1960-х рр. Богородиця з’явилася П’єріні як «Містична Троянда», а її груди були прикрашені трьома трояндами, що символізували молитву, жертву і покаяння, особливо для богопосвячених душ. Кульмінацією першого циклу було об’явлення 8 грудня 1947 року в соборі Монтік’ярі; другий – з обіцянкою зцілень і благодатей, пов’язаних з уже існуючим джерелом біля Фонтанелле, яке Містична Троянда поблагословила в Білу неділю (in albis) 1966 року.
Однак ми повинні пам’ятати, що П’єріна Джиллі в період об’явлень і після них мала багато «противників», які не вірили в її містичний досвід. Чому?
Розслідування справи П’єріни Джиллі було поверхневим через упереджене ставлення до ймовірної візіонерки – це констатували комісії, які нещодавно розслідували цю справу. Всі голоси на її користь замовчувалися, щоб дати простір лише критичним думкам, які ставили під сумнів її вірогідність та психічне здоров’я. Щобільше, під час слідства її сорок днів тримали в ізоляції без жодного контакту зі зовнішнім світом: вона не могла ходити на сповідь, не могла говорити з родичами і не могла приймати Євхаристію. Її настійно переконували відректися від об’явлень, погрожуючи відлученням від Церкви, якщо вона цього не зробить. Однак вона ніколи не відрікалася.
Звідки стільки ворожості до неї?
Мабуть, пророцтва Мадонни мали справдитися повною мірою, а вони передбачали, що місія П’єріни обійдеться їй великими стражданнями, включно з оббріхуванням, приниженням і невір’ям у її словах.
Але чому стільки ворожості зі сторони Церкви?
Я вважаю, що зміст послань, які Богородиця давала П’єріні, був «неприємним» для Церкви: сьогодні ми б сказали, що він не був «політкоректним».
Чи не могли б ви пояснити, що саме Богородиця сказала П’єріні, що тодішня церковна влада відмовлялася сприймати?
Як я вже сказав, Богородиця з’являється П’єріні Джиллі, представляючись «Марією Містичною Трояндою і Матір’ю Містичного Тіла, тобто Церкви», і з’являється в білому одязі з трьома трояндами на грудях. Саме Вона потім пояснила значення цих троянд – йшлося про молитви, жертви і покуту, які вимагаються від візіонерки і всіх, хто вірить в Її об’явлення, щоб виправити кривди трьох конкретних категорій богопосвячених осіб.
Молитва, жертва і покута за яку категорію гріхів богопосвячених осіб?
По-перше – за богопосвячені душі, які зрадили своє покликання; по-друге – за виправлення смертного гріха цих душ; по-третє – за виправлення зради священиків, які роблять себе негідними свого священного служіння. Такий чіткий і драматичний заклик був немислимий на той час. Але, як бачимо, навіть відразу після Другої світової війни Богородиця боялася великої кризи віри, яка вдарить у саме серце Дому Божого в Її улюблених дітях, богопосвячених особах. І Вона наполегливо закликала до нового навернення перед обличчям повсюдної байдужості та тяжких гріхів. У той час це могло здатися безумством самопроголошеної провидиці; сьогодні кожен може зробити висновок, що це були слова справжнього пророцтва. Однак Мадонна з Фонтанелле попереджає людство, зокрема, про кару атеїзму або кризу віри як реальну загрозу для світу і самої Церкви.
Що може зробити віруюча людина, яка бажає слідувати вказівкам Марії Містичної Троянди, перед обличчям кризи світу і Церкви?
Мадонна з Фонтанелле просить про кілька речей, але дуже чітко. По-перше – про всесвітнє єднання у Причасті задля відшкодування 13-го числа кожного місяця за всі образи і кривди, завдані Ісусу Євхаристійному. По-друге – також 13 числа кожного місяця, в день, тісно пов’язаний з об’явленнями у Фатімі, Містична Троянда просить про сповідь, участь у Службі Божій, Святому Причасті, молитву на вервиці та годину євхаристійної адорації. По-третє, щороку опівдні 8 грудня слід практикувати всесвітню Годину Благодатей (Ласк): «Завдяки цій практиці, – каже Марія, – буде отримано багато духовних і тілесних благодатей». Крім того, за прикладом П’єріни Джиллі, Богородиця заохочує вірних жертвувати своє життя з любові до Христа і Його Церкви.
Поговоримо про «джерело благодаті». П’єріна розповідала, що мала чотири об’явлення у Фонтанелле, селі на околиці Монтік’ярі, названому так через джерела, що там б’ють….
17 квітня 1966 року, у Білу неділю (in albis), Богородиця вказала місце у Фонтанелле, де слід поставити Розп’яття, а потім доторкнулася до джерела, що знаходилося поруч, у двох точках, зробивши його чудодійним; у наступних об’явленнях Вона просила назвати його «Джерелом Благодаті і Милосердя».
Ви видали дві книги про одкровення П’єріни Джиллі. Що це за книги?
Книгу «Марія Троянда Містична, Мати Церкви» я підготував разом з Розанною Брікетті Мессорі – вона ґрунтується на неопублікованому рукописі о. Енріко Р. Гальбіаті, який описав об’явлення і послання Мадонни Містичної Троянди, дане в об’явленнях П’єріни Джиллі. Гальбіаті, окрім розповіді про об’явлення і послання Мадонни Містичної Троянди, даного П’єріні Джиллі, пояснює, чому, на його думку, їх слід вважати надприродного походження. Книга доповнена авторитетними коментарями редакторів, Вітторіо Мессорі, брата Етторе Бошіні, та Рене Лорантена про набожність до Містичної Троянди, яка дивовижним чином поширилася по всьому світі.
Друга книга, яку я редагував, – «Щоденники П’єріни Джиллі» — містить рукописи візіонерки, в яких вона описує свої зустрічі з Богородицею, а також багату антологію документів, корисних для розпізнавання, підготовлену духовними отцями і богословами, які близько знали візіонерку.
Також використано матеріал із книги «Світ Марійних об’явлень».
Повязані записи
