У своєму блозі журналіст, піддиякон Василь Калита продовжує досліджувати значення маловідомих молитов Вечірні. Цього разу публікація присвячена текстам, які вірні можуть почути під час богослужінь свята П’ятидесятниці.
Після вісьмох молитов антифонів псалмодії кодекс «Барберіні gr. 336» подає три молитви малих антифонів з властиво константинопольської Вечірні. На відміну від перших восьми молитов, ці містять детальнішу інформацію про своє розміщення.
Молитва першого малого антифону
Благословен єси, Господи Владико Вседержителю, що просвітив день світлом сонячним і ніч прояснив зорями вогненними, що сподобив нас перейти довготу денну і наблизитися до початків ночі. Вислухай моління наше та всіх людей Твоїх і, простивши нам усім вольні і невольні гріхи, прийми вечірні наші моління і зішли множество милості Твоєї і щедрот Твоїх на насліддя Твоє. Охорони нас немов стіною святими ангелами Твоїми, узброй нас зброєю правди Твоєї, огороди нас істиною Твоєю. Збережи нас силою Твоєю, ізбави нас від усяких негод і всякого підступу супротивника, подай же нам і цей вечір з ніччю, що надходить, совершенний, святий, мирний, безгрішний, безспокусний і без примар, і всі дні життя нашого, молитвами святої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі доброугодили.
Про першу молитву в рукописі сказано, що її ієрей читає після прокімена та «Господи, помилуй», за якою іде відповідний антифон з приспівом «Молитвами Богородиці». Сьогодні вона збереглася як друга частина першої коліноприклонної молитви в неділю П’ятидесятниці (М. Арранц).
Розпочинає її відома зі Старого Завіту форма благословення Бога (Пс. 118, 12; Бут. 9, 26). Анамнезис цієї молитви стосується світла та прожитого дня. Це робить її типовою вечірньою молитвою. Із псалмів вона запозичує характерні прохання: вислухати моління (39, 2; 60, 2 та ін.), зіслати множество милості (5, 8; 68, 14) і щедрот (50, 3; 68, 17). З послань апостола Павла – образ зброї правди, «ὅπλοις δικαιοσύνης» (Рм. 6, 13; 2 Кр. 6, 7), озброїти себе якою молільники просять Господа Бога.
Молитва першого малого антифону містить ідею, яку ми зустрічали і в попередніх, що богослужіння готує людей до святого повсякденного життя. Усвідомлюючи це, спільнота просить такими вчинити не тільки найближчі вечір і ніч, а й «всі дні життя нашого» – «πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς ἡμῶν» (Пс. 22, 6; 26, 4; Лк. 1, 75). Також спільнота вдається до заступництва Богородиці і «всіх від віку святих» – «πάντων τῶν ἁγίων τῶν ἀπ’ αἰῶνός» (Лк. 1, 70).
Молитва другого малого антифону
Господи, Господи, Ти ізбавив нас від усякої стріли, що летить удень, ізбав нас і від усякої речі, що в темряві проходить. Прийми жертву вечірню, рук наших підношення. Сподоби нас нічне поприще без пороку пройти, неспокушених злими, і ізбав нас від усякого неспокою і боязні, що від диявола нам бувають. Даруй душам нашим зворушення і нашим мислям дбайливість про іспит на страшному і праведному Твоєму суді. Пригвозди страхом Твоїм наші тіла і умертви члени наші, що на землі, щоб і в сонній безмовності просвітились ми спогляданням Твоїх правосудів. Відійми від нас усяку примару безобразну і похіть шкідливу; вчини нас в часі молитви утвердженими у вірі й успішними у заповідях Твоїх.
Другу молитву із цієї групи «Барберіні gr. 336» підписує «Молитва другого антифону, на який приспів “Єдинородний Сину”». Тепер вона стала другою частиною другої коліноприклонної молитви (М. Арранц) та як молитва св. Василія Великого виступає у чині Великого Повечір’я.
У всякому разі вона містить чітку прив’язку до вечірньої пори. Спільнота, вдаючись до Пс. 90, пригадує, що Бог ізбавив її від усякої стріли вдень (ст. 5), і просить, щоб ізбавив і від усякої небезпеки у темряві (ст. 6). Згадується «жертву вечірню, рук наших підношення (Пс. 140, 2).
Інші прохання біблійного походження, висловлені в цій молитві, стосуються того, щоби протягом ночі залишитися «неспокушеними злими» – «ἀπειράστους κακῶν» (Як. 1, 13), щоби Бог пригвоздив страхом Своїм наші тіла (пор. Пс. 118, 120), умертвив земні члени наші (пор. Кл. 3, 5), утвердив у вірі (1 Сл. 3, 2).
Молитва третього малого антифону
Боже великий і вічний, святий чоловіколюбний, що сподобив нас і в цей час стати перед неприступною Твоєю славою на оспівування і хвалу чудес Твоїх, будь милостивий нам, недостойним рабам Твоїм, і подай благодать сокрушенним серцем, без вивищування себе, приносити Тобі трисвяте славослов’я і благодарення за великі Твої дари, що їх Ти створив і завжди твориш нам. Пом’яни, Господи, неміч нашу, і не погуби нас із беззаконнями нашими, але вчини велику милість смиренню нашому, щоб ми, вирвавшись із гріховної темряви, ходили в дні правди і, одягнувшися зброєю світла, пробули безпечно від усяких хитрощів лукавого і сміливо прославляли за все Тебе, єдиного істинного і чоловіколюбця Бога.
Третя – це «молитва третього антифону Трисвятого», яка сьогодні виступає другою частиною третьої коліноприклонної молитви (М. Арранц).
Головна її тема – предстояння. Молитва пригадує спільноті, перед Чиєю славою та стоїть (пор. Юд. 24). Цей факт вимагає від людини скрушеного серця (пор. Пс. 50, 19). Вона усвідомлює свою неміч і беззаконня, з якими просить не погубити її (пор. Бут. 19, 15), потребу великої милості (пор. Пс. 50, 3) від Бога. Через цю молитву вірні висловлюють перед Богом прагнення ходити у правді (пор. Іс. 33, 15; Рм. 13, 13), «одягнувшися зброєю світла» (Рм. 13, 12), «сміливо» – «μετὰ παρρησίας» (Ді. 2, 29; Євр. 4, 16) прославляти Його, «єдиного істинного і чоловіколюбця Бога» (Йо. 17, 3).
Як бачимо, у молитвах малих антифонів константинопольської «Пісенної Вечірні» як частинах сучасних коліноприклонних молитов в неділю П’ятидесятниці немає нічого притаманного саме цьому святу. Вони піднімають перед зібраною на моління спільнотою теми завершення дня.
Якщо простежимо структуру Вечірні, яку моляться в неділю П’ятидесятниці, то побачимо, що після прокімена ці три молитви ідуть в такому самому порядку, як подає «Барберіні gr. 336», а між ними розміщуються єктенія «Промовмо всі» та «Сподоби, Господи». Далі за структурою – прохальна єктенія.
Оскільки «Сподоби, Господи» і «Нині відпускаєш» можуть виступати як малі антифони (о. В. Рудейко), а прохальна єктенія за своїм характером та в поєднанні з головоприклонною молитвою мала б закінчувати службу, доречно було б у цьому місці Вечірні зробити певні перестановки. Самі молитви залишити такими, як подає «Барберіні gr. 336», і поставити їх у структурі повсякденної Вечірні на тих місцях, де вони стоять у Неділю П’ятидесятниці.
Єктенію «Промовмо всі» після першої молитви малого антифону константинопольської «Пісенної Вечірні» слід упустити як ту, що за змістом дублює мирну єктенію. Замість неї о. В. Рудейко пропонує відновити «“Алилуя” зі стихами», а після молитви третього малого антифона замість прохальної єктенії розмістити «Нині відпускаєш» як імовірний останній антифон давньої служби.
Перестановки несуттєві, але такі, що збагачують зміст біблійними образами, богословськими темами, необхідними для щоденної призадуми у житті християнина.
Автор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Фото: Львівська Архиєпархія УГКЦ
Також читайте: Молитва восьмого антифону: цілодобове предстояння та захист від ворогів
«Тихі молитви»: темрява нерозуміння замість світла вечірнього
Василь Калита: Літургійні тексти оживають… І під час війни також
Повязані записи
