Отець Ципріян Костжева віднедавна очолив «Видавництво Святого Павла» в Україні та став настоятелем монастиря Товариства Святого Павла у Львові.
Наша розмова з о. Ципріяном вийшла за межі типових запитань про плани на майбутнє. Як в ідеалі мала би виглядати діяльність видавництва? Які книги варто взагалі видавати? Чому вибір редакції інколи саме такий, а не інакший? Ми також обговорили питання святих зі Львова, видання книги львівської містички Фулі Горак, а також знакових авторів на Заході. І навіть торкнулися питання книг про диявола. Для отця Ципріяна не було тем, на які він відмовляється говорити — як справжній духовний син блаженного Якова Альберіоне, він готовий ризикувати, аби не «вгашати Духа».
Андрій Толстой: Отче Ципріяне, як давно Ви вже в Україні?
О. Кипріян Костжева: Вперше я приїхав до України в квітні 2017 року, тоді я був дуже молодим священником. Однак через 4,5 років повернувся до Польщі — це сталося в грудні 2021 року, за кілька місяців до повномасштабної війни. Останні три роки я перебував на посаді директора дистрибуції Видавництва Святого Павла в Польщі. А пів року тому о. Маріуш Кравєц, який був номінованим новим керівником нашої провінції, запитав, чи готовий я замінити його у Львові як настоятель спільноти і директор видавництва. Ніяких перешкод для цього в мене не було, тож у дусі монашого послуху я погодився. І ось вже два з половиною місяці я знову в Україні — у Львові.
Чи не було Вам страшно повертатися в Україну на третьому році війни?
Кажучи щиро — не боявся. Війна триває три роки, і мої брати весь час залишалися тут. І якщо вони не втекли, то що — я буду боягузом? Зрозуміло, що я досі не бачив, як летять ракети, не чув вибухів. Хоча знаю, що один із наших братів навіть фізично відчув вибухову хвилю під час останнього прильоту у Львів, коли загинули люди. І те, що я бачив у Польщі по телебаченні — які руйнування переживає Україна – було моторошним та вражаючим.
Ви вже освоїлись у Львові?
Щось є для мене новим, але багато чого мені вже відомо. Наприклад, я вже був знайомий та мав справу раніше з більшістю людей, які працюють у нашому видавництві в Україні. Це дуже сильно полегшує мені роботу.
Скільки нових видань побачило світ минулого року в Україні завдяки «Видавництву Святого Павла»?
Вдалося видати 40 публікацій. Зазвичай це книги, але не тільки. Це також календарі, брошури… Остання книга минулого року має назву «Прийди до Мене в Пресвятому Таїнстві». У ній ідеться про те, як провести час, адоруючи Пресвяті Дари. Редакція працює дуже активно — за необхідності робота продовжується при свічках.
Від чого, на Вашу думку, залежить попит на книги?
Ідеал – це коли видавництво має власних авторів та художників — щоб видання було створене від початку до кінця в Україні. Бо такі люди вкорінені в цю землю, вони відчувають свій край, свій народ душею і серцем. Але разом з тим ми розуміємо, що Україна релігійно неоднорідна. Через це ми відкриті на авторів, які мають різний досвід віри. Наприклад, хтось був охрещений в православному храмі, але потім відкрив для себе католицьку віру і став греко- або римо-католиком.
Але водночас ми бачимо, що люди в Україні мають певну спрагу за літературою, яка народжується на Заході. Бо як вселенська Церква ми доволі різні. І часто те, як переживають віру на Заході, відрізняється від досвіду католиків на Сході. Тож завдяки фаховій праці наших редакторів, які мають певне перекладацьке чуття, ми видаємо цікаві переклади з інших мов. Наше видавництво працює в Польщі, тому найпростіше взяти і перекласти щось із того, що там вже видано. Але ми також працюємо над перекладами з італійської та англійської, наприклад, над книгами американського архієпископа Фултона Шіна.
Здається, що в Україні бракує книг, які написали західні автори – цікаві та знакові люди нашої сучасності. Наприклад, позаминулого року на Заході вийшла книга архієпископа Георга Ґенсвайна «Лише правда. Моє життя поруч з Бенедиктом XVI», також були опублікований «В’язничний щоденник» кардинала Джорджа Пелла, який він написав, коли був невинно ув’язнений в Австралії в 2019 році. Також багато цікавих книг, які реагують на поточну ситуацію в Церкві, пише кардинал Сара… Польською мовою подібні книги перекладаються і видаються майже миттєво, приїжджають автори, відбуваються презентації… Ми ж в Україні у цьому відношенні живемо, як на окремій планеті.
Справді, важливо бути чутливим до того, чим живе Церква в інших країнах. Водночас ми не можемо стверджувати, що те, що стало бестселером в Польщі, матиме такий самий успіх в Україні. Про ту чи ту особу тут просто можуть не знати. Але ми маємо гарні приклади того, що деяких людей, які доволі відомі в Польщі, добре знають також у церковному середовищі в Україні. Наприклад книга отця Домініка Хмелевського «Кехарітомене» стала бестселером в Україні, так само, як перед тим у Польщі. Або ще одна книга — відомого харизматичного католика, світської особи, Марціна Зелінського «Слава Йому! Як прославляти», теж стала популярною в Україні.
На практиці часто буває так, що за кожним конкретним автором стоїть група людей, яка переконана у цінності його служіння. Маємо приклад книги Франциска Бляхніцького «Священник живої Церкви» — за ним теж стоїть спільнота Рух Світло-Життя в Україні. А такі люди, як згаданий вами особистий секретар Папи Бенедикта XVI архієпископ Георг Ґенсвайн, або кардинал Пелл, хоч і досить відомі в світі, однак, здається, не мають групи підтримки в Україні. Хоча це не означає, що видавництво не повинне йти на ризик: інколи треба спробувати, і, можливо, проєкт буде успішним.
Але, як я говорив раніше, для мене дуже важливо, що Церква в Україні має також своїх чудових священників, єпископів, осіб, які мають що сказати. Саме тому з нетерпінням чекаємо на видання найближчим часом книги єпископа з України — Миколи Лучка. Вона була нещодавно видана польською, а тепер ми підготували її українською під назвою «У пошуках Авторитету». Цей єпископ відомий тим, що веде подкаст на YouTube.
У Львові жило чимало людей, які станом на сьогодні канонізовані, беатифіковані або проголошені Слугами Божими: це і римо-, і греко-католики. Наприклад, Львів по-новому відкриває для себе постать святого священника Зигмунта Гораздовського, преподобного францисканця о. Венантія Катажинця, сестри-йосифітки Отилії Сахи, Матері Марії від Хреста (Моравської), яка звела величний монастирський комплекс і храм на вул. Лисенка, та інших. Навіть святий Максиміліан Марія Кольбе формувався як монах у Львові на вулиці Францисканській (тепер вул. Тараса Бобанича).
Польською мовою є ґрунтовні товсті книги, які описують життя і діяльність цих людей. Водночас сучасні українці, зокрема львів’яни, мало знають про них. Так само недостатньо розкриті постаті греко-католицьких блаженних священномучеників і Слуг Божих, таких як Василь Величковський, у квартирі якого тепер діє музей, бо це була фактично єпископська катедра підпільної Церкви в самому центрі Львова, мучениця Марія Шведа і багато-багато інших. Чи будете Ви розвивати діяльність видавництва у цьому напрямку, наприклад, започатковуючи серію книг про львівських святих?
Це насправді дуже гарна ідея — серія книг про українських чи львівських святих. До речі, згаданий вами о. Зигмунт Гораздовський був першим святим, про якого я написав книжечку в серії «Помічні святі», коли повернувся до Польщі в 2021 році. Тепер вона перекладена і українською. Але це також був той випадок, коли за постаттю святого стояли конкретні сестри-йосифітки, яких заснував св. Зигмунт. У тій самій серії ми видали книжечку про св. Гіацинта, тому що в Україні ведуть активну діяльність отці-домініканці.
Про о. Венантія Катажинця ми переклали книгу біографічну і новенну. І, звичайно, варто популяризувати таких святих як Максиміліан Кольбе… Але водночас є певний видавничий ризик, коли ми говоримо про менш знаних осіб, таких як Марія Моравська або Отилія Саха.
Про Слугу Божу Марію Моравську справді мало хто знає, але багатьом львів’янам знаний храм і монастир, який вона збудувала на Личакові (вул. Лисенка, 43). Проте небагатьом відомо, що вона похована в підземеллі храму. Насправді ця постать несправедливо забута, і не лише з огляду на її духовне значення для релігійного життя Львова, але також як людини, яка залишила прекрасний слід в архітектурі міста. Те, що вона зробила, які труднощі долала, створюючи чернече Згромадження, як шукала кошти та вела побудову монастиря, вартує великого пригодницького роману. І це, мабуть, було би цікаво львів’янам теж.
І це природно, бо «своя сорочка ближче до тіла». Людина справді може буде вражена тим, що неподалік від неї жив або помер святий чи свята. Коли йдеш Львовом, то все нагадує як не про одного святого, то про іншого. Це неймовірно.
І коли львів’яни це розсмакують, вони будуть у захваті. Бо вони відкриють для себе Львів як місто, сповнене слідами святих. Але, здається, що для цього потрібна ґрунтовна література про цих святих — товсті книги гарної якості.
Погоджуюся з вами. Саме через це ми почали від маленьких речей, які легко перетравлюються, і рухаємося крок за кроком до більшого. Тому пропонуємо львів’янам і всім мешканцям України придбати для себе книжечки про святих, які ми вже видали, щоб поступово знайомитися з ними.
Також читайте: Львівські сліди святого Гіацинта
Здається, що в першу чергу виданням таких фундаментальних різнопланових праць про святих мали би бути зацікавлені монаші ордени та згромадження. Бо часто іскра покликання в серці людини зароджується саме тоді, коли вона читає про того чи того святого — його або її дух, харизма, молитовний настрій передається людині.
Маю надію, що така співпраця між нами та чернечими спільнотами поглиблюватиметься.
Які книги ви плануєте видати в 2025 році?
Сподіваємося, що цього року нам вдасться нарешті видати «Щоденник» св. Фаустини Ковальської в новому перекладі. Робота над ним перебуває на завершальному етапі: двоє чудових українських рецензентів уже дали свій позитивний висновок на переклад, це доктори теології — о. Віталій Буковський і домініканець о. Петро Балог. Це не тоненька книжечка, і я вірю, що вона буде вагомим вкладом нашого видавництва в Україні.
Це не книга, яку читають рік або два, а потім забувають про неї. Для багатьох християн це настільна книга на все життя, подібно до Катехизму Католицької Церкви. Бо «Щоденник» сестри Фаустини та іскра Божого Милосердя, про яке вона свідчила, розійшлись по цілому світові. Де би ти не сказав: «Ісусе, уповаю на тебе», стає зрозуміло, що йдеться про Ісуса Милосердного. І, знову ж таки, як тут не згадати про те, що Львів займає унікальне місце в поширенні культу Божого Милосердя. У львівській латинській катедрі досі зберігається образ Ісуса Милосердного, який найімовірніше був створений ще за життя св. Фаустини – це неймовірно.
Львівська катедра також є санктуарієм Божого Милосердя.
Тому сподіваємося, що цього року цей «Щоденник» побачить світ. Також ми хочемо запропонувати молитовник з великим шрифтом для старших людей. Ми теж не забуваємо про наймолодших — добре знаємо, що діти люблять дізнаватися про ангелів-охоронців. Плануємо також видати нові книжечки з серії «Помічних святих», наприклад, про святого Юду Тадея… Цього року також буде канонізація Карло Акутіса, тому видамо книжечку про нього, це буде особливо цікаво для молоді.
Також читайте: Чудесно зцілений Кевін мав видіння блаж. П’єра Джорджо Фрассаті. Вони разом грали у відеогру
Цього року теж запланована канонізація П’єра Джорджо Фрассаті. Це також неймовірний молодий чоловік.
О, так. Він є покровителем студентів. Цілком можливо, що видамо книжечку і про нього.
Здається, що бракує літератури українською і про св. Яна з Дуклі.
Звісно, це великий покровитель Львова. Ми, до речі, плануємо видати збірник літаній, їх буде 114 — це здебільшого звернення саме до місцевих святих. Ще хочу нагадати, що ми щороку видаємо книгу «Слово (Євангелія) на кожен день». Також плануємо ще видавати книги польського священника, якого я знаю особисто, і який працює та мешкає в Любліні, о. Аркадіуша Пасьніка. Одну з його книг — про Авраама ми вже видали. В першу чергу її цікаво буде прочитати молодим людям, які шукають сенс життя, хочуть розпізнати своє покликання. А також тим людям, які закохалися і стоять на порозі сімейного життя. Це неймовірна книга. Плануємо також видати книгу цього ж автора про св. Йосифа Обручника. Це не класична агіографія (житійна література), це швидше релігійний фікшн, але без надмірних перебільшень. У Святому Письмі не згадується жодного слова, яке сказав би св. Йосиф, і тому написати книгу про св. Йосифа, про якого ми знаємо лише те, що він був людиною праведною і що він любив Марію та Ісуса — це насправді мистецтво.
Також будемо видавати для наших читачів спеціальні книги на Великий піст, на Адвент, різні подарункові речі, наприклад, до Першого Причастя, Хрещення, Вінчання…
Також читайте: О. Славомір Бистри: Венантій Катажинець повернувся до Львова тоді, коли він тут найбільш потрібний
Наш сайт має назву «Духовна велич Львова», тому для нас особливо цікаво розкривати постаті львів’ян. Однією з таких осіб в XX ст. була Стефанія – або Фуля – Горак, яка написала щонайменше дві прекрасні книги: «Свята Пані» та «Невидимі». Вона не канонізована, але пережила велике навернення, я би порівняв його до навернення св. Августина, або навіть Савла з Тарсу. Вона також мала глибокі містичні переживання, саме у Львові, зокрема, на вул. Коперника.
Так, вона є містиком.
І коли читаєш її книги, то не виникає жодних застережень. Та й все подальша доля Фулі показала те, що її духовне життя було збудоване на міцному камені віри.
Великим шанувальником львів’янки Фулі Горак є мій співбрат Адам Щигєл, і якщо ми все ж таки вирішимо видати її книгу, то я доручу це завдання саме йому. Я дуже відкритий для такої позиції, і вчиню так, як говорить Боже Слово: «Духа не вгашайте!» (1 Сол. 5, 19). Тому я хотів би дати йому зелене світло в праці над перекладом, збором матеріалу та виданням цієї книги. Можливо, це займе більше часу, але якщо це угодно Богові, йому це вдасться. До речі, один свій намір він вже реалізував, коли ми видали книгу «Сіячі куколю» про «Свідків Єгови». Він довго цього добивався — і таки досяг свого.
Також читайте: Сказати замість «вірую» — «знаю»: львів’янка Фуля Горак про сопричастя святих
Для багатьох львів’ян книга «Свята Пані» авторства Фулі Горак була би великим відкриттям, особливо для тих, хто вірить у сопричастя святих та любить містичне життя. Бо те, що вже було видано українською з її праць — про душі в Чистилищі, дещо вирвано з контексту її духовного досвіду, та і якість перекладу теж під питанням. До речі, в книзі «Невидимі» Фуля поміж іншого описує свою зустріч з митрополитом Шептицьким, розмови з отцем Гавриїлом Костельником, ділиться своїм досвідом перебування в ГУЛАГу, де вона відбула 10 важких років… І багато інших цікавих історій, зокрема, для львів’ян.
Львів справді багатий на цікаві постаті, багато з яких малознані або несправедливо забуті.
До речі, польський журналіст Томаш Терліковський, автор книги про Франціска Бляхніцького, також написав книгу про братів Шептицьких під назвою «Розділені брати». Бо, знову ж таки, не всі знають, що лише двоє з братів Шептицьких обрали для себе українську ідентичність, інші — залишилися поляками. Здається, тема дуже своєчасна і для наших народів.
Я слідкую за паном Томашем Терліковським, принаймні на фейсбуці, і знаю про його публіцистичну діяльність. Що стосується цієї книги, мені треба буде її прочитати, щоб прийти до якогось висновку.
Наскільки мені відомо, у Терліковського доволі здоровий та об’єктивний підхід до питання польсько-українських стосунків, якого зараз як ніколи бракує з обох сторін. А щодо згаданої книги, то варто лише уявити, що брат митрополита Андрея був певний період часу міністром оборони Польщі за часів Пілсудського… І ця родина попри все трималася разом – це унікальний приклад.
Мені було би цікаво почути діалог українця і поляка, які прочитали цю книгу. І, як я бачу, це книга на майже 500 сторінок. І насправді це цікава пропозиція.
До нас також нещодавно звернувся священник, о. Матеуш Годек, який є поляком, але працює вже певний час на Сході України. Він запропонував нам видати книгу про любов у її різноманітних виявах: до Бога, до родини, до Церкви… На мою думку, це теж цікава і своєчасна книга — під час війни нам може не вистачати любові. Цей священник вже видав у нас книгу «Запитання про Марію», а тепер він хоче доповнити її кількома розділами. Тим більше, що перше видання вже майже розійшлося.
Також хочемо видавати продукцію для широкого кола користувачів, наприклад, маємо гарний варіант перекидного календаря-щоденника. У ньому не вказані дні тижня, лише дати, тому його можна використовувати не тільки впродовж одного року. І на кожний день він має якийсь вислів зі Святого Письма. Це хороший варіант для подарунку — інколи це краще, ніж книга. Бо книгу поставив на поличку і забув за неї, а такий щоденник завжди перед очима і товаришує тобі весь день впродовж року. І саме таким було бачення нашого засновника — блаженного Якова Альберіоне, щоб промовляти до людей в різний спосіб, і коли потрібно – в дуже простий і доступний. Доволі цікаво було би також продукувати футболки з християнськими написами, або щось подібне. Бажань маємо багато — були би сили втілити їх в життя.
Також читайте: Сестра Отилія Саха: «Мати Тереза» зі Львова
Але мріяти треба…
Мрії є, а також є команда — люди, які хочуть над тим працювати.
Дякуємо, що приїхали в Україну і допомагаєте нам.
Я також вдячний Богові за підтримку, хоча Він не освітлює весь мій шлях відразу, а веде крок за кроком. Та я відчуваю, що Він з нами і дбає про нас, так що все найнеобхідніше ми маємо. І мені приємно, що можемо давати людям в Україні можливість працювати в католицькому видавництві, і не лише для того, щоб заробляти гроші, але з великим відчуттям відповідальності за те, що робимо.
Ось візьмімо хоча б той самий «Щоденник» сестри Фаустини — я маю враження, що його видання є виконанням місії нашого редактора — пана Василя Єфремчука. Певний час тому він відкрив для себе Бога в Римо-католицькій церкві і в нього з’явилось сильне бажання працювати у нашому видавництві. І цей «Щоденник», видання якого ми готуємо, насправді є його дітищем. Він досконало знає українську мову, а також добре володіє польською, і коли прочитав дотепер існуюче видання «Щоденника» сестри Фаустини, то помітив чимало неточностей і навіть помилок. І на цьому він не зупинився, а переклав його наново, і зробив це з великим старанням. Наприклад, у польській мові є чимало застарілих слів, які тепер не використовуються, це так звані архаїзми. А він, перекладаючи «Щоденник» сестри Фаустини, вирішив, що ці архаїзми мають залишитися, та переклав їх точними відповідниками українських архаїзмів. І це є також нашим вкладом у мовознавство і культуру народу.
Також читайте: Моя приятелька свята Фаустина – виняткове свідчення колишнього в’язня
Наскільки читачам в Україні цікава книга отця-пауліста Ґабріеля Аморта «Я зустрів диявола»?
В Україні як і в Польщі ця книга стала бестселером. Я у своєму житті лише раз бачив отця Аморта в 2008 році в Римі. Він був у доволі похилому віці, сидів на лавочці, тому мені не вдалося з ним поговорити. Його книги мають великий успіх. Однак для нас важлива не лише популярність видання. Ми хочемо зберігати баланс, зокрема, коли йдеться про екзорцизми. Сатана — це всього лиш творіння. А Ісус є Богом. Хоча в Україні з тим проблем немає — рівновага не порушена. До речі, ми видали не лише Аморта, але також книгу «Сім’я очима екзорциста».
Теж плануємо видати доволі цікаве свідчення італійки Марії Анжели Кальканьо, яка навернулася зі сатанізму, зараз готуємо її українську версію. Автор, здається, навіть готова приїхати в Україну на презентацію. Також хочемо видати книгу ще про одного відомого італійця — блаженного Бартоломео Лонго, який жив на зламі XIX та XX ст. — він радикально навернувся до Бога, залишивши служіння силам темряви.
Загалом щодо цього питання, людина та Церква стикається з двома загрозами: або ігнорувати диявола, так, ніби його не існує, або виявляти до нього нездорову цікавість. Ось, наприклад, Голлівуд продукує фільми, сповнені різними демонічними сценаріями, в тому числі і про екзорцистів, але те, що там показують – зазвичай повна маячня, тому що їхня мета – не відтворити реальність, а створити сенсацію, щоб продати фільм. Для нас важлива не сенсація, а здорова наука Церкви.
Дякую, отче Ципріяне, за цікаву розмову.
Спілкувався (і фото) Андрій Толстой
Також читайте: Видавництво Святого Павла у Львові: пекарня, яка готує хліб для духу
Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу»
Свята Джанна творить чудеса через свою ікону: українці діляться свідченнями
Повязані записи
