Це свято ми зустрічаємо кожного року, і завжди це є час радості, час торжества, коли ми в особливий спосіб усвідомлюємо собі, що “Слово стало Тілом, і оселилося поміж нами, що в світ прийшла Досконала Божа Любов…
Повернімося безпосередньо до сьогоднішнього Святого Вечора і до його традицій, зокрема притаманних Україні…
Увечері напередодні Різдва, тобто на Святвечір, родина сідає до столу й споживає так звану Вігілійну вечерю. Така вечеря має бути пісною, абсолютно виключене вживання алкоголю.
Починається свята вечеря з молитви і читання уривку з Євангелії від Луки, де описується народження Спасителя. Точніше — це уривок з 2-го розділу Благої вісті від Луки, вірші з 1-го по 20-й.
Під час цієї особливої вечері члени родини, на знак миру і єдності, діляться одне з одним шматочком прісного хліба, який називається «облатком». Й тут, до речі, ми маємо великий приклад єдності між Заходом і Сходом: католики латинського обряду споживають, діляться одне з одним під час святої вечері хлібом. А греко-католики і православні – кутею. Адже кутя готується з пшениці, тобто це також хліб. А це не тільки знак нашої єдності, але й особливого благословення України, де стикаються, переплітаються і доповнюють одне одного традиції християнського Заходу і Сходу. Цінуймо це, й особливо сьогодні, напередодні Різдва.
І для цього є особлива нагода. Пригадаймо, що, як ми знаємо з Євангелії від Луки, підчас Христового Різдва “велика сила небесного війська хвалила Бога й промовляла: “Слава во вишніх Богу й на землі мир людям благовоління”. Самі небеса сповістили світові мир. І, з огляду на це, ми так само цього дня маємо помиритися з ближніми. Такий вечір є єдиним і винятковим з-поміж усіх днів року, коли люди забувають злість і ненависть…
Тож вечеря проходить в дусі любові, любові взаємної, любові до цілого світу, любові до Бога. На знак своєї радості люди співають колядки. Цей звичай особливо близький і шанований в Україні. Чудові, чарівні різдвяні колядки є справжнім скарбом української музичної спадщини. Ці радісні і жваві, а може ніжні, лагідні і задумливі співи прийшли до нас крізь століття, й сьогодні ми не можемо уявити Різдва без колядок…
Але от Свята вечеря закінчилася. Родина йде до церкви на урочисту Вігілійну чи Надвечірню Святу Месу. За традицією ця Божа Служба має відправлятися рівно опівночі, і служать на ній всі священики парафії. Це Служба пастирів. Вірні, так як віфлеємські пастирі, приходять цієї ночі до убогої стайні, в котрій народився світові Спаситель, він же Христос Господь…
І у Святий вечір, і в день Божого Різдва Церква згадує все те, що сталося у Вифлеємі. Але вкрай важливо те, що при цьому не можна обмежуватися лише спогадом про хронологію та зовнішній бік подій.
У цей радісний час ми маємо замислитися, усвідомити собі таємницю Божого Сина, який «від Отця народжений перед усіма віками, Бог від Бога, світло від Світла, Бог Істинний від Бога Істинного … для нас людей, і нашого ради спасіння зійшов з Небес».
Бог, котрий з любові сотворив людину, у предивний спосіб розпочинає справу її спасіння. Христос стає людиною, подібною до нас у всьому, у всьому, крім гріха. Тож виконуються чудова зміна: Божий Син приймає нашу слабку і обмежену людську подобу, щоб ми змогли брати участь у Його Божестві.
Чим є прихід Христа для людини?.. Грішна людина на власні очі бачить Бога, Христос приніс світові нове життя, повернув йому втрачену гідність Божих дітей, смертну людину приводить до вічного життя, звільняє людину від ярма гріха і обдаровує справжньою свободою. В такому розумінні, Різдво нерозривно пов’язане з таємницею смерті та Воскресінням Христа…
Для християн саме свято Різдва є радісним спомином приходу Спасителя, який несе мир і братерську любов. Але знову зауважимо, чи навіть наголосимо: ми не можемо обмежувати святкування лише спогадом про історичну подію. Ми маємо пережити Христове Різдво у власному серці. Тільки тоді свято стане для нас справжнім початком особистого спасіння, особистого відкуплення… І гідним завдатком прийдешньої зустрічі зі Спасителем в небі…
За матеріалами: www.catholic-media.org
Повязані записи
