Покликання капелана має різноманітні прояви. Та найголовніше в кожному ― бути опорою для інших. Суспільство звикло до військових капеланів ― ми дуже багато говоримо про їхню діяльність у контексті російсько-української війни. Часто саме капелан є тим, хто є найбільшою підтримкою наших військових у вкрай важкі хвилини. Не чужим є й термін «медичне капеланство» ― цілком зрозуміло, чому духовний супровід потрібен людям, які мають проблеми зі здоров’ям і постійно потребують ресурсу, щоб їх подолати.
Однак про капеланів у закладах освіти знаємо не так багато. Понад те ― цього поняття ніби побоюються. Можна почути закиди про те, що школа ― не церква, інституція Церкви не має втручатися в справи світської інституції. Спробуємо з’ясувати, чому освітній капелан таки потрібен, яка його роль, і чому такий зв’язок Церкви та держави цілком виправданий.
Освітній капелан: хто це такий?
Це священник, семінарист, монах або монахиня, який/яка здобув/-ла принаймні ступінь бакалавра у галузі богослов’я чи/та педагогіки, працює в закладі освіти для забезпечення духовних потреб учасників освітнього процесу ― тобто учнів, студентів, педагогів, батьків. На служіння капелана іменує Архиєпископ і Митрополит, заслухавши думку протопресвітера відповідного протопресвітеріату та за погодженням з головою Комісії у справах освіти та виховання певної єпархії чи ввіреної йому єпархії терміном на п’ять років.
Його служіння здійснюється на основі педагогіки партнерства задля гармонійного та всебічного розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Воно є відповідним до основних напрямків державної політики в галузі освіти, а також потреб педагогів, батьків, учнів і студентів.
Освітній капелан бере участь у формуванні світогляду дітей, а також сприяє духовному зростанню всіх учасників освітнього процесу. Це той, хто надає духовний супровід, проводить духовно-виховні бесіди в школі, вміє підтримати й допомогти навчитися жити ціннісно. Як духівник він чи вона допомагає творити в освітньому середовищі спільноту, у якій присутній Бог. Окрім того, дотримуючись законодавства України, бере участь у батьківських зборах, конференціях тощо.
Що робить капелан у закладі освіти?
― Роль капелана в колективі ― бути тією особою, яка розділяє з учнями, педагогами та батьками їхнє життя заради ціннісного та духовного зростання. Це та особа, яка може допомогти втілити цінності в житті й жити ними, проявляючи, ― пояснює голова Громадської Спілки «Католицька освіта» о. Петро Майба.
Мета діяльності капелана ділиться на два основних блоки:
- духовно-просвітницька діяльність у сфері закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної та вищої освіти;
- реалізація освітньо-виховних проєктів для учасників освітнього процесу з метою впровадження християнських моральних цінностей в освітньо-виховну систему України.
Якщо освітній капелан є священником, то може виконувати й священицькі обов’язки. Наприклад, служити Божественні Літургії, провадити молитви. Священники, семінаристи, монахи й монахині також можуть організовувати заходи, присвячені релігійній тематиці, організовувати прощі до святих місць і навіть готувати дітей до Причастя на базі навчального закладу. Однак це можливо лише за таких умов:
- діти проявляють інтерес до цих тем;
- письмова заява-прохання батьків про потребу проведення таких заходів і згода на участь дітей у них;
- юридично задокументована згода на проведення таких заходів від адміністрації школи;
- наявність усіх необхідних дозволів і погоджень з церковним керівництвом на те, щоб служити Літургію поза межами храму;
- проведення таких заходів можливе лише в позаурочний час і лише за письмової згоди всіх сторін;
- участь у таких заходах є абсолютно добровільною. До того ж діти, батьки яких не подали письмової заяви, не можуть перебувати на таких заходах.
Обов’язки освітнього капелана щодо тих, хто відкритий на співпрацю:
- щотижневі духовні бесіди з учнями чи, за можливості ― підтримка контактів з випускниками школи;
- проведення виховних годин на різні теми, що сприяють духовному зростанню дітей і молоді;
- духовний супровід та сприяння у духовному зростанні батьків учнів;
- духовний супровід педагогів, допомога їм у формації, особистому та професійному зростанні;
- організація та проведення різних заходів, а також днів духовної віднови для учнів, батьків і педагогів;
- різностороння участь у житті освітньої спільноти.
― В освітньому закладі робота мусить бути систематичною. Наприклад, потрібно продумувати конкретні теми, які варто розглянути з учнями різних класів. Провести певну кількість занять чи виховних годин, організовувати формаційні заходи. Окрім того, капеланство ― це не просто виклад матеріалу. Потрібно ставити конкретні цілі, яких хочете досягти з учнями, адже ваше служіння полягає в тому, аби донести дітям ціннісний підхід до життя, допомогти їм змінити щось у житті на краще. Найважливіше ― це мати внутрішнє бажання бути з дітьми та вчителями, бути відкритим на спілкування, на стосунки, бути на цьому місці саме заради людей і для них. Взірець такого душпастиря ― Ісус Христос, ― ділиться о. Петро.
Тобто освітній капелан ― той, хто завжди присутній поруч. Кожен ― учень, студент, педагог чи батьки ― може отримати його супровід: обговорити особисті питання, які турбують; поспілкуватися про проблеми та виклики, у яких потрібна підтримка. До того ж капелан працює з педагогами над їхнім особистісним і духовним зростанням ― бо тільки той, хто сам сформований і дбає про свій постійний розвиток, може навчати та виховувати інших.
А чому Церква втручається в освіту? Це взагалі законно?
Насамперед це не втручання, а співпраця. Капелани є лише в тих закладах освіти, які зацікавлені в тому, щоб учні чи студенти, батьки та педагоги мали більше можливостей для всебічного розвитку та зростання.
Діяльність освітніх капеланів чітко регламентована низкою документів. Це положення про капелана закладу освіти; договір про співпрацю між виконавчим комітетом міста та Архиєпархіальним Управлінням УГКЦ. Окрім цього, капелан повинен мати базу для праці в школі: програму підготовки та підвищення кваліфікації для духівників шкіл та капеланів закладів освіти «Служіння в закладах освіти та розвиток місцевих громад», а також 4 навчальні програми для проведення виховних годин в 1-11 класах.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про освіту» (далі ― Закон), державні та комунальні заклади освіти відокремлені від церкви й релігійних організацій і мають світський характер. Проте мета, обов’язки й напрямки роботи капелана в освітніх закладах не суперечать цій статті, адже він не виконує обов’язків релігійного характеру, а є особою, яка може надавати духовний супровід, проводити виховні заходи з метою плекання загальнолюдських моральних цінностей.
Частина 2 статті 31 Закону вказує, що приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, мають право визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності. Частина 7 цієї ж статті дозволяє таким закладам освіти мати додаткові вимоги до провадження у них педагогічної (науково-педагогічної) діяльності.
Окрім цього, стаття не забороняє добровільну участь здобувачів освіти та працівників закладів освіти у заходах релігійних організацій у позаурочний час, участі здобувачів освіти та працівників закладів освіти у наукових заходах, що проводяться релігійними організаціями (конференціях, круглих столах, семінарах тощо), організованого відвідування здобувачами освіти релігійних організацій з просвітницькою метою (з дотриманням принципу свободи совісті), а також запрошення закладами освіти представників релігійних організацій для участі у заходах, що проводять заклади освіти.
У статті 6 Закону йдеться про те, що кожен заклад освіти має автономію: фінансову, академічну, кадрову та організаційну. Стаття 23 цього ж Закону каже, що держава гарантує всі ці види автономії.
Тобто заклади освіти та освітні капелани можуть співпрацювати на засадах педагогіки партнерства.
Навіщо в закладі освіти капелани, якщо є педагоги, психологи тощо?
Бо це про інший вимір буття з дитиною та дорослими. Про можливість бути почутими поза площиною усталених тем. В основі викликів перед освітнім середовищем часто є зневіра дорослих у надії на справжнє життя. Важливо забезпечити добрий духовний супровід молоді, адже часом вона не має поруч тих дорослих, які можуть запропонувати справжні ціннісні моделі людяності. Крім того, у капеланах діти можуть знайти тих, кому можуть довіритися по-справжньому
За словами о. Петра Майби, жити цінностями ― означає задати тон життю, жити добре, зростати. А люблячи, ми надаємо сенс життю та здобуваємо себе для життя. Цінності виховують ставлення до життя, допомагають не тільки робити добре певні речі, але й любити їх. Коли добре проживається будь-який момент життя, це допомагає розвивати та підсилювати всі здібності людини. У цьому зростанні людина може брати максимум від свого життя та має змогу формуватися в найкращий спосіб, ставлячи високі цілі для досягнення.
Виховувати ― це передавати цінності. Не вчити робити певні речі, а допомагати жити ними. Добро не є справжнім, якщо не є любленим, бажаним, усвідомленим і прийнятим. Чесноти не є механічними здібностями. Робити добро ― це вибір. А ціннісне виховання ― це співпраця з любов’ю та терпеливістю, щоби дитина могла вільно дозрівати у своєму особистому покликанні.
― Роботу освітнього капелана частково можна порівняти з «роботою» батьків. Потрібно просто бути в житті дитини. Буває, спочатку батьки (і капелани так само) лякаються своєї ролі, не знають, як шукати підхід до дітей. Але згодом вони починають відчувати дітей, жити ними, невимушено піклуватися, дбати, бажати добра, підтримувати, вчити. Освітній капелан ― той, хто також уміє любити дітей, бути з ними привітним, лагідним, чуйним, добрим; той, хто запитає, як справи, хто не відкине, хто не осуджуватиме й завжди прийме. Капелан має бути тим, хто через спільне буття з дітьми, власні пережиття покаже, що таке справжня повага, доброта, любов, ― пояснює о. Петро.
Важливими є також стосунки освітнього капелана зі сім’ями учнів. Добрі взаємини батьків і капелана дозволяють наблизитися до дітей, глибше їх пізнати, зрозуміти й таким чином скерувати чи підтримати, коли потрібно. Справжній діалог духівника з батьками пропонує багатьом сім’ям підтримку, якої вони потребують, щоб правильно виховувати своїх дітей.
Окрім того, освітній капелан багато часу проводить у середовищі дітей, а тому, спільно з керівниками освітніх закладів, педагогами та вихователями, може побачити проблему чи потребу конкретної дитини ще в зародку і, якщо це потрібно, допомогти впоратися. Це можуть бути нахили до асоціальної поведінки, депресивні настрої, травми дитини, отримані в сім’ї чи внаслідок війни. Варто зазначити, що освітній капелан точно не має повноважень ставити діагнози й робити остаточні висновки щодо поведінки, психічного й психологічного стану дитини. Але він може стати тією людиною, яка порадить звернутися по допомогу до фахівців. Він може створити середовище, у якому дитина зможе відпочити фізично й духовно. А спільно з педагогами, психологами та іншими фахівцями можна продумати стратегію, як допомогти конкретній дитині чи її сім’ї.
Ще один важливий прояв служіння ― бути прикладом. Це дуже актуально, наприклад, у контексті інклюзії в освіті. Коли дитина з інвалідністю чи особливими освітніми потребами приходить у школу чи будь-яке нове середовище, то важливо розуміти, як вона почувається, як проживає зміни, як чується в межах школи, класу. Капелан може стати тим, хто почне комунікацію між різними дітьми, навчить їх приймати та розуміти одне одного, бути спільнотою.
― А ще важливо працювати з батьками. Часто батьки, які виховують дитину з інвалідністю, переживають різні стадії горя чи втрати. Це може призвести до проблем між батьками й дитиною, між подружжям, яке має таку дитину. Тому роль капелана ― підтримувати батьків, дати їм правильне розуміння ситуації, у якій вони є з дитиною. Це не про діагнози чи медичні процеси, а про духовний супровід, бесіди, зцілення та підтримку родини.
Часто є викривлені уявлення і в родині, і в суспільстві, що дитина з інвалідністю ― це хрест чи покарання. Цінність роботи капелана полягає в тому, аби допомогти батькам прийняти й полюбити дитину; побачити найкращі можливості для зростання, розвитку та навчання їхньої дитини; супроводити та підтримувати батьків, ― пояснює Катерина Гук, фахівчиня в галузі інклюзивної освіти, координаторка освітніх проєктів для вчителів та вихователів ГС «Католицька освіта».
Отже, в підсумку освітнє капеланство не ховає за собою нічого протизаконного чи невідомого. Це служіння, що покликане допомогти іншим зрости духовно, навчитися жити ціннісно, любити своє оточення та те, що робиш. Хіба не цього ми хочемо для свого майбутнього ― дітей?
Автор: Ольга Мар’ян ― журналістка, редакторка методичних матеріалів ГС «Католицька освіта».
Світлини з навчально-модульної програми для освітніх капеланів від ГС «Католицька освіта».
Фото: Іван Любко
Повязані записи
