Тихе читання священиком певних фрагментів богослужіння під час виконання співцями інших не є магічним ритуалом, прихованим від слуху «непосвячених». Таку дивну ситуацію маємо сьогодні внаслідок складних процесів зміни структури богослужінь протягом двотисячолітньої історії християнства. Але роздуми над текстами цих «прихованих» молитов допоможуть нам збагнути їхню націленість не стільки на священика, скільки на мирян, зібраних в ім`я Господнє. Про це у своєму блозі пише богослов, піддиякон УГКЦ, журналіст Василь Калита.
Сучасна Вечірня візантійського обряду містить вісім таких молитов, які священник прочитує під час співу Пс 103. Розглянемо першу з них.
«Го́споди ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий, ви́слухай моли́тву на́шу і воньми́ го́лосу моління на́шого; сотвори́ з на́ми знаме́ння на бла́го; наста́в нас на путь Твою́, щоб ми ходи́ли в істині Твоїй; звесели́ серця́ на́ші, щоб ми благоговіли пе́ред Іменем Твоїм святи́м. Адже́ вели́кий Ти єси́ і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний, і нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди, си́льний у ми́лості і благи́й у кріпості, щоб допомага́ти, й утіша́ти, і спаса́ти всіх, що упова́ють на Ім’я́ Твоє́ святе́» (переклад майстерні «Трипіснець»).
Молитва повністю складена зі стихів Пс 85, розміщених у довільному порядку. В її тексті часто можна помітити зміну особи того, хто її молиться, – з першої особи однини на першу особу множини. Тобто слова особи старозавітного псалмопівця трансформуються у молитву християнської спільноти.
«Молитва не містить прив’язки до часу служби», – каже М. Арранц. І справді, не бачимо в ній жодної згадки про вечірню пору. Але вона висвітлює теми, доречні для роздумів на завершення дня. У молитві, крім прослави Господа на початку та в кінці, переважають прохання, якими спільнота виражає свою неміч та надію на Божу силу й допомогу. Їй притаманна почерговість блоків, характерних для літургійної молитви: визнання діл, які Бог зробив, подяки за них, сподівання, що й надалі Він сотворить з нами блага на добро, і підсумування-славослов’я.
15-й стих Пс 85 розпочинає молитву: «Го́споди ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий» і висловлює звертання до Господа та Його прославу за допомогою відповідних епітетів. Спільнота починає розмову з Богом і зосереджує свою увагу на Ньому, на Його щедрості, милостивості, довготерпеливості і многомилостивості. А завершує свої прохання спільнота прикінцевим славослов’ям, майже дослівно взятим із центральної частини псалма без особливих відмінностей: «Адже́ вели́кий Ти єси́ і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний» (Пс 85,10) і «нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди» (Пс 85,8).
Але чому ж тоді ця молитва потрапила до чину Вечірні? Пс 85 стало розміщений у теперішньому 9-му Часі, а не у Вечірні. У сучасному чині Вечірні початковим псалмом є Пс 103. Але у VIII ст. саме Пс 85 розпочинав «Пісенну Вечірню» храму св. Софії у Константинополі.
Х. Матеос стверджує, що Пс 103 як початковий походить з палестинської монашої традиції св. Сави. Розпочинаючи чернечу псалмодію, він частково відповідав духові «світильничного» (вечірньої служби) в Константинополі, через що прижився у чині Вечірні Великої церкви.
Тому вже джерела ІХ століття говорять про Пс 103 як про початковий на Вечірні, який поєднувався з відповідною молитвою, втраченою у сучасній богослужбовій практиці. Її зміст чітко вказує на вечірню пору, в яку спільнота збирається на прославу Бога, та зв`язок саме з Пс 103.
«Наситившись під час дня видимим у творінні великодійством Твоїм, Господи, і у ньому зуздрівши Тебе – Творця всього і, більш того, надприродних Творця, здивувались ми і прославили, і по завершенню дня достойну Тобі хвалу приносимо, пізнаючи велику премудрість промислу Твого: Навів єси темряву, і настала ніч (103:20), яка людям після праці спокій приносить, а звірині можливість придбати їжу; тому кличемо з пророком: Які величні діла Твої, Господи! Все в премудрості сотворив єси! (103:24) Заради нього молимо Тебе, чоловіколюбний Господи, щоб не зайшов Ти нам у гніві нашому, Сонце праведне, але завжди сподоби нам осяюватись світлом благодаті Твоєї, щоб як удень, і вночі славили незбагненну велич Твою» (переклад майстерні «Трипіснець»).
Як бачимо, літургійна спадщина Церкви є значно багатшою, ніж богослужбове життя пересічної парафії. Багато в ній є прихованого. Щось затратилося в ході історії, а щось – через нехіть до мисленнєвих зусиль.
Першу причину можна подолати видобуванням з давніх рукописів перлин літургійної традиції та введення їх у молитовну практику Церкви. Крім вже згаданої молитви до початкового Пс 103 на Вечірні, є ще безліч цінних та корисних для зростання у вірі Божого люду літургійних текстів. І завданням науковців та духовенства є їх виводити на світло.
Долання ж другої причини втрати літургійних текстів лежить вже не в академічній, а в особистісній площині, і є під силу кожному. Головне – розірвати шаблони молитовних звичок. Задуматись над питанням: «Що, якими словами і в який спосіб ми молимось?» І тоді «приховані» молитви наших богослужінь, які вже є в їхній структурі, тільки на невластивому місці, стануть явними.
Повертаючись до першої молитви Вечірні, важливо усвідомити її роль – пояснювати текст псалма, з яким вона поєднана, адаптовувати його до моління спільноти. Тому доцільним буде в будні дні як початковий псалом використовувати Пс 85, якому передуватиме ця молитва, а у святкові – Пс 103 з відповідною саме йому молитвою «Наситившись під час дня».
«Уведення псалма 85 наголосить на покаянному характері богослужіння та уможливить читання першої молитви на її природному місці», – вважає о. В. Рудейко. Це також урізноманітнить богослужіння та допоможе Церкві наново відкрити багатство її літургійної спадщини. Для примноження слави Божої та користі вірних.
Також читайте: «Тихі молитви»: темрява нерозуміння замість світла вечірнього
Василь Калита: Літургійні тексти оживають… І під час війни також
Василь Калита: Невловимий жаль за гріхи
Повязані записи
