У багатьох католицьких храмах у першу п’ятницю місяця перед сповідальницями можна побачити довгі черги. Саме цього дня багато хто з вірних йде до сповіді. Однак, чи перша п’ятниця – це тільки сповідь? У чому саме полягає набоженство перших п’ятниць? Як його слід практикувати? І чому саме дев’ять перших п’ятниць?
Посвята дев’яти перших п’ятниць місяця пов’язана з культом Пресвятого Серця Ісуса, поширенню якого Церква завдячує французькій візіонерці – святій Маргариті Марії Алякок.
Об’явлення Божого Серця
У XVII столітті монахиня зі Згромадження Сестер Візитанток свята Маргарита Марія Алякок мала видіння. Їй об’являвся Христос, сповіщаючи про Своє безмежне милосердя. Видіння тривали з грудня 1673 до червня 1675 року. Ісус просив, щоб люди зверталися до Його Серця в особливій посвяті.
16 червня 1675 року, під час так званого Великого Об’явлення, Ісус показав св. Маргариті Своє Божественне Серце і сказав:
«Це Серце, яке так сильно любить людей, що не шкодує нічого, аж до виснаження і самознищення, щоб дати їм доказ своєї любові».
Тоді ж Христос зажадав, щоб перша п’ятниця після октави Божого Тіла (йдеться про свято Божого Тіла, яке Католицька церква святкує на 60-й день після Великодня, урочисто вшановуючи Пресвяту Євхаристію; октава – вісім днів після свята, прим. «ДВЛ») була святом, присвяченим ушануванню Його Серця.
«Вимагаю, щоб перша п’ятниця після октави Божого Тіла була відтепер посвячена як окремий празник для вшанування Мого Серця і винагородження Мені Святим Причастям та іншими побожними практиками за обрáзи, яких Я зазнаю, коли під час октави Мене виставляють перед вівтарями», — сказав Ісус.
Саме під час цих об’явлень Господь Ісус закликав до почитання образів Свого Серця, годинної адорації в ніч перед Першою П’ятницею та відшкодувального причастя в перші п’ятниці місяця.
Обітниці почитателям Пресвятого Серця Ісуса
Ісус сказав святій Маргариті Марії Алякок, що Його Серце стане джерелом багатьох благодатей (ласк) для вірних.
«Моє Серце виллє щедрі благодаті на всіх, хто вшановуватиме Моє Серце або сприятиме поширенню поширення його почитання».
Серед обіцянок Христа було 12 обітниць, які монахиня описала у своїх листах.
12 обітниць почитателям Серця Ісуса:
- Я дам їм усі благодаті, необхідні в їхньому стані.
- В їхніх сім’ях запанує мир і злагода.
- Я втішатиму їх у всіх їхніх стражданнях.
- Я буду їхнім надійним притулком за життя, а особливо після смерті.
- Я виллю рясні благословення на всі їхні починання.
- Грішники знайдуть у Моєму Серці джерело безмежного милосердя.
- Захололі душі стануть ревними.
- Ревні душі швидко досягнуть високої досконалості.
- Благословлятиму доми, в яких буде розміщений образ Мого Серця і які будуть його почитати.
- Священникам дам силу сокрушати найбільш закам’янілі серця.
- Імена тих, хто поширюватиме цю набожність, будуть записані в Моєму Серці і залишаться в ньому назавжди.
- Обіцяю, що в надмірі милосердя Мого Серця Моя всемогутня любов обдарує всіх, хто дев’ять місяців поспіль прийматиме Святе Причастя в першу п’ятницю, благодаттю розкаяння і остаточного каяття, щоб вони не померли в Моїй немилості або без Таїнств, і щоб Моє Серце стало для них найнадійнішим притулком в годину смерті.
Дев’ять перших п’ятниць місяця – Велика обітниця
«Хто належним чином ушанує дев’ять п’ятниць, той не помре в гріхах, а піде на небо».
Цей вислів став відомим після того, як завдяки об’явленням у XVII столітті відродилася набожність багатьох вірних, і люди почали практикувати посвяту дев’яти перших п’ятниць місяця.
Дванадцята обітниця Христа є особливо важливою, тому її називають Великою. Ісус обіцяє, що той, хто хоча б раз у житті звершить набоженство дев’яти перших п’ятниць місяця, помре в стані освячуючої ласки (тобто перед смертю зможе посповідатися та прийняти причастя, прим. «ДВЛ»). Для віруючої людини немає більшої обітниці і більшої благодаті, яку б вона могла отримати на землі.
Умовою отримання цієї великої благодаті є гідне причастя (у стані освячуючої благодаті) дев’ять перших п’ятниць місяця поспіль (якщо з якихось причин практику було перервано, то її треба почати спочатку; розпочати набоженство можна в будь-яку першу п’ятницю протягом року, прим. «ДВЛ»). Важливим є також те, що причастя слід приймати з наміром відшкодування Божественному Серцю за гріхи, зневаги і образи проти Нього у Святій Євхаристії.
Що таке відшкодувальне (покутне) причастя?
Якщо гріх найбільше віддаляє людину від Бога, то причастя найтісніше з’єднує її з Ним. Святе Причастя передбачає участь християнина у Літургії, яка, зрештою, є вершиною християнського життя. Під час Євхаристії ми приєднуємося до Жертви Христа, який віддав за нас своє життя на хресному дереві.
Ісус є Главою Церкви, а ми її є членами, тому на Божественній Літургії Христос разом із усією Церквою приносить Богові жертву за відпущення гріхів (йдеться не про те, що Христос приносить нову жертву за гріхи людей, а робить дійсною і присутньою через священника Жертву принесену Ним на Голгофі близько 2000 років тому, прим. ДВЛ). Ми найдосконаліше приєднуємося до цієї Жертви, приймаючи Святе Причастя. Перед своїми страстями Господь Ісус установив це Таїнство Євхаристії не тільки для того, щоб особисто прийти до кожного з нас, але щоби з’єднати нас зі своєю хресною жертвою. Отже, кожне причастя має вимір спокути (відшкодування) за гріхи світу. Тому Ісус установив причастя як найдосконалішу практику спокути.
Чому п’ятниця має бути днем особливого покаяння? У Католицькій (і в Православній) церкві кожна п’ятниця нагадує нам про події Великої П’ятниці, коли Христос прийняв хресну смерть за наші гріхи. Таким чином, наше спокутування в першу п’ятницю пов’язане із найвищим відшкодуванням Богові, яке Ісус здійснив в історії світу.
Сповідь у першу п’ятницю місяця
У наш час перша п’ятниця місяця асоціюється у багатьох насамперед зі сповіддю. Водночас це – певне викривлення суті набоженства, оскільки його серцевиною є не Таїнство Покаяння, а Таїнство Євхаристії. Господь Ісус просив, аби впродовж дев’яти перших п’ятниць місяця поспіль приступати до Святого Причастя в покаянні, перебуваючи в стані освячуючої ласки. У тому, щоб піти до сповіді в першу п’ятницю місяця, немає нічого поганого, це навіть бажано. Однак не в тому полягає прохання Ісуса до святої Маргарити.
Ототожнення першої п’ятниці місяця зі сповіддю може бути пов’язане з тим, що багато хто з вірних дотримується погляду, за яким причащатися найкраще в день сповіді. (Однак Таїнство Сповіді і Таїнство Євхаристії це два окремих Таїнства, а отже вони не обов’язково повинні відбуватися синхронно, в той самий день. Викривлена практика об’єднувати два Таїнства в одне, набула свого поширення під впливом Російської православної церкви. Насправді, важливо, щоби людина приступала до причастя в стані освячуючої ласки, іншими словами, якщо після останньої сповіді християнин не вчинив важкого гріха, та немає інших закидів совісті, він може приступати до Причастя. Якщо ж людина причащається не очистившись на сповіді від смертного гріха, вона чинить гріх святотатства, прим. ДВЛ).
Таїнство Покаяння та Примирення також передбачає постанову поправи – одну з п’яти умов доброї (дійсної) сповіді. Про таку поправу та переміну життя свідчить не кількість сповідей, а праця над собою і відкритість на дію благодаті (в тому числі і в Таїнстві Євхаристії).
Також читайте: О. Кшиштоф Шебля: «У кожній цій крихті та в кожній краплині увесь живий Христос»
Умови набоженства перших п’ятниць місяця
Суть гідного вшанування дев’яти перших п’ятниць місяця полягає в прийнятті Святого Причастя на знак відшкодування (покути). Сповідь же може відбутися в будь-який інший день перед п’ятницею як приготування до прийняття Христа у своє серце. (Раніше для підтримки стану освячуючої ласки духівники радили сповідатись хоча би раз на вісім днів, прим. ДВЛ).
Тут варто зазначити, що лише сповідь, без прийняття Святого Причастя, не є звершенням набоженства. У Польщі таку практику інколи спостерігають у дітей, які прийняли Перше Причастя і дев’ять перших п’ятниць місяця поспіль приходять до храму «щоб отримати підпис у священника». Дедалі частіше таке ставлення спостерігається і серед дорослих. (Можна сміливо ставити великий знак питання, чи таке механічне ставлення до Дев’ятниці буде сприйняте Небом, – прим. ДВЛ).
Таїнство Покаяння не є метою набоженства, а лише засобом для того, щоб гідно (з вірою та любов’ю) прийняти Христа в Таїнстві Євхаристії з наміром винагородити Євхаристійному Ісусові всі образи, рани та зневаги, які люди завдають Божественному Серцю Спасителя. У вдячність за це Господь обіцяє людині Небо!
За матеріалами dorzeczy.pl
Також читайте: «Поклоняйся цій Рані, і Я дам тобі все». Молитва до Найсвятішої Рани на плечі Ісуса
«Перша субота місяця»: львівський домініканець пояснив що таке «винагородження»
о. Олександр Кусий: «Ймовірно, апостол Петро, прийшовши сьогодні до церкви, запитав би, де він є»
Повязані записи
