1846 рік. Франція переживає велику кризу, період бродіння та суспільних змін. Країна потерпає від революцій, наполеонівських часів, зрештою прийшли часи зубожіння. З’являється мода на раціоналізм та критику Церкви. В багатьох місцях занепадає віра.
Навіть села втрачають свою тожсамість і відходять від власних традицій. В регіоні Кор (Corps) люди живуть так ніби Бога не існує.
Якраз там мешкала Меланія Кальва. У 1846 році їй виповнилось 14. Там також жив 11-літній Максимін Жіро. Хоча обоє мешкали в тій самій парафії Ля Салет, перший раз вони зустрілися тільки за два дні перед об’явленням Пресвятої Богородиці. Ці діти були дуже різними. Меланія вже була вимушена жебрати на вулиці, виконувала всю можливу роботу, також їй доручили пасти овець на альпійських луках. Вона була тихою дівчинкою, замкненою в собі та виснаженою життям. Максимін був її протилежністю. Хоча він також був бідним, але знаходив розраду в іграх та мандрах. Батько доручив йому замінити на тиждень пастуха, який захворів.
Однак дітей об’єднувало те, що у них було мало спільного з Богом і Церквою.
Сумне, бідне життя було своєрідним прологом до надприродних подій, які мали незабаром статися. Розгляньмо їх ближче, опираючись на розповідь Меланії — візіонерки з Ля Салет.
- Скільки разів ти ходила на луки на тій горі?
- Кожне село має свою гору; я завжди ходила на ту гору, нижче Лє Бес.
- Більше нікого не було з вами?
- Була одна дівчинка звідтіля, з Кора, Розет, на ім’я ля Мінуна, і два малих хлопця з Ля Салет, але з іншого поселення; Вони були з нами, але їх корови не паслися з нашими. Вони були нижче, а ми на горі.
- В якому місці ви пасли того дня?
- Пасли на наших пасовиськах, а потім в обід погнали корови трохи нижче, на водопій, у бік яру. Потім вивели їх звідтіля.
- І що робили далі?
- Їли свій підвечірок.
- А що мали їсти?
- Хліб і шматок твердого сиру. Розмовляли і потихеньку їли. Коли все з’їли, до нас на гору прийшли інші діти, щоб попити води. На хвилю присіли, а потім повернулися до своїх корів.
- А ви?
- Залишили джерельце, перейшли через потічок, і поклали наші торби на каміння. І недалеко від того місця, там де вже не було каміння, заснули.
Життя сільських дітей завжди було непростим, з раннього дитинства вони були привчені до праці. На щось інше залишалось мало часу. І ось раптом їм з’являється Марія.
Об’явлення Пані, яка плаче
Була субота, коли на світанку вони вирушили в гори. Меланію це не тішило, тому що її товариш не замовкав, а вона хотіла спокою. Тиша запанувала по обіді, коли церковні дзвони сповістили про те, що надійшов час молитви «Ангел Господній». А це значило, що прийшов час поїсти. З’ївши хліб і сир дітей зморив сон і вони прилягли на траві та заснули. Коли через дві години Меланія прокинулася, то налякана почала шукати стадо. Але майже відразу вони побачили, що тварини недалеко та спокійно пасуться.
Меланія повернулася до яру, щоб забрати звідтіля свої речі та залишки їжі. Несподівано, ніби вражена блискавкою, вона оціпеніла. Змогла тільки покликати Максиміна, і вже через хвилину вони разом споглядали незвичайне явище. Недалеко, в сухому руслі ріки, світилася яскрава куля. Вона ставала все більш яскравішою, аж в одну мить куля відкрилася як величезна мушля і діти побачили в ній постать жінки, яка сиділа з обличчям схованим в долонях й плакала. Коли вона встала, то поклала руки хрестом на груди. Жінка була дуже гарною. На голові мала чепчик, а на ньому яскраву корону. З білого плаття виривалися пломені світла, на шиї висів ланцюжок зі золотим розп’яттям — на одному його кінці висів молоток, а на іншому — кліщі (обценьки). Всю Її постать оточував ореол.
Плачуча Пані почала говорити:
«Підійдіть до мене, мої діти. Не бійтеся. Я прийшла, щоб розповісти вам про найважливіші справи».
Меланія і Максимін пригадують:
«Як тільки сказала нам, щоби ми підійшли, відразу зійшли, перейшли струмок (…) Майже торкалися її, були дуже близько (…)».
І Пресвята Діва Марія почала говорити про свою любов, про людські гріхи та гнів Бога, про покарання, яке чекає на грішників.
«Якщо мій люд мене не послухає, то я буду змушена відпустити руку мого Сина. Вона є такою тяжкою і так на мене тисне, що вже не маю сил далі її тримати. Вже так довго за вас страждаю!»
Марія говорила французькою, але дуже швидко помітила збентеження Меланії, яка мало що розуміла, бо знала тільки місцевий діалект. Легко посміхнувшись Пані сказала: «О, бачу, що не розумієте французької, мої діти». Від того часу вона зверталася лише місцевою говіркою.
«Для того, щоб мій Син вас не відкинув, мушу Його постійно про це благати. Однак ви не звертаєте на це жодної уваги. Незалежно як багато ви будете молитися в майбутньому, незалежно як добре будете чинити, ніколи не зможете віддячити за те, що я задля вас вистраждала».
Ці слова Марії дуже важливі. Промовили молитву, сходили до церкви, або відбули прощу, і вважаємо, що Небо нам вже зобов’язане. Можливо ми так прямо не кажемо, але відчуваємо щось подібне. Тому, коли щось стається не по нашому, подібно до ізраїльтян, які вийшли з єгипетської неволі, ми готові нарікати на Бога та шкодувати за те, що довірились Йому. А що вже казати про Пресвяту Богородицю. Скільки зневаг та блюзнірств чує вона на свою адресу, не лише від відвертих безбожників, але й від тих, які не вірять в Її заступництво.
Богохульства та профанація неділі
Після того Марія говорить слова, які мали би викликати шквал дискусій поміж теологів. Марія приписує собі певний атрибут Творця. Каже вона наступне:
«Призначила я вам шість днів для праці, а сьомий день залишила для себе. Але ніхто мені його не присвячує. Саме тому тягар руки мого Сина є таким тяжким».
З цієї причини на людство чекає голод:
«Якщо врожаю не буде, то це через вашу власну провину. Я вже попередила вас минулого року через картоплю. Але ви не звернули на це жодної уваги. Навпаки, коли побачили, що бараболя згнила, проклинали згадуючи ім’я мого Сина. Вона буде і далі гнити, а до Різдва вже нічого не залишиться».
Варто звернути увагу, що Марія говорить не про високу духовність, не про чесноти і благодать Божу, не про Небо і життя вічне, а про… картоплю! Це в об’явленні в Ля Салет особливо ображало і обурювало багатьох. Один чоловік на ім’я Наполеон Русель писав:
«Марія в Ля Салет проголошує: “Забракне картоплі!..” Мені не почулось? Марія, яка здавен прославляла святість, велич та милосердя Бога (в Магніфікат), тепер розповідає нам про бараболі? Ви хочете сказати, що це та сама жінка? Перебуваючи вже дві тисячі років в Раю, оточена Божою любов’ю, у самозабутті поклоніння, вона буде сходити зі сяючого Неба, щоби розмовляти з нами про картоплю?».
Але хіба нас має це дивувати? Хіба Марія не жила у бідності і не знає, що таке, коли нема найнеобхіднішого? Вона добре розуміє, що голод і холод не обов’язково наблизять нас до Бога. Навпаки, інколи нужда озлоблює людину. Та й хто може сказати, де закінчується земне, а починається небесне, або хто проведе межу між «мирським» і «духовним». Хіба наша земна реальність не просякнута надприродністю? І хіба Христос не навчав у Своїх притчах говорячи про небесне образами взятими із повсякденного життя?
Але є також другий важливий урок, який нам потрібно взяти із цих «дивних» слів Марії: Бог дає нам знаки, які ми повинні вміти відчитати. У своєму земному вимірі у тих чи інших подіях нашого життя здається нема нічого надприродного, але вони були дані нам самим Небом, щоб нас застерегти або скерувати. В Ля Салет у середині XIX ст. таким знаком був неврожай картоплі (в 1846 році хвороба, яка вразила картоплю в Ірландії, призвела до смерті десятків, а може й сотень тисяч ірландців, а також викликала еміграцію двох мільйонів її мешканців до Америки!).
А які знаки від Бога бачимо ми в своєму житті, у своїй країні та світі сьогодні? Їх багато, але одне можна сказати впевнено, що якщо ми будемо і надалі їх ігнорувати, то нічого доброго з того не вийде.
Однак повернімось до слів Богородиці в Ля Салет:
«Якщо будете мати збіжжя, то воно не допоможе, бо все що посієте з’їдять хробаки. А як, навіть, щось виросте, то розсиплеться на порох, коли його молотитимуть.
Надходить великий голод. Але ще до того як це станеться, діти до семи років хворітимуть на лихоманку і будуть умирати на руках своїх рідних. Дорослі за свої гріхи заплатять голодом. Горіхи зіпсуються, а виноград зігниє».
Всі ці слова Марії говорить не перестаючи плакати. Потім здивована Меланія бачить, що хоча уста Богородиці далі рухаються, але вона нічого не чує. А Максимін слухає, киває головою і сприймає почуте. За хвилину Пані звертається до Меланії: тепер її чує дівчинка, але не чує Максимін. Таким чином Марія повідомляє дітям свою таємницю, яку дітям було доручено переказати Папі Пію IX.
Далі Діва Марія виголошує слова великої обітниці: «Якщо люди навернуться, то скелі переміняться на скирти збіжжя, а картопля сама буде посаджена».
Але йдеться не лише про зміну життя, але й про молитву. Тому далі Марія запитала: «Чи добре молитеся, мої діти?». Відповідь дітей була заперечною, вони не відвідували уроків Катехизму, в їх домах не було релігійного життя.
«Ах, мої діти — сказала Богородиця — це дуже важливо. Відмовляйте молитви вранці та ввечері. Якщо не маєте достатньо часу, відмовляйте хоча б одне “Отче наш” і “Богородице Діво”. А коли можете моліться більше».
Після цього Марія знову звернула увагу на те як поводяться люди:
«Лише кілька старших жінок ходить влітку на Службу Божу. Усі інші працюють у всі неділі впродовж всього літа. А взимку, коли нема роботи, йдуть до Службу Божу лише для того, щоб посміятися з релігії. У часі Великого посту штовхаються біля м’ясних прилавків як пси».
Здавалось би, що тут такого – не дотримуватись посту встановленого Церквою. Але хіба зі слів Богородиці не відчутно як реагує на порушення цієї церковної заповіді Небо.
Прихована присутність Марії
Тепер ми підходимо ще до дуже важливого моменту. Марія запитала: «Мої діти, чи ви колись бачили зіпсуте зерно?», на що Максимін відповів: «Ні, ніколи». І відразу почув: «Але, дитино моя, ти колись його бачив…» І Богородиця розповіла йому детально про випадок, про який знав тільки хлопчик і його батько. Звідкіля Марія про це знає? — запитував себе здивований Максимін. А відповідь проста: Марія була тоді там. Це показує, що Богородиця завжди перебуває близько своїх дітей.
Під кінець об’явлення Марія з великою повагою дає своє доручення: «Мої діти, оголосіть це всьому моєму людові». Поступово вона починає віддалятися, але зупиняється на мить, щоб повторити: «Оголосіть це всьому моєму людові». Дивиться в напрямку неба, а тоді на Її обличчі з’являється радість. Вона вже не плаче. Дивиться з турботою на світ, а потім в сторону Риму. Світло навколо неї стає більш яскравим, а її постать поступово розчиняється в повітрі.
Діти довго вдивлялися в невидимі брами неба, за якими зникла Марія. Після того вони отямилися і з великим запізненням, погнали корів вздовж узбіччя гори.
Доказ правдивості об’явлення — навернення
Тепер розпочалася друга частина об’явлень в Ля Салет. Цього разу невидимих. Саме те, що відбулося вже після 19 вересня 1846 року вплинуло на визнання об’явлення в Ля Салет правдивими. І йдеться зовсім не про чуда. Звісно, їх було багато, і розпочались вони з перших днів по об’явленню. З місця, де сиділа Богородиця, пробило джерело, а вода з нього почала уздоровлювати…
Але більш вагомим знаком правдивості стали масові навернення. З першої неділі після об’явлення місцева церква більше не була порожньою. Чимало людей взяли близько до серця слова Марії. А в першу річницю об’явлення, в Ля Салет зібралося 70 тис. паломників! Вони прийшли туди здебільшого не за чудом, а з бажанням віддати шану своїй Небесній Матері.
До сьогодні люди йдуть в Ля Салет.
Офіційно Церква визнала це об’явлення в 1851 році.
Запитаймо себе, чи брак віри, безбожність, усунення Бога з щоденного життя було тільки рисою тієї місцевості й тих часів? Якщо ні, то послання з Ля Салет стосується також і нас «тут» і «тепер». І перед нами, подібно як перед мешканцями деканату Кор стоїть завдання: відчитати знаки, які дає нам Небо і не допустити, щоб наша запеклість або байдужість звели на нас кару Божу.
При підготовці матеріалу використано: Вінцентій Лашевський «Світ Марійних об’явлень».
Також читайте: о. Іван (Дяків) MS: «Послання Матері Божої з Ля Салет актуальне сьогодні для нас»
Мама плаче в Ля Салет. «Немодне» об’явлення, з яким у нас проблема
Повязані записи
