«Я молюся щодня – також за заступництвом Отця Піо – не тільки перед боєм, за принципом “як тривога, то до Бога”. Але я не виголошую своїх намірів, бо відомо, що мені достатньо про щось подумати – і Бог вже знає, що мені потрібно», — розповідає для журналу «Głos Ojca Pio» Томаш Адамек, один з найвидатніших боксерів в історії польського боксу.
У 2005 році Ви з’явилися в програмі Куби Воєвудського. Тоді Ви принесли до студії образ Отця Піо, який щойно вишили. Що спонукало Вас показати свою відданість вірі відомому телевізійному іконоборцю?
Я хотів показати Кубі, що я справжній католик. Сам я ніколи не хвалився своєю вірою, але про це завжди запитували журналісти, бо знали, що Томаш Адамек – віруючий чоловік. Саме так ми з дружиною були виховані. Оскільки не всі в це вірили, то я приніс до студії вишитий мною релігійний образ, який зберігається до сьогодні.
При цьому в мене не було ніяких побоювань, тому що віра завжди себе захистить. Я не кажу: так, так, я молюся, але буду жити собі, як собі хочу. Якби я так робив, Куба, напевно, знайшов би бруд з мого минулого. Тоді з мене посміялися б. Я йду по життю завжди з Богом, тому ніхто нічого на мене не має.
Звідки у боксера, відомого своїми потужними ударами, любов до вишивання? Адже це зазвичай жіноче захоплення?
Мій тато помер, коли мені було два роки. У мене не було чоловічого прикладу для наслідування. Тож я дивився на маму, яка обшивала капці. Вишивати я навчився вдома. Мене привчили бути охайним. Умію куховарити. Я виховувався в жіночому середовищі (маю чотирьох сестер), тому жодна жіноча справа мені не чужа.
Про вишивку я задумався у спортивному таборі, де готувався до бою. Вдень я ходив на тренування, але вечорами не було чим зайнятися. Тож я пішов до галантереї і купив полотно зі зображенням Отця Піо. Продавець підібрала нитки, і я почав вишивати хрестиком. Це не складно. Але забирає багато часу, і через день я навряд чи зміг би побачити результат. Я витратив понад два місяці, щоб вишити всю картину.
Потім, оскільки у нас був новозбудований будинок, я вишив ще кілька картин, в тому числі на тему чотирьох пір року. Зараз я полишив це хобі, бо народилася онука і я займаюся нею.
Вам не стає від цього ніяково? Мало хто з чоловіків зізнається в цьому, тим паче в ЗМІ.
Вони насміхалися з цього, але не при мені. Я ж боксер, тому вони виявляли повагу.
Але найбільше глузували з моєї віри. Особливо на мене нападали засоби масової інформації. Я визнавав Господа Бога, вервицю. Сказав, що ходжу на прощі. Коли я виграв свій перший чемпіонський пояс у 2005 році, папараці з TVN, сховавшись у кущах, зняли, як я йшов на прощу зі Слеменя до Ченстохови. Вони зняли це і поїхали. Вони повірили, що Томаш Адамек справді молиться не для показухи…
Чому Ви обрали для вишивки образок з Отцем Піо? Була якась особлива причина?
Я читав книги про нього і його чудеса. Мене цікавило його земне життя, страждання від ран Ісуса, які він носив на своєму тілі. Він був великою людиною і великим святим. Я також молюся за його заступництвом.
Ви не думали про те, щоб поїхати в Італію і зустрітися з ним там, на місці, де він жив і помер?
Я ще не був у Отця Піо, але маю таке бажання. Я пообіцяв собі, що під час паломництва до Італії візьму зі собою дружину, і ми разом відвідаємо Ватикан і Сан Джованні Ротондо.
Тоді, можливо, Ви ще десь зустріли Отця Піо?
Я зустрів його уві сні. Мені снилося, був у костелі в Ґільовиці. Підійшов до вівтаря, став на коліна перед Святими Дарами, подивився праворуч, а він підняв голову, а потім схилив її вниз. Я помітив, що він був засмучений.
Через деякий час я вже бився в бою, який програвав. Тоді я згадав сон. Отець Піо знав, що я не переможу.
Шкода, що маловірні люди не вірять у сопричастя святих. Адже святі поруч з нами. Є Рай, є Пекло. Я дякую Богові, що маю віру і передав її своїм дітям.
Падре Піо молився на вервиці всюди: в келії, у коридорах, в ризниці, піднімаючись і спускаючись сходами, вдень і вночі. Коли його запитували, скільки вервиць він відмовляє за добу, він відповідав: «Іноді сорок, а іноді п’ятдесят» …
…Якщо молився п’ятдесят, то був задоволений, якщо менше – дуже невдоволений.
А скільки вервиць відмовляє боксер?
Я вже багато років молюся переважно дві частини вервиці. Іноді вдається помолитися три, а іноді й чотири частини (повна вервиця (розарій) складається з трьох частин, в кожну з яких входить по 50 молитов «Богородице Діво» і по п’ять «Отче наш» — разом 150 молитов до Діви Марії і 15 до Небесного Отця, — ред. ДВЛ).
Коли Ви вперше взялися за вервицю?
Ще маленьким хлопчиком я побачив, як моя мама тримала в руці вервицю…
Насправді я потягнувся до неї, коли одружився. Моя теща – дуже молитовна жінка. У неї є фігурка Фатімської Божої Матері, яку їй подарувала свекруха перед смертю. Тоді вона дала обіцянку відзначати перші суботи місяця, що вона і робить донині. Її приклад вплинув на мене.
Спочатку я молився по одному Розарію щодня. Однак я познайомився з о. Йосифом, який молився чотири частини Розарію. Від нього я дізнався, що якщо захочу, то Богородиця дасть мені і цю благодать.
Де Ви найчастіше відмовляєте цю молитву?
Вдома, в машині, в церкві. Сьогодні там є виставлення Найсвятіших Тайн, тож піду і помолюся вервицю перед ними.
Що Вам дає молитва на вервиці?
Я черпаю з неї силу. Люди думають, що як спортсмен я сильний, непереможний. Так зазвичай гадають. Але я знаю, що людина сама по собі слабка і без заступництва Богородиці не може дати собі ради в житті, особливо сьогодні, коли ми бачимо, куди котиться світ. Я завжди прошу Пресвяту Богородицю, щоб Вона покрила мене і мою родину своїм покровом.
Чи потрібен Вам Бог на рингу? Чи молитеся, щоб виграти бій?
Я молюся щодня, а не тільки перед боєм за принципом «як тривога – то до Бога». Я не проголошую намірень, бо відомо, що Господь Бог вже знає, що мені потрібно, ще перед тим, як я це скажу.
Що Ви відчуваєте, коли програєте, хоча й просили Бог про допомогу?
Треба підкоритися Божій волі. Я молюся не для того, щоб отримати від Бога все, що захочу. Якби молитва так працювала, наше життя було би надто легким. Він знає, що краще для людини. Адже Він також дає хрести, хрестики… І вони ще більше наближають людину до Нього. Це треба розуміти. Більшість людей відкидає страждання, і ми бачимо, що відбувається у світі….
Інколи я молюся за щось, а Бог бачить це по-іншому. Але я не перестаю молитися, хоча іноді бувають невдачі.
Якщо Ви так багато молитеся на вервиці, то Марія повинна займати особливе місце у Вашому серці?
Якщо ти йдеш по життю з Марією, ти ніколи не залишишся на самоті. Вона завжди з нами.
Чи реагує Богородиця на Вашу відданість? Як Ви це переживаєте?
Був 2005 рік. У мене зламаний ніс і я хочу відмовитися від боротьби. Однак я зустрів вищезгаданого отця Йосифа – це не було випадковістю – з яким, знаючи його кілька днів, я проказав акт відданості Богородиці. Після цієї молитви він сказав: «З Марією ти завжди будеш перемагати».
Через три тижні я вийшов на ринг зі зламаним носом і виграв чемпіонат світу. Тоді я зрозумів, що отримав цю благодать через Марію. І разом з тим я подумав: «Можете сміятися, що Адамек — католицький фанат».
Богородиця, а особливо молитва на вервиці, яка звернена до Неї, захищає від Лукавого. Чи переслідують вас якісь демони?
Отець Піо казав, що якби ми побачили всі гріхи, які скоїли, то плакали б до кінця життя. Нам не обов’язково грішити ділом чи словом, ми часто робимо це в думках, а вони можуть бути різними. Їхнє подолання пов’язане з величезною боротьбою. Наведу приклад із Євангелій: люди думають, що Ісус найбільше страждав під час бичування, коли Його тіло було поранено. Але найбільше Він страждав у Гетсиманському саду, під час своєї духовної боротьби з усім Пеклом.
Якщо ми з’єднані з Ісусом в освячуючій ласці (благодаті), то Лукавий не має до нас доступу. Саме тому я раз на місяць ходжу до сповіді. Коли спокуса була сильною, я ходив двічі. Якщо додати участь у Службі Божій, то все зникає і людина стає вільною.
Замість того, щоб поїхати в омріяну відпустку, Ви часто вирушаєте в паломництво до Марійських місць. Ще й із сім’єю. Чому Ви віддаєте перевагу саме цьому? Куди найчастіше вирушаєте в паломництво?
У Сполучених Штатах, де я живу, я здійснюю паломництво до американської Ченстохови. Виїжджаємо з Нью-Джерсі і в серпні проходимо 120 кілометрів за три з половиною дні. Неодноразово я ніс фігуру Божої Матері.
Цього року я також був у цьому паломництві з дружиною. Раніше з нами ходили наші доньки, але народилася внучка, і вони залишилися вдома, щоб доглядати за нею. Так я був вихований і так виховав своїх дітей, тому що колись ми будемо за це звітувати. Вони вже дорослі і самі за себе відповідають, я не мушу стежити, щоб вони ходили до церкви.
Тому мені боляче, коли дехто каже, що Адамек молиться напоказ.
В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що ведете боротьбу за Небеса. Яким, на Вашу думку, буде Рай для Томаша Адамека?
Кожна людина прагне до святості. У житті важливі три речі: вервиця, сповідь і Євхаристія. Якщо ми сповняємо їх та не робимо зла ближньому, то спасемося. Я завжди казав своїм дітям: «Робіть так, щоб ми могли бути разом на Небі. Якщо ви підете іншим шляхом, ми будемо шукати один одного, але не зустрінемося».
Томаш Адамек псевд. Горянин (пол. Tomasz Adamek, * 1 грудня 1976) — польський боксер, колишній чемпіон світу за версіями IBF і IBO в першій важкій ваговій категорії та WBC в напівважкій ваговій категорії. Перший поляк, який отримав нагороду імені Мухамеда Алі — премію за видатні спортивні досягнення і відносини поза рингом, а також пояс чемпіона журналу The Ring. В аматорському боксі здобув бронзову медаль на Чемпіонаті Європи у Мінську 1998 р. У роках 2005 і 2006 зайняв 2 і 4 місце у плебісциті на найкращого польського спортсмена. Томаш Адамек є засновником спортивного клубу KS Cios-Adamek у Ґільовіце.
У вересні 2010 року посів 10 місце серед найкращих боксерів світу (без поділу на вагові категорії) у зіставленні Даґа Фішера з журналу The Ring. Перше місце у цьому списку займає Манни Пацьято, а брати Клички мають 4 і 5 місця.
Розмовляла Йоанна Свьонткевіч
Повязані записи
