Звершуючи мандрівку молитвами Вечірні, сьогодні, на жаль, нечутними для вірних у храмі, під сьомим номером знаходимо таку:
«Бо́же вели́кий і ди́вний, що несповіди́мою бла́гістю і бага́тим провидінням управля́єш життям людини! Ти і бла́га цьо́го світу нам дарува́в, і дав нам запору́ку обіцяного Ца́рства че́рез уже́ да́ні нам по ми́лості бла́га! Ти дав нам і в мину́лій порі ни́нішнього дня ухили́тися од уся́кого зла; дару́й же нам і ре́шту його́ непоро́чно доверши́ти пе́ред свято́ю Сла́вою Твоє́ю, оспівуючи Тебе́, єди́ного благо́го і чоловіколю́бного Бо́га на́шого» (переклад майстерні «Трипіснець»).
Як і попередні, вона походить з константинопольської «Пісенної Вечірні» VIII ст., де супроводжувала псалми сьомого антифону.
Ця молитва починається «натяком на Провидіння в тому, що стосується головно володарювання над світом, причому прохання зводяться майже до єдиної просьби про мирний вечір і ніч без гріха» (М. Арранц). Однак у деяких місцях вона черпає все ж натхнення зі Святого Письма. На це вказує зокрема звертання «Бо́же вели́кий і ди́вний», взяте із Дан. 9, 4.
Молитва нагадує, що Бог управляє життям людини. Схожий зворот використовується у Мудр. 15, 1, коли йдеться про те, що Бог управляє усім.
Серед прохань, якими наповнена сьома молитва, можна виділити ще одне, яке є біблійного походження і відсилає нас до Нового Завіту, а саме Соборного послання апостола Юди. Спільнота у молитві просить, щоб Господь допоміг їй решту дня непорочно довершити перед святою Його славою. Послання апостола Юди також містить схожий вислів, коли стверджує, що Бог може зберегти нас «від занепаду і поставити перед славою своєю непорочними в радості» (Юд. 1, 24), тобто допомогти у чеснотливому житті на землі та прийняти у свою небесну славу по його завершенні.
А. Дмітрієвський визнає, що для молитви «Боже великий і дивний», як і для «Господи, Господи, Ти пречистою…», «пряму спорідненість з будь-якою зі складових вечірнього богослужіння вказати важко, оскільки теперішній чин його втратив доволі багато з того, що містив давніше». Молитву «Боже великий і дивний» він пов’язує з третьою малою єктенією, яка нібито має таке саме закінчення.
У сучасній Вечірні, якщо сумлінно, згідно з уставом її молитися, малі єктенії чергуються з антифонами катизми. У більшість святкових днів устав приписує виконання піснеспіву «Блажен муж», який по суті є першою катизмою. Після цього йде мала єктенія, яка раніше була молитвою предстоятеля з виголосом. То чому б не поставити замість неї чи принаймні в її кінці молитву, читаючи вголос?
Монахи обителі New Skete (США) відомі спробами реформувати візантійський Часослов та впровадити богослужбу із нього у щоденну молитовну практику. Коли ж у святкові дні на Вечірні виконується піснеспів «Блажен муж», їхній реформований 1988 року Часослов поєднує його з молитвою «Боже великий і дивний», тобто нашою сьомою.
Як уже зазначалося, початкове розміщення цієї молитви відновити важко, а з «Блажен муж» вона гармонійно поєднуватиметься через спільну тематику – прямування праведною дорогою, в якому вирішальною є Божа допомога.
Скориставшись досвідом поєднання сьомої молитви з «Блажен муж» та ще однієї практики обителі New Skete чергувати молитви при трьох антифонах катизми у будні дні, можна і зберегти кожну з так званих «тихих» молитов з усім їхнім неповторним змістом, і з їхньою допомогою урізноманітнити службу.
Автор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Також читайте:
Перша молитва Вечірні: людське безсилля та Божа сила
Друга молитва Вечірні: ціль людського життя та спосіб її осягнути
Третя молитва Вечірні: для забутих і згаданих Богом
Четверта молитва Вечірні: спільне славослов`я всіх святих
П’ята молитва Вечірні: звернення до Того, Хто найкраще знає наші потреби