«Зазвичай оминаю хайпові теми, однак навіть мене Олімпіада та її контроверсійний Бенкет богів/Таємна вечеря не можуть залишити байдужою». Так відреагувала на скандальне відкриття Олімпіади в Парижі мистецтвознавець та кандидат історичних наук Стефанія Демчук.
Допис вона розмістила на своїй сторінці у Facebook.
«Я прочитала купу постів та коментарів, і тепер хотіла б написати з позиції людини, яка займається історією мистецтва фахово вже більше 10 років», — пише вона.
Після цього науковець виклала свою точку зору на скандальне дійство, яке пародіювало Таємну Вечерю Христа з апостолами з відомої картини Леонардо да Вінчі. Справа в тому, що, намагаючись якось виправдати цей провальний перфоменс, окремі люди почали стверджувати, що йшлося не про Таємну Вечерю Христа, а про картину бенкету іншого автора — нідерландського художника. Як не дивно, поміж адвокатів організаторів блюзнірства виявились і ті, хто позиціонує себе як християни.
Щоправда, пізніше з’явилося підтвердження, що йшлося саме про зухвалу пародію на картину да Вінчі. Однак питання, де проходить межа блюзнірства, залишається актуальним. Оскільки сьогодні все більше потворних та богохульних речей видають за «мистецтво», а в деяких випадках — навіть за високе.
Стефанія Демчук пише:
«Аргумент про те, що організатори задумували зовсім не нову Таємну вечерю да Вінчі, але Бенкет богів нідерландського майстра абсолютно нерелевантний в дискусії. З візуальним мистецтвом все працює не настільки прямолінійно. Як справедливо зауважив Леонід Горобець, ви не можете просто одягти свастику на Олімпіаду та апелювати до солярної символіки давньої Індії. Кожний образ має своє додаткове навантаження, адже, на відміну від людей, твори мистецтва мають особисту присутність в культурі кожної доби. І залежно від доби, характер цієї присутності може змінюватися.
Що я маю на увазі? Як би нам не хотілось, але пам’ятки не мають одного визначеного сенсу, так званого intrinsic meaning. Тобто, абсолютно не важливо, який сенс закладав митець. Цікаво – так, звісно, але не принципово для інтерпретації. Адже всі, хто слухав мої курси (та курси моїх колег) на Кафедра історії мистецтв КНУ імені Тараса Шевченка знають, що казати «Це – означає це» невірно. Кожний образ має шари змісту.
З цього випливає, що організатори добре усвідомлювали, як зчитають образ з бенкетом глядачі. Хто з них згадає маловідому картину нідерландського художника? Одиниці. Зате мільйони упізнають фреску Леонардо, яка має максимальну присутність у популярній культурі.
Більше того, невже ви думаєте, що Ян Харменс ван Бейлерт не бачив Таємної вечері Леонардо, принаймні у формі гравюри? Це направду був найбільш розтиражований бенкет XVI – XVII століть. Тому, створюючи свій «Бенкет богів» він абсолютно міг покладатися на християнську іконографію. Адже такі обміни не були рідкістю у ранньомодерну добу.
Які висновки? Організатори Олімпіади створили свою варіацію на тему Таємної вечері, скільки б вони не наводили рандомну картину з музею у Діжоні (навіть не в Парижі!), однак реакція християнської спільноти та погрози бойкотів змусили їх шукати виправдань. Я маю свою думку щодо подібних проєктів, однак тут важлива не вона.
Важливо те, що у цій репрезентації я не побачила нічого від духу Олімпіади. Діоніс та заняття спортом не дуже поєднуються. Більше того, це зовсім не «веселе» божество. Це бог хтонічний, пов’язаний із смертю, божевіллям, трансом, виходом із раціо. Я не розумію, як все це узгоджується з аполлонічним характером ігр. Те, що вони запросили драг квінз ще гірше, бо вони підставили представників спільноти, яка і так зазнає постійною критики і переслідувань. Тепер на них вилилось ще більше негативу, ніж зазвичай.
Тому так, я не вважаю, що це був вдалий перформанс. Дуже хотілося б відтворення традицій давньогрецьких ігор, а не загравання з популярною культурою та почуттями різних спільнот заради псевдо-прогресивному іміджу. Символи – не невинні, твори мистецтва – не невинні, ми завжди маємо зважати не лише на контекст створення, але і на їх побутування та пізніше використання.
Свастика ніколи не буде для нас солярним символом, як і Таємна вечеря Бенкетом богів.
Замість тисячі слів – приходьте до нас на кафедру і будемо занурюватися у цей небезпечний світ образів разом!
І бонусом для вас інші Бенкети богів – Тіціана/Белліні та Рубенса для порівняння. Зовсім інші композиції від набагато відоміших майстрів, які б могли взяти за основу, чи не так? ».
Повязані записи
