Страсний тиждень — різні реакції на зло

Пасха — це перехід. Перехід від смерті до життя, від засилля крикливого, знахабнілого зла до панування тихого добра. У Страсний Тиждень ми роздумуємо над смертю Ісуса. Йдеться про чотири категорії людей біля хреста. Як я ставлюся до них? ­— запитує в колонці на Opoka о. Даріуш Ковальчик SJ.

Пасха — це перехід. Перехід від смерті до життя, від розгулу галасливого, нахабного зла до панування тихого добра і краси пасхального ранку. У Страсний тиждень, особливо у Велику П’ятницю, ми згадуємо про арешт, допити, тортури, засудження і смерть Ісуса. І бачимо різні реакції на зло, спрямоване на знищення Христа. Можна сказати про чотири категорії людей при хресті.

Богохульство

Перша категорія — юдеї, особливо храмова аристократія, для яких Христос був баламутом і богохульником. Вони вже деякий час плели проти Нього змови, намагалися зловити Його на слові, щоби було в чому звинуватити. А Ісус неодноразово говорив їм в обличчя: ви хочете Мене вбити.

Але чим більше Він викривав їхні злі наміри, тим більше вони інтригували. Вони хотіли остаточно покінчити з питанням про Ісуса з Назарету. Вони знайшли продажного зрадника, яким виявився Юда, розбещений, лицемірний чоловік.

Юда журився тим, що жінка намастила ноги Ісуса дорогим миром, коли миро можна було би продати, а гроші роздати бідним, але євангелист Іван категорично стверджує: «Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали» (Ів 12:6). Юдеї спровокували народ на крики проти Ісуса: «Розіпни Його!». І навіть після розп’яття, коли звістка про воскресіння почала поширюватися, юдейські первосвященники дали гроші стражникам, наказуючи їм: «Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали» (Мт 28:13). Отже, юдеї, що змовилися проти Христа, брали участь у злі від початку і до кінця: плели змови, брехали, звинувачували і продовжували брехати навіть після смерті Ісуса, яку самі ж і спричинили.

Індиферентність

Друга категорія — римські солдати, для яких розп’ятий Христос був безглуздям. Вони не вникали в релігійні питання, їх не цікавила істина. Вони, напевно, думали так само, як і Пилат, що цинічно заявив: «А що таке істина?» (Ів. 18, 38). Вони мали своїх командирів, свої накази, вони хотіли швидше закінчити брудну роботу. Вони були зацікавлені в тому, щоб отримати зарплату і десь розважитися. Для них Ісус був фанатиком-невдахою, лузером. Вони були частиною великої імперії,

а Ісус був для них тим, хто нерозумно повів себе і мав бути розчавлений імперією.

Спостерігачі

Третя категорія — це натовп, мабуть, краще сказати, збіговисько. «А народ стояв і дивився», — читаємо в Луки 23:35 Чому стояв? Чому дивився? Бо щось відбувалося. Юрба не мислить раціонально, не розрізняє правди і брехні; юрба шукає розваг, ігрищ. Вона не хоче бути задіяною, щоб не дратувати тих, хто при владі. Вона просто стоїть і дивиться!

А я?

І, нарешті, є четверта категорія. Це чуйні, співчутливі люди… Навіть якщо вони не все розуміють, вони вловлюють добро і зло. І вони хочуть бути на стороні добра. Такими є жінки в Євангеліях, які «голосили й оплакували Його» (Лк 23:27). Такою людиною був сотник, який, побачивши, що Ісус помирає, надихнувся і сказав: «Справді, ця Людина була Божим Сином» (Мк. 15:39). Співчутливим і добрим був також Йосип з Ариматеї, про якого євангелист Іван пише, що «він був учнем Ісуса, але — таємним, оскільки боявся юдеїв» (Ів 19:38). Саме він «попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса» (Ів 19:38). Таке прохання, безсумнівно, вимагало відваги.

Йосип Ариматейський, попри свої страхи і обмеження, вчинив так, як повинен був учинити.

По-різному ставляться до зла, яке відбувається на наших очах, заздрісні лицеміри, зациклені на власному шлунку циніки, бездумні роззяви і люди, які по-справжньому шукають правди і добра. У Польщі [Україні] 2025-го року відбувається багато зла. Чути блювання нікчемних людей. Як до цього зла ставиться моя Церква? Як ставлюся я? Це питання для іспиту сумління на Страсному тижні….

Про автора: О. Даріуш Ковальчик, 1963 р. н. – єзуїт, професор теології, викладач догматичного богослов’я, професор теологічного факультету Папського Григоріанського університету в Римі. У 2003-2009 роках провінціал Великопольсько-Мазовецької провінції Товариства Ісуса. Багато публікується.

Живе в Римі. Активний у Twitter

Також читайте: Deep Church? («Глибинна Церква?»)

Новомова марксистів спотворює слова… щодня

Благословення для всіх. Чи допомагає нова Декларація навернутись?