24 липня українська Церква вшановує пам’ять князів-мучеників Бориса і Гліба – одних із перших святих Русі.
Борис і Гліб, у хрещенні названі Романом і Давидом — молодші сини Володимира Святославича, одні з перших святих, канонізованих руською церквою. Згідно з літописом, вони обидва були вбиті незадовго після смерті їхнього батька, у 1015 році. Загинули князі у боротьбі за владу між спадкоємцями Володимира – літопис свідчить, що від рук Святополка, якого пізніше переміг Ярослав. Щоправда, існує версія, що вбити Бориса і Гліба міг і сам Ярослав. Історик Надія Нікітенко згадує, що, ймовірно, Володимир передав свою спадщину саме їм як єдиним законним синам царського походження, народженим у християнському шлюбі. За деякими джерелами, в час загибелі братів Святополк сам перебував в ув’язненні, і його боротьба з Ярославом розвинулася значно пізніше. Варіант розвитку подій, за яким Ярослав підіслав убивць до братів, описує скандинавська сага про Еймунда. Проте офіційна версія все-таки приписує смерть Бориса й Гліба рукам Святополка, називаючи його прізвиськом «Окаянний».
Так чи інакше, за правління Ярослава Мудрого була почата перша спроба канонізації святих братів та складалися перші розповіді про їхню загибель. Борис і Гліб були канонізовані руською церквою 1071 року. У цей період виник місцевий культ князів у Вишгороді: 2 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації – цього дня мощі князів перенесли до нового храму; 1115 року їх мощі знову урочисто перенесли до кам’яної церкви Бориса і Гліба у тому ж місті. Дати пам’яті князів – 24 липня, а пізніше і 2 травня (перенесення мощей), стають руськими святами. Після монгольської навали 1240 року мощі були втрачені.
Також читайте: Сьогодні Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців Бориса і Гліба. Цікаві факти про святих
Спочатку святих Бориса і Гліба особливо вшановували як цілителів, а згодом – заступників усіх руських князів – святих родичів. Їх визнають помічниками в битвах, ними закликають до єдності Русі та припинення міжусобних воєн. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися біля їхньої труни; про перемоги за їхнім заступництвом, паломництво князів до їхнього гробу тощо.
На честь святих Бориса і Гліба збудовано багато церков в Україні. У Львові їхнє ім’я носить храм святих мучеників Бориса і Гліба Львівської єпархії ПЦУ на вулиці Стрийській, 148. Цьогоріч храмовий празник тут відсвяткували у неділю, 21 липня.
Історія убивства святих князів була темою численних сказань, з яких найдавнішим є «Сказання про святих Бориса і Гліба», авторство якого приписують Нестору і чорноризцю Якову. Житіє святих наголошує на їхніх християнських чеснотах і смиренному виборі прийняти смерть замість того, щоб воювати проти рідного брата. Таку позицію дехто вважає слабкою. Проте істину треба шукати в особистостях братів, зазначив у коментарі «Духовній величі Львова» настоятель парафії святих Бориса і Гліба о. Олег Еліяшевський.
«Те, чим для нас є актуальними Борис і Гліб – це позиція завжди залишатися людиною. Цінності – то найважливіше», – наголосив священник. Він пригадав, що брати були синами Володимира Великого, дуже добрими людьми, які жили християнським життям і не брали агресивної участі у боротьбі за владу. Князі загинули від рук брата – і це перегукується зі сьогоденням, коли агресор, прагнучи тільки влади, хоче знищити всіх, хто не підкоряється йому. Тому наші захисники також протистоять ворогові, що називає себе «братом», але насправді ним не є.
«Те, що наші воїни віддають життя, жертвують собою – то буде для них зараховано на небі за праведність. Бо є такі слова – немає більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх (пор. Йо. 15:13). Воюємо за свою землю, відстоюємо свою землю. Вони так само вболівали. І, можливо, не настільки жорстоко воювали, але були незламні до кінця», – підкреслив о. Олег Еліяшевський.
Повязані записи
