Ким насправді була свята Марія Магдалина, яка не побоялася стояти під Хрестом, коли апостоли розбіглися? Як християнам реагувати на блюзнірські вигадки масової культури, і, найголовніше – що означає бути «мироносицею» у нашому сучасному, зраненому війною світі? Про це ми поспілкувалися зі священником-редемптористом Юрієм-Антонієм Меушем.
«Духовна велич Львова»: Отче Юрію, Східна Церква, а в XX столітті – і Західна, наголошують на тому, що свята Марія Магдалина була рівноапостольною, або, як сказав Папа Франциск, «Апостолом для апостолів». Раніше Західна Церква більше акцентувала на тому, що Марія Магдалина була покутницею за свої гріхи. Який образ цієї великої святої Вам ближчий?
Отець Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: Марію Магдалину я більше сприймаю як ту, що прийняла звільнення та зцілення через наближення до Ісуса Христа. Ісус її зціляє та оздоровляє, але й вона відкривається на Нього. Вражає її подивугідна вірність Ісусові Христові й те, як вона цінує своє звільнення та оздоровлення – Слово Боже каже, що Ісус вигнав із неї сім бісів.
Сім — це біблійне поняття, яке вказує на повноту. В її випадку це була повнота поневоленості, рабства пристрастей. Тому для мене вона є також прикладом того, як зберігати любов до Ісуса Христа, як бути відважним, навіть тоді, коли треба за Христа, можливо, і життя віддати. Вона була під Хрестом, а потім спішить до Гробу, і так ціле життя вона палає цією любов’ю до Ісуса, цією вдячністю Богові.
Як Ви собі пояснюєте феномен її безстрашної любові та відданості? Після арешту Ісуса апостоли, чоловіки, заховалися та залишили Його одного, а Петро навіть зрікся. Водночас Марія Магдалина не лише не зреклася – вона стояла під Хрестом разом з Богородицею, а в неділю вранці без страху перед римською охороною пішла до Гробу Ісуса, щоб помазати Його мертве тіло пахощами.
Поруч із нею під Хрестом був також святий Іван Богослов, що називає себе учнем, якого любив Ісус (Ів. 13, 23; 19, 26; 20, 2; 21, 7; 21, 20), і я думаю, що вона також відчувала цю любов: про Марію Магдалину можна сказати, що вона є ученицею, яку любив Ісус.
На мою думку, вона цю любов Ісуса глибоко переживала і настільки сильно Його полюбила, що ця любов давала їй силу не боятися, перемагати страх. Вона була перейнята Ісусом, глибоко з Ним з’єднана. Можливо, на людському рівні чи психологічному їй було страшно, але на рівні духа вона була відважною (пор. 1 Ів. 4, 18).
Але й апостоли любили Ісуса, проте вони сховалися, а Петро зрікся.
Думаю, що тут ввімкнулося їхнє «раціо», розум. У той час як любов – повністю самовіддана та безмежна – така, що перемагає навіть «раціональні» думки про те чи інше. Святі емоції (у гармонії з оновленим духом розумом) ведуть людину до чимраз більшого, так, щоби зробити для того, кого ти любиш, дуже-дуже багато.
Та все ж Марія Магдалина жила на Близькому Сході в першому столітті, коли соціальний статус жінки був досить низьким. А Христос робить її свідком свого воскресіння для апостолів. Це могло серйозно підважити свідчення про Його воскресіння. Чому Ісус пішов на такий неординарний крок?
Марія Магдалина була дуже засмучена, вона Його ревно шукала і думала, що бачить садівника, тому й каже: «Пане, скажи мені, де ти його поклав» (Ів. 20, 15). Тому я думаю, що тут Господь хотів полегшити її страждання і відповів на її пошук. У цьому випадку Марія Магдалина — це приклад для кожної душі, приклад особистісного пошуку, дотику Господа Бога і великого духовного пориву.
І, як бачимо, Господь каже їй: «Не дотикайся до мене, бо Я ще не зійшов до Отця» (Ів. 20, 17). В Євангелії дуже підкреслено, що Він ще не зійшов до Отця, якого безмежно любить і з яким Він єдиносущний. І для неї Він робить виняток, щоби підкреслити, наскільки любить Він.
Я думаю, що цей вчинок сподобався Отцеві Небесному. Ісус її заспокоїв, наповнив радістю. І вона пішла та почала ділитися тим, що побачила і почула, і з цим досвідом жила ціле життя. До останнього подиху вона була захоплена воскреслим Христом і ділилася Євангелієм. Згідно з Переданням, вона проповідувала в Римі. Була також в Ефесі, допомагала Іванові Богослову в апостольській місії.
Через такі особливі стосунки між Ісусом і Марією Магдалиною народилося багато контроверсійних версій. Як християнам реагувати, коли вони чують такі дивні або блюзнірські історії про святу?
Так буває у світі. Слово Боже каже: «Якщо око в тебе чисте, то все твоє тіло буде світлим» (Мт. 6, 22). І те, що ззовні може виглядати підозріло, не завжди таким є насправді. Через бурхливу уяву було багато вигадано, наприклад, що Ісус і Марія Магдалина мали спільних дітей. Це фантастика і домисли, або якась «художня творчість», та все це не сумісне із реальністю. Хтось посилається на якісь сумнівні апокрифи.
Насправді між Ісусом і Марією Магдалиною був чистий духовний зв’язок, так само Ісус любив Івана. І любить кожну людину так, ніби вона одна на цілому світі. Це таємниця Божих взаємин з душею. Ми так не можемо, а Бог може. Божу любов в особливий спосіб впродовж усієї історії Церкви переживали християнські містики. Для більшості з нас це шлях віри, але і він не позбавлений почуттів.
Проте людям часто подобаються якраз сумнівні історії.
Бо така людська природа: щось романтизувати, щось додавати, щось вигадувати. Але це не можна сприймати як правду. Інколи це може стати чимось дуже небезпечним для віри людини.
Тобто такі вигадки — це не просто творчий погляд режисера, поета чи письменника?
Звичайно. Я думаю, що з такими речами не варто жартувати. Якщо є бажання зняти фільм на релігійну тему, потрібно основувати його на правді – на Святому Письмі, на Переданні, на навчанні Церкви, і тоді він принесе користь. Однак дух цього світу значною мірою впливає на мистецтво, і є автори, які свідомо бажають руйнувати в інших віру, зневажати святе… маніпулювати. Можна сказати, що їх до цього підштовхує злий князь цього світу: він вмикає в їхній уяві «творчі ілюзії» і надихає створювати всілякий небезпечний для людської душі контент.
Як християнину розрізняти, де мистецтво, а де блюзнірство, яке видають за мистецтво?
Я думаю, що таким лакмусовим папірцем є почуття в серці. Тобто відчуття від Духа Святого. Це перегукується зі словами Ісуса: «Не клопочіться, що говорити, бо Дух вам дасть слово» (див. Мк. 13, 11). Дух Святий, якщо ми перебуваємо у Божій ласці, дає нам відчути, коли щось не так, як сказав Іван Богослов: «Не кожному духові вірте» (1 Ів. 4, 1).
Тому, за можливості, варто уникати перегляду сумнівних фільмів, витворів «мистецтва» або читання недобрих книг. Впродовж століть Церква забороняла читати, зберігати чи поширювати книги зі злим або сумнівним змістом. Пізніше екскомуніка (відлучення) за це була скасована, але сам принцип духовної гігієни нікуди не зник. Якщо не брати отруту до рук, менше шансів отруїтися.
Інколи можна щиро поділитися своїми переживаннями з тими, кому довіряємо. За потреби можна відреагувати і в соцмережі. Якщо через нашу позицію побачимо до себе зневагу або насмішки, то не варто звертати на це уваги. Перші апостоли, перша християнська спільнота і наші вірні в радянські часи, самі знаєте, скільки всього пережили.
Також читайте: Печера Марії Магдалини у Франції: місце покути і молитви під опікою домініканців
Східна церковна традиція робить наголос на тому, що Марія Магдалина була мироносицею та рівноапостольною. «Сім бісів», від яких вона була звільнена, розглядаються швидше як фізичні чи психічні страждання, які були попущені їй Богом для випробування. Сама ж вона завжди жила чистим життям у дівстві – тому хоча і настраждалася, але не за свої гріхи.
Водночас у західній традиції, особливо з VI-VII століття, усталився образ Марії Магдалини як великої грішниці: «сім бісів», від яких її звільнив Христос, вказували на сім смертних гріхів. Тому Христос не лише зцілив Марію Магдалину, але й привів її до покути, через що вона була великою покутницею.
Отже, маємо два різних образи святої. В одному – це чиста дівиця, яка пройшла через випробування (як сліпонароджений в Євангелії) та була зцілена Ісусом, а в іншому — це велика грішниця і велика покутниця. Як нам сприймати Марію Магдалину?
Слово Боже говорить про сімох бісів (Лк. 8, 2), яких Ісус із неї вигнав, але не пояснює, що саме мається на увазі. Звичайно, є думки святих Отців, і дехто з них вважає, що це були пристрасті, які їй дошкулювали. Тому до неї звертаються у акафісті: «Ти була покликана Самим Христом на велике служіння благовістя і через дивне звільнення від лютої влади ворожої вдячно полюбила Свого Спасителя і пішла слідом за Ним. Маючи велику сміливість перед Богом, молитвою твоєю визволяй нас від усіляких бід, хвороб та гріховного рабства».
Тому Марія Магдалина є помічницею для тих, хто тяжко страждає, має душевні страждання, хвороби, психологічні проблеми. Але також вона є помічницею у спокусах.
Я думаю, що ці два образи, про які ви згадали, один одного не заперечують, а може, навіть і доповнюють. Ми далеко не завжди знаємо, чому людина стає одержимою. Зазвичай біси опановують людину через гріхи. Однак у випадку Марії Магдалини ми бачимо, що Господь повністю зцілив її, визволив та зміцнив. Тому вона стала вільною і щасливою. І як свята молитвениця тепер може й нам допомагати.
Марія Магдалина, з якої вийшло сім бісів, стала найвідомішою ученицею Ісуса Христа. В Євангелії описується, що Ісус найохочіше йшов до грішників, а також до одержимих бісами та хворих, і саме з цих людей формував Своїх учнів. Однак у світі, і навіть у Церкві, ми бачимо здебільшого іншу тенденцію, інший менеджмент: зазвичай шукають людину, яка буде мати мінімум вад, глянцеву біографію, не створюватиме жодної напруги чи проблем, а приноситиме лише користь. Проте в Ісуса був інший підхід. На Ісусі все закінчилось, чи Його підхід можна реалізувати і сьогодні?
Ісус сам дає на це відповідь. Він каже: «Я прийшов кликати не праведних, але грішників на покаяння» (Лк. 5, 32). Як бачимо, Бог ставить Собі таку ціль: знайти убогих цього світу, немічних, хворих і сформувати з них щось нове, велике і красиве. Бо збудувати дім із гарного матеріалу — це не таке аж велике досягнення. А коли цей матеріал є дуже важкий, потрібно добре потрудитися, щоб створити з нього шедевр. І тоді буде подив не стільки шедевром, як майстром.
Бог є Будівничим, і Він каже через апостола Павла до християн в Коринті: «Не багато (поміж вас) мудрих тілом, не багато сильних, небагато шляхетних. Але Бог вибрав немудрих цього світу, щоб засоромити мудрих» (1 Кор. 1, 26-27). Отже, якщо в Церкві хтось робить непомірний наголос на тому, що кандидат — чи то на єпископа, чи на священника, чи в настоятелі або в монахи — має бути ідеальним, це дуже добре, але тільки, якщо йдеться про мету і духовні рамки, а не про мирські ідеали.
Я належу до Згромадження Редемптористів, яке якраз було засноване з цією метою: наслідувати Христа так, щоби йти до убогих. А убогість може бути різною.
Також читайте: О. Артур Стрончевський: Наші парафіяни — це львів’яни, які ходили до храму св. Марії Магдалини поколіннями
Марія Магдалина є мироносицею, вона несла пахощі, щоб помазати Ісуса в гробі, коли було ще темно. Вона не ходила вулицями Єрусалиму та не розпліскувала миро направо й наліво – вона йшла туди, де Христос, нехай навіть померлий. Що означає нести миро до гробу Христа для нас сьогодні?
Можна піти помолитися на могили наших героїв, можливо, там навіть зустріти маму, дружину, дочку чи сина когось із них і просто побути разом із ними. Можливо, із цим «миром» можна піти в госпіталь чи реабілітаційний центр, знайти там Христа, який тяжко зранений, страждає, і принести любов та увагу. Христос в наших ближніх не лише страждає, у комусь Він помер – як-от у випадку героїв. І не тільки в них – зараз стільки людей помирає від тієї ж онкології. Ми можемо боротися разом з ними, молитися.
Щоб діткнутися Христа в духовний спосіб, можемо навідуватися до святих місць. Можемо приходити на Хресну дорогу до гробу Господнього і приносити Ісусові Христові свою любов, свою ніжність, своє тепло там. Також можемо виливати наше миро до розп’ятого Христа у себе вдома: можемо мати розп’яття, часто цілувати його, дякувати Христові, поставити перед ним квіти… Також Голгофа, хрест є в храмі, тому можемо час від часу зупинятися там, молитися, цілувати його і ставити квіти. Кожен жест любові до нашого Господа Ісуса Христа має велике значення не лише для нас, але й для інших. Про те, як любила Ісуса Христа Марія Магдалина, сьогодні знає увесь світ.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: «Зберегти себе, коли кругом вогонь»: отець Юрій Меуш про Марію Єгипетську
О. Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: «Ворог людського спасіння воює проти святих місць»
О. Юрій Меуш ЗНІ: «Мама народила мене в 41 рік, і я не жалію про це»
Повязані записи
