Митрополича базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії у самому центрі Львова, відома також як Латинська катедра, вражає не лише внутрішньою оздобою, а й величезною кількістю мощей святих і цінних історичних пам’яток. Деякі частини цього храму більш відомі для парафіян, і для туристів. Проте частина унікальної спадщини залишається практично незнаною, хоча й всіх відкритою.
Особливою окрасою Катедри є її вівтарів — станом на сьогодні їх дев’ять. Кожен з них наповнений унікальними реліквіями сакрального та культурного значення. Про історію та сучасний устрій вівтарів базиліки «Духовній величі Львова» розповів вікарій катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії о. Кшиштоф Шебля.
З історії побудови храму
Катедральний собор латинського обряду був зведений у XIV-XV століттях, проте його тогочасний вигляд відрізнявся від сучасного. Спершу постав головний вівтар – пресбітерій, який на запрошення блаженного Якова Стрепи освятив єпископ Матей із Перемишля. Готичний корпус храму, зведений в 80-х роках XV століття, відрізнявся від базилікового стилю, притаманного, наприклад, костелу в Кракові, де бічні нави нижчі за головну. Тут вся споруда була одного рівня, проте до XVIII століття і зовні, і всередині храму розташовувалося багато різних вівтарів і каплиць. Таким чином різні групи містян претендували на окреме місце моління у храмі. Свої вівтарі, на яких священники молилися у конкретних наміреннях, мали міські чиновники, шляхтичі, львівські цехи – різники, квітникарі, пекарі тощо. Іноді в одній каплиці могло бути кілька менших вівтариків — загалом у Катедрі їх було 32.
Все змінилося у 1760 році, коли архієпископом Львівським став Вацлав Геронім Сераковський. Саме він вирішив перебудувати Катедру і впорядкувати її внутрішній устрій.
«Згідно з трендом, який був у той час, барок закінчився, але рококо царювало у мистецтві. Він попросив двох таких митців – художника Станіслава Строїнського, скульптора і архітектора Петра Полейовського, щоб вони зробили план перебудови цієї катедри», – зазначив о. Кшиштоф Шебля.
Рішення архієпископа наштовхнулося на різкий спротив не лише львівських цехів, а й магістрату і навіть капітули – священники, які мали допомагати архієпископу, також стали на сторону міської влади. Справу передали до Рима, де папа врешті визнав її доцільність і поблагословив. Храм було суттєво перебудовано, зокрема споруджено або відбудовано теперішні бокові каплиці. З того періоду залишилося кілька пам’яток, зокрема, алебастровий вівтар, що зараз перебуває у фондах Катедри. Кілька таких вівтарів отримали деякі парафії, наприклад, храм святого Миколая – зараз це кафедральний собор Покрову Пресвятої Богородиці ПЦУ на вулиці Грушевського.
Також читайте: Собор на Грушевського: яскрава львівська святиня з глибоким корінням
Після реконструкції храму в ньому сформувалося 9 вівтарів – головний вівтар, два вівтарі, що завершують бічні нави, та шість каплиць із вівтарями, де здійснюється молитва.
Каплиця Кампіанів
Першою при вході ліворуч, з північно-західного боку Катедри, є каплиця Кампіанів (ще одна її назва – каплиця Ісуса Бичованого). Первісно споруджена вона була наприкінці XVI – на початку XVII століття як усипальниця львівської родини Кампіанів (раніше на її місці розміщувалася каплиця Струміловського на честь шляхетської родини Юрія Струмила). Серед фундаторів каплиці, зокрема, Павло Кампіан (бл. 1527-1600) – доктор медицини, консул, бурмістр Львова. Каплиця прикрашена скульптурами й епітафіями родини.
«На Вавелі в Кракові є гарна, безцінна каплиця Зигмунтовська. А у нас тут, в катедрі у Львові, є ця каплиця. Дивлячись на ці скульптури і все, що тут є, усвідомлюємо, що можемо пишатися цією каплицею у Львові», — підкреслив о. Кшиштоф.
Каплиця оздоблена мармуровими скульптурами і барельєфами святих Старого і Нового Завіту. Серед них з однієї сторони – чотири великі пророки Ісая, Єзекиїл, Даниїл і Єремія, а з іншої – четверо Отців Церкви, які також відтворені у головному вівтарі Катедри – святий Григорій Великий, святий Єронім (зображений із левом), святий Амвросій (із бджолами) та святий Августин (з дитиною, що відтворює сюжет популярної історії, в якій хлопчик намагався перелити море до ямки на березі).
Зображені також євангелисти – святий Лука з медичними засобами, святий Матей з ангеликом, святий Марко та святий Йоан.
Друга назва, яку носить каплиця – Ісуса Бичованого – походить від головного зображення Спасителя у вівтарі. Сам вівтар оздоблено скульптурами святих Петра і Павла, а також святого Августина, зображеного зі серцем як «святого любові». Крім того, зараз у вівтарі розміщено образ святого Юди Тадея.
Каплиця Матері Божої та святого Антонія
Наступна каплиця носить назву Матері Божої Різницької – ймовірно, це вказує на те, що на цьому місці в давній Катедрі розміщувався вівтар львівського цеху різників, де за них окремо молилися. Теперішня каплиця постала в роки перебудови катедрального собору у 1765-1776 роках. Її сучасний вигляд – це вже нещодавні оновлення.
Так, зокрема, образ святого Антонія спершу просто стояв на вівтарі, а вже архієпископ Мечислав Мокшицький замовив для нього спеціальну раму, бо в Катедрі розвинувся великий культ святого. Зараз це місце є одним із найпопулярніших молитовних осередків у храмі.
На стінах каплиці можна побачити епітафію святого Зигмунта Щенсного Фелінського (+1895) в яку вкладена добре помітна частина його мощей, а також пам’ятна таблиця архієпископа Анджея Анквіча (+1838). Вівтар увінчує образ святого Максиміліана Марії Кольбе, святого, який отримав свою монашу формацію у Львові.
Також читайте: Куточки неперервної молитви: історія бічних престолів Гарнізонного храму Петра і Павла
Золота каплиця
Каплиця Вишневецьких, або ж Золота каплиця, Каплиця Пресвятих Дарів (Найсвятішого Сакраменту) – найближча до головного вівтаря з лівої сторони храму. Ще у XVIII столітті львівський архієпископ, попередник єпископа Сераковського, переніс сюди табернакулюм (кивот – шафку, де зберігається Євхаристія) з Пресвятими Дарами для адорації. Зазвичай у римо-католицьких храмах адорація відбувається у головному вівтарі. Проте у львівській Катедрі місце поклоніння кілька разів змінювалося, і зрештою Пресвяті Дари було перенесено до цієї каплиці.
Золота каплиця, яка раніше називалася також каплицею сім’ї Бучацьких, під кінець XVI століття була довірена єзуїтам. Зокрема, свого часу вікарієм Катедри був відомий польський римо-католицький священник, полеміст і проповідник Петро Скарґа (+1612), який служив тут. Ще одним відомим єзуїтом, який мав стосунок до собору був святий мученик Андрій Боболя (+1657).
Багата оздоба каплиці вказує на те, що це місце особливого вшанування Євхаристії. «Головний вівтар увесь позолочений, щоб звернути увагу, що це місце – найцінніше в церкві, тобто тут є Ісус Христос під видом хліба», – підкреслив о. Кшиштоф Шебля. Каплицю прикрашають розписи Станіслава Строїнського, пов’язані з темою Пресвятих Дарів. Бароковий вівтар оздоблений багатьма скульптурами, серед них – святі Петро, Павло, Давид, Аарон, а також ангели, що тримають в руках сувої зі словами секвенції святого Томи Аквінського: «Ecce Panis Angelorum In Figuris Praesignatum», що означає «Це Хліб Ангелів, що був заповіданий у фігурах зі Старого Завіту». Достеменно невідомо, хто автор скульптур; з огляду на період їхнього створення (друга половина XVIII століття) можна припустити, що в Катедрі працював львівський скульптор Іван Оброцький.
Зараз у Золотій каплиці також розміщено копію скульптури Архангела Михаїла з нагоди його року в Україні, який нещодавно завершився.
Золота каплиця є постійним місцем молитви – протягом цілого дня тут можна побачити людей, що приходять на адорацію Пресвятих Дарів, розміщених у її вівтарі.
Головну наву храму завершують два бокові вівтарі. Ліворуч, зі сторони Золотої каплиці – Вівтар Пресвятої Трійці. Зараз у ньому перебувають мощі святого Яна з Дуклі, покровителя Львова. Праворуч – вівтар Переображення Господнього, який реставрується. Після оновлення тут розмістять мощі святого Юзефа Більчевського (+1923).
Вівтар Переображення зараз реставрують, а вівтар Пресвятої Трійці також очікує відновлення
Головний вівтар
У пресбітерії, тобто головному вівтарі, Катедри збереглися залишки розписів Станіслава Строїнського. За задумом автора, головна частина храму була розписана біблійними картинами, серед яких – епізоди з життя Пресвятої Діви Марії, Різдво Христове, поклоніння царів тощо. А у головному вівтарі він зобразив картини з історії Польщі, які за австрійських часів були замальовані. Від них залишилися тільки фрагменти, як-от зображення архієпископа Сераковського, поруч з яким митець зобразив себе та свого сина.
Тут можна також побачити відреставрований образ Коронації Діви Марії ХІХ століття, ймовірно, авторства Станіслава Качор-Батовського, що раніше розташовувався у вівтарі. Зараз пресбітерій Катедри вінчає образ Матері Божої кінця XVI століття, що колись перебував назовні зі сторони вул. Галицької. Через свідчення про чудеса за посередництвом Богородиці образ згодом перенесли до храму. Бароковий вівтар прикрашений сімома срібними колонами. Вони відтворюють слова з Пісні Пісень «сімома колонами прегарно оздоблена», які також співають під час богослужіння, присвяченого Непорочному Зачаттю Діви Марії.
У вівтарі споруджено скульптури чотирьох Отців Церкви – Григорія, Амвросія, Августина і Єроніма. А також з ініціативи митрополита Мечислава Мокшицького вже кілька років тут розміщено мощі блаженного Якова Стрепи, покровителя Львівської архідієцезії.
У пресбітерії можна побачити маленький орган, побудований у 70-80 роках ХІХ століття. У Катедрі таких інструментів два: великий орган споруджено на хорах у 1899-1903 роках. Нещодавно він був відреставрований.
При головному вівтарі є також дві окремі каплиці. З північної сторони – каплиця святого Казимира, де зберігаються елементи різних вівтарів та пам’ятки, наприклад, зображення святого короля Людовіка IX із терновим вінцем, який він привіз під час хрестового походу. Зараз у цьому приміщенні можна подати інтенції на богослужіння, придбати образок, набрати святої води.
З південної сторони розташовується каплиця Святого Йосифа. В ній зберігається алебасторовий вівтар XVI століття, а також образ Святого Йосифа з XIX століття. Колись у цьому приміщенні виставляли для адорації Пресвяті Дари. Зараз воно зачинене, проте тут планують відкрити музей, де експонуватимуть цінні пам’ятки Катедри.
Також читайте: Скарбниця святих: музей львівської курії РКЦ
Каплиця Ісуса Розп’ятого
Найближча до головного вівтаря каплиця праворуч – це каплиця Ісуса Розп’ятого або також сім’ї Яблоновських. Така назва присвячена великому розп’яттю Ісуса Христа над її вівтарем. Цей хрест привезли до Львова із Кракова в 1473 році. Спершу він розміщувався в центрі храму – був підвішений на спеціальній балці між навою та пресбітерієм храму. При перебудові собору із південно-східного боку звели каплицю, симетричну до Золотої, і згодом цей хрест перенесли туди.
Каплиця також прикрашена скульптурами, зокрема надгробками архієпископів з XVIII століття. Тут похований автор перебудови Катедри архієпископ Вацлав Геронім Сераковський, а також його наступник Фердинанд Онуфрій Кіцький.
З 1910 року у цій каплиці був санктуарій блаженного Якова Стрепи. Мощі святого розміщувалися під розп’яттям аж до 1946 року, коли архієпископ Евгеніуш Базяк вивіз їх до Польщі, рятуючи від радянської окупації. Після здобуття Незалежності України реліквія повернулася і перебуває у головному вівтарі Катедри.
Серед оздоб каплиці було також зображення П’єти ангельської, тобто ангелів, що тримають мертве тіло Ісуса. Недавно каплиця Ісуса Розп’ятого була відреставрована. За її новим оформленням під розп’яттям облаштовано вівтар Святого Серця Ісуса.
Тут зараз перебувають мощі святого Юзефа Більчевського, що згодом будуть розміщені поруч, у вівтарі Переображення. Окрім того, в каплиці збережена його скульптура 1925 року авторства Петра Войтовича. Ймовірно, тут є мощі серця святого архієпископа, що в радянський час були вивезені до Любачова в Польщі, але згодом повернулися до Львова.
Каплиця Матері Божої Ченстоховської
Друга каплиця праворуч носить назву Матері Божої Ченстоховської через копію ікони з Ченстохови, яка розміщена у вівтарі.
«Є такий переказ, що колись якась пані просила про чудо за заступництвом Пресвятої Діви Марії в Кохавині. І вона пообіцяла, як буде зцілена, передати картину Матері Божої Ченстоховської до якогось храму. Тому привезла образ до катедри, де його вклали до цього вівтаря, і з XVIII він перебуває тут», – розповів отець Кшиштоф.
Образ оздоблений балдахіном, який увінчує корона, ймовірно, австрійських часів – на це вказує її форма, характерна для австрійського періоду. Вівтар оздоблений скульптурами святих Йоакима і Анни, батьків Богородиці.
Проте зараз ця каплиця більш відома як санктуарій святого Івана Павла ІІ. Тут розміщено його образ, паличку та пояс від сутани, підлога прикрашена його папським гербом. В каплиці споруджено клячник для молитви, в який вкладено мощі святого – його волосся.
На стінах є пам’ятні таблиці-епітафії духовенства, зокрема кардинала Владислава Рубіна (+1990), префекта Конгрегації Східних Церков. Отець Кшиштоф поділився згадкою, що в семінарійній книзі зберігся запис про те, як майбутній кардинал покинув навчання, бо не мав покликання. Втім, згодом він, очевидно, віднайшов його, і не просто завершив навчання, а й став визначним діячем Римо-католицької церкви.
Каплиця Ісуса Милосердного і Матері Божої Неустанної Помочі
Каплиця з південно-західного боку храму носить подвійну назву через два відомі образи, що зберігаються тут. Вона була споруджена, ймовірно, в час перебудови Катедри, але внутрішнє оздоблення — сучасне. Як зазначив о. Кшиштоф, ікону Матері Божої Неустанної Помочі було сюди додано пізніше; на стіні під нею є відомий символ IHS (який можна розшифрувати як IESUS HOMINI SALVATOR – Ісус – Спаситель людини).
Барельєфи на стінах датуються ХХ століттям. Тут зображено біблійні сцени в’їзду Ісуса до Єрусалиму та Його падіння під хрестом. Стіни також оздоблені розписами: над сценою в’їзду в Єрусалим – картина зцілення сліпого авторства Станіслава Дембіцького, а з іншої сторони – воскресіння юнака з Наїну (автор – Валеріан Кричинський). Стелю розписав Едвард-Мірон Пітч, зобразивши воскреслого Христа поміж ангелами.
У вівтарі каплиці розміщується образ Ісуса Милосердного. Раніше тут було зображення святого Йосифа, проте вже з початку ХХ століття каплиця стала осередком молитви до Божого Милосердя, а львівська Катедра – санктуарієм Божого Милосердя. Це заслуга львівського священника Кароля Ястшембського (+1865), який, імовірно, зустрічався зі святою Фаустиною Ковальською, а згодом замовив образ Христа, який написали згідно з її описом.
Також читайте: Культ Божого Милосердя у Львові: понад 75 років виправданої надії
У каплиці Ісуса Милосердного зберігаються мощі святого Зигмунда Гораздовського, львівського священника, «батька убогих», а також святої Фаустини і блаженної Марти Вєцкої. Стіни оздоблює пантеон львівських єпископів останніх ста років – Болеслава Твардовського, Мар’яна Реховича, Яна Новіцького, Евгеніуша Базяка, Мар’яна Яворського. Про вході до каплиці – відновлені таблиці-епітафії двох каноніків.
Оскільки каплиця Ісуса Милосердного найближча до входу в Катедру, то тут також ставлять різдвяний вертеп, а в час Великого посту – Гріб Господній.
Також читайте: Волинська трагедія: двоє львівських митрополитів не мовчали
Яку роль відіграють каплиці у житті Катедри?
Сучасне богослужбове життя храму відрізняється від давнього устрою, за яким на окремих вівтарях звершувалися Служби у наміренні конкретних осіб. Раніше римо-католицький священик міг звершувати Святу Месу щодня лише одноосібно, тому в храмах, де служило багато священників, зводили й більше престолів.
Яке призначення храмових каплиць зараз і чи користуються окремі з них особливою «популярністю»? Отець Кшиштоф зазначив, що помолитися можна в храмі будь-де, проте, за його спостереженнями, є кілька місць, куди вірні приходять найчастіше. Це, зокрема, мощі святого Івана Павла ІІ та каплиця святого Антонія, а також каплиця Божого Милосердя, до якої у четвер після Меси, яка розпочинається о 10.00, відбувається процесія, і де читається Коронка до Божого Милосердя.
Місце практично неперервної молитви – це Золота каплиця, де адорація триває цілий день — від часу завершення Літургії приблизно о 10:45 до 17:30 (окрім неділі). Але також варто не забувати й про інші вівтарі, де можна помолитися до Юди Тадея чи святого Юзефа Більчевського – окремі каплиці дають нагоду більше про них дізнатися і зосередитися на молитві до них. «Можна приходити, помолитися, запалити свічку і взивати, закликати тих святих, просити їх про заступництво», – підкреслив о Кшиштоф.
Тож львівська Латинська Катедра, як і всі шість століть, готова подарувати зустріч з Богом кожному, хто шукає Його.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
