Об’явлення в Кібехо – це перша офіційно визнана Церквою африканська зустріч з Марією. Водночас Її послання не має лише місцевого характеру – у нього всеосяжне значення. Це незвично, що Божа Матір обрала таке екзотичне для нас місце, щоби нагадати про свою материнську любов.
Альфонсіна Мумуреке, Анаталія Мукамазімпака, Марі Клер Муканганго. А також Стефанія Мукамуренці, Агнеса Камагаджу, Вестін Саліма та Еммануель Сегасташя. Це імена і прізвища сімох молодих людей, які стали свідками об’явлення Пресвятої Богородиці в Африці. Марія об’явилася їм та звернулась до них. Однак Її послання було повторене очевидцями об’явлень незвично: співом, танцем, жестами, навіть постом. Такою є мова руандійців.
Відразу зазначимо, що очевидців було семеро, але тільки об’явлення трьох визнані достовірними. Єпископ Августин Місаго, який очолював комісію, що досліджувала об’явлення в Кібехо, розповів, що «коли по краю пронеслась новина про перше об’явлення в 1981 році, деякі люди також почали розповідати, що і вони бачили Пресвяту Діву Марію. Церква визнала перше об’явлення достатнім для потреб віри. Інші лише наслідували їх, ще інші не вносили нічого особливого до об’явлень в Кібехо».
Відповідно і ми також зосередимось лише на змісті послання, яке було передане через 16-літню Альфонсіну, її ровесницю Анаталію і 22-літню Марі-Клер.
«Я – Матір Слова»
Кібехо – це невелика місцевість на півдні Руанди. 28 листопада 1981 року Альфонсіна Мумуреке, учениця школи, якою опікувалися монахині, чергувала в шкільній їдальні. Обслуговуючи своїх подруг, вона почула теплий голос «Моя донько!». Дівчина оглянула зал, але там не було нікого, хто би так до неї міг промовити. Вона вийшла в коридор. І там побачила перед собою гарну Пані. Пізніше вона розповіла, що Пресвята Богородиця «не була білою, як на своїх образках». Додала: «Складно мені описати колір Її шкіри, але Вона була невимовно гарна».
«Хто ти?» — запитала Альфонсіна.
«Ndi Nyina wa Jambo» — почула вона у відповідь. «Я — Матір Слова».
Марія запитала, які правди віри дівчина цінує найбільше. «Люблю Бога і Його Матір, яка дала нам свого Сина, нашого Спасителя», — відповіла вона.
Тоді Марія сказала:
«Це правда. Я прийшла, щоб вас у цьому запевнити. Я вислуховую твої молитви. І я була би втішена, якби твої подруги мали більшу віру. Деякі вірять недостатньо сильно».
Заклик до віри. Хіба є щось більш важливим? Навіть поміж богословських чеснот віра найперша. Без неї надія залежить лише від життєвих обставин, а любов стає лише перемінливим почуттям, сповненим себелюбством, наша спонука до святості — хіба що забаганкою, яка повертається до нас у хвилини духовного піднесення. Тому Марія нагадує нам про духовну підвалину. Нею є Бог. Коли справді віримо, наше життя отримує новий вимір. Також Богородиця запевняє нас, що в такому випадку наші молитви є почуті. Хіба не про це говорив Ісус в Євангелії?
Також читайте: Містична Троянда: об’явлення Богородиці, яке торує шлях крізь церковні терни
Розпізнай своє покликання
Нове життя, збудоване на вірі, матиме певну чітку форму — таку, якою бачить її Бог. Кожна людина отримала від Нього неповторне покликання: треба його розпізнати і прийняти. З досвіду знаємо, що це не легко. Але разом з Марією дорога до розпізнання покликання є найпростішою. Якщо відкриємось на Її натхнення і приховане керівництво. Якщо будемо відчитувати знаки, які перед нами ставить.
В Кібехо Марія сказала, що хоче допомогти очевидиці об’явлень відкрити її власне покликання. Для цього вона запросила її вступити в Легіон Марії. Коли Альфонсіна погодилася, Пресвята Діва додала, що хоче, аби люди більше на Неї покладалися, сильніше Її любили, бо ж Вона їх Мама, яка хоче привести їх до свого Сина.
Після того, як Марія відійшла, дівчина опинилася в стані нестями. Це ставалося і з іншими очевидицями об’явлень. Під час цього стану вони споглядали Небо, Пекло і Чистилище.
Читайте також: Акіта – продовження Фатіми
Недобрі вервиці і визнання любові
Над Альфонсіною почали підсміюватися. Деякі, глузуючи з неї, навіть почали давати їй вервиці, аби Діва Марія їх благословила. Однак вони були дуже здивовані, коли під час об’явлення ці вервиці ставали такими важкими, що Альфонсіна не могла їх підняти, щоби подати для благословення Діві Марії! Хоча кожна вервиця подобається Богородиці, та все ж, коли хтось дивиться на неї просто як на магічний амулет або як на засіб змусити Бога виконати свої бажання, благословення Марії на таку вервицю навряд чи прийде.
Повернімося до об’явлень. Друге відбулося через день, в першу суботу Адвенту.
Марія сказала: «Я люблю дитину, яка бавиться зі Мною, бо це гарний доказ того, що вона мені довіряє та любить мене. Почувайся зі мною як дитина, бо я люблю тебе пестити. Ніхто не повинен боятися своєї Матері. Я — твоя Мати. Не бійся мене, а люби».
Об’явлення в Кібехо ніби запитує у нас: чи Марія є для нас Матір’ю? Не Царицею, не Владичицею, не Посередницею, а передусім Матір’ю? Лише тоді, коли ми зрозуміємо, скільки в Ній материнської, чутливої любові, яка забуває про себе, яка спонукає сходити до нас, бавитися з нами (!), приходити до нас в Люрді, Фатімі, Акіта, Кібехо – тільки тоді збагнемо, чим є Її влада Цариці, Заступниці, Опікунки, чим є величина Її ласки.
Також читайте: Чи знаєте ви, де і коли вперше чудесним способом об’явилась Діва Марія?
Нові свідки
Об’явлення відбуваються в наступні суботи. Дехто починає молитися, аби Богородиця об’явилася також іншим людям, щоб цим самим підтвердити правдивість своїх об’явлень. У відповідь на ці просьби 12 січня Марію побачила Анаталія. Скероване до неї послання було більш містичним. Наголошує на необхідності молитви, глибокого осмислення, смирення та жертовності. Одне і те ж послання повторювалось багато разів:
«Прокиньтеся. Вставайте. Обмийтеся і подивіться навколо уважно. Ви повинні віддатися молитві. Повинні розвинути в собі чесноту любові, відданості та покори».
Пресвята Діва Марія закликає: «Виявляйте скруху, шкодуйте, шкодуйте (за гріхи)! Наверніться, поки ще є час».
22 березня Божа Мати об’являється Марі-Клер. Вона була однією з тих, хто найбільше глузував над Альфонсіною, була не дуже побожною, а часом і грубуватою, такою, що завжди намагалась бути в центрі уваги. Богородиця просить її роздумувати на Страстями Господніми, молитися на вервиці і відмовляти коронку до Семи скорбот Діви Марії. Схоже, що в такий спосіб Вона хотіла вказати на криваву громадянську війну, яка розпочнеться в Руанді через кілька років.
Читайте також: Вервиця «працює» – запевняє сестра Люсія з Фатіми та пояснює, чому
Нове набоженство
Після того, як буде промовлена молитва, якої навчила сама Марія і яка є пожертвуванням коронки на більшу славу Матері Божої, відмовляється три рази коротка молитва з проханням про скруху. Потім промовляється зміст чергових скорбот Діви Марії. А саме: (1) передбачення Симеона про меч, який проб’є Її серце, (2) втеча до Єгипту, (3) зникнення Ісуса в храмі, (4) зустріч з Христом, коли Він ніс хрест на Голгофу, (5) стояння під хрестом, (6) прийняття на руки Його тіла, після зняття його з хреста, (7) споглядання того, як Його кладуть до гробу. Під час кожної скорботи відмовляється одне «Отче наш» і сім «Богородице Діво» («Радуйся, Маріє»), а також молитва: «Маріє, повна милосердя, нагадай нашим серцям страждання Ісуса під час Його муки». Потім роздумується над біблійним описом того, як страждала Богородиця, і завершується трьома «Богородице Діво» і трьома «Отче наш».
Коли очевидиця об’явлень сказала, що ходитиме від дому до дому по цілому краю, щоб розповісти про цю коронку людям, то Діва Марія промовила: «Можеш поширити це набоженство по всьому світові, навіть не сходячи з цього місця. Моя благодать є всемогутня».
Це набоженство мало приготувати нас до співстраждання з Марією та Ісусом. Але чому воно до нас не дійшло? Чому теж так мало поширюються інші марійні набоженства, наприклад, набоженство перших субот? Насправді, це останнє мало силу змінити хід історії, не допустити людство до великих війн та самознищення. Але багато зла таки сталося, бо, хоча ласка Марії є всемогутня, вона не багато може зробити, якщо люди її не приймають.
Божа благодать є необхідна, але вона вимагає нашої співпраці. Це гарно ілюструє одна з незвичних подій, яка сталася в Кібехо: Марія попросила Марі-Клер покропити присутній натовп водою, яку Вона поблагословила. Коли дівчина почала це робити, то замість людей побачила перед собою дерева та квіти. «Їх так багато», — візвала вона до Богородиці. «Поле таке велике, що я сама не дам собі з ним ради. Прошу, допоможи мені».
Таким чином Марія показала їй необхідність прийняття допомоги з Неба. Сама по собі людина не багато може. Але й Небо без людини ніби безпорадне. Даючи нам свободу волі, Бог «зрікся престолу» своєї всемогутності. Тому, як сказав Папа Іван Павло ІІ, «християнство є релігією співпраці Бога і людини».
До Марі-Клер Божа Матір скеровує також такі слова: «Коли об’являюсь комусь і розмовляю з ним, то звертаюся до всього світу. Якщо зараз звертаюся до парафії Кібехо, це не означає, що звертаюся лише до Кібехо або єпархії Бутаре, або до Руанди чи цілої Африки. Думаю про весь світ і звертаюся до нього».
Про це варто пам’ятати, коли читаємо послання з Кібехо. А також інші об’явлення Богородиці, які затвердила Церква.
Слова про любов
Невдовзі очевидцями об’явлення стало вже семеро людей. З цілої Руанди прибували натовпи, щоб помолитися до своєї «Марії» і бути свідками незвичайних подій. Остання з них відбулася 28 листопада 1989 року у восьму річницю початку об’явлень. Марія приходить до Альфонсіни Мумуреке і оголошує, що всі християни закликані до молитви, покути та послуху Церкві, до того, щоб любити Церкву, до вірності Євангелію і до перебування з ієрархією. Також вона сказала:
«Люблю вас, люблю вас, дуже сильно вас люблю! Ніколи не забувайте про мою любов до вас, коли до вас приходжу». Також вона запевнила, що Її послання принесе багато добра не лише тепер, але й у майбутньому. Відразу після цього Альфонсіна почала співати «Magnificat», а натовпи людей долучилися до неї. Під час об’явлень всі візіонери бачили вражаючу картину: ріки крові і тисячі вбитих. Повсюди лежали тіла з відрізаними головами, і було їх стільки, що неможливо поховати. Ці видіння тривали кілька годин. Це, мабуть, найбільш відоме пророцтво Африки. В 1994 році в Руанді вибухнула громадянська війна, в якій загинуло близько одного мільйона людей з понад семи мільйонів мешканців країни. Поміж них була убита й Марі-Клер та її чоловік. Два з половиною мільйони руандійців стали вимушеними біженцями.
Альфонсіна, Анаталія, Марі-Клер бачили Богородицю, яка плакала 15 серпня 1982 року. Того дня Марія говорила про особливе значення страждань. Вона сказала, що страждання є дорогою, якою треба пройти, щоб дійти до небесної слави: «Ніхто не доходить до Неба без страждань». Також Вона додала, що страждання є водночас засобом винагородження за гріхи світу та участю в стражданнях Ісуса і Марії задля спасіння світу.
Читайте також: 30 років тому розпочався геноцид в Руанді: чи можливо зберегти віру в пеклі?
Послання поєднання
Церква в Руанді схвалила об’явлення 29 червня 2001 року. Тим самим Кібехо стало першим марійним об’явленням в Африці, яке було офіційно визнане Церквою. А також першим марійним «словом» з Чорного Континенту, яке промовляє до нас.
В теперішній час послання з Кібехо є для руандійців дорогою в майбутнє, місцем поєднання. А для нас?
Бувши скерованим до всього світу, хіба воно не є застереженням перед подібними раптовими потрясіннями смерті? І хіба воно не несе послання, що лиху можна запобігти — молитвою, покутою, поглибленням духовного життя, а також любов’ю дитини до Марії?
Руандійські об’явлення нагадують нам, що для Неба нема забутих «закутків».
Джерело: Вінцентій Лашевський «Світ Марійних об’явлень»
Читайте також: Безодня Руанди. Попередження про криваву різанину прийшло прямо з Небес
Назарій Петрів: «Їй приснилися загиблі: близькі, друзі, які просили про справедливість»
Семюел Тоттен: «Це не Бог творить геноциди, їх вчиняють люди»
Повязані записи
