7 червня Православна церква України вшановує ікону Богоматері «Пом’якшення злих сердець». Ця знаменита святиня відома багатьом: перед нею моляться про захист від людської злоби, примирення ворогуючих та зцілення. Що означає ця ікона, з якою іншою чудотворною святинею її часто плутають, для кого вона призначена, і що взагалі таке – чудотворні ікони? З’ясували це в нашому матеріалі з допомогою отця-ректора Львівської духовної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова ПЦУ Петра Бойка.
Ікона «Пом’якшення злих сердець» (знана також як Симеонове проречення або Симеонове пророцтво) присвячена епізоду із Євангелія від Луки. Коли Богородиця та святий Йосиф принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму, праведний Симеон, благословляючи їх, сказав до Марії: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2, 34-35). Меч болю, про який говорив Симеон, іконописець зобразив у вигляді семи клинків, спрямованих у серце Божої Матері.
Ікона одна – чи дві?
Сюжет ікони Богородиці з мечами є поширеним – таке зображення нерідко можна побачити у храмах, робочих кабінетах чи помешканнях. Проте вірні не завжди звертають увагу на те, що насправді йдеться про дві різні святині – ікону Богоматері «Пом’якшення злих сердець» та ікону «Семистрільна». Насправді візуальна відмінність між ними така незначна, що і в церковній традиції, і в народному сприйнятті вони зливаються в єдиний образ зі спільним богословським змістом та однаковими моліннями.
Обидві ікони належать до одного типу. Богородиця зображена зі злегка похиленою головою та складеними на грудях руками, без Дитяти Ісуса; груди Божої Матері пронизують сім мечів болю, який Вона пережила у своєму земному житті, коли бачила муки розіп’ятого Сина. Число сім, що у Писанні символізує повноту чого-небудь, у цьому випадку вказує на найвищий рівень скорботи й печалі материнського серця. За ще одним богословським трактуванням, сім стріл символізують сім головних людських гріхів (пристрастей): вони ранять серце Богоматері, оскільки Вона вболіває за спасіння кожної людини.
Проте між двома іконами все-таки існує різниця. На іконі «Семистрільна» мечі розташовані асиметрично – з одного боку три, з іншого – чотири. Натомість на іконі «Пом’якшення злих сердець» по три мечі зображені з двох боків, а сьомий торкається серця Богоматері знизу.
Матір з пробитим серцем
Ікону «Пом’якшення злих сердець» вшановують у Неділю всіх святих – першу неділю після П’ятдесятниці. Празник «Семистрільної» ікони за новоюліанським календарем відзначають 13 серпня. Ще один день спогадування цих святинь – 2 лютого, на свято Стрітення Господнього.
Точне походження ікони «Пом’якшення злих сердець» невідоме; за однією з версій, вона з’явилася у часи Київської Русі. Єдиного задокументованого «найпершого» оригіналу, зафіксованого в літописах, не існує. Дослідники та мистецтвознавці сходяться на тому, що цей образ має західне коріння. Це православна адаптація пізньосередньовічної католицької іконографії Mater Dolorosa (Матір Божа Скорботна), що прийшла на наші терени орієнтовно у XVII–XVIII століттях. Оскільки образ виник як поступове запозичення, єдиного історичного «оригіналу» немає — є лише більш або менш давні списки (копії).
Про появу «Семистрільної» ікони існує переказ, згідно з яким святиню віднайшли через чудесне об’явлення. Чоловік, що багато років хворів кульгавістю і розслабленням ніг, уві сні дізнався, що зцілиться, помолившись перед іконою Богоматері в місцевому храмі (Вологда). Ікону віднайшли на сходах дзвіниці: її, звернену ликом донизу, вважали звичайною дошкою, по якій ходили. Коли перед іконою відслужили акафіст, недужий оздоровився. Особливо святиня прославилася в 1830 році, коли у Вологді лютувала холера. Сама віднайдена ікона має давнє походження; образ був написаний на полотні, наклеєному на дошку, що дозволяє датувати його XVIII століттям (можливо, він був зроблений з невідомого образу XVII століття). Образ був втрачений після 1917 року.
Обидві ікони свідчать про біль, тому перед ними найчастіше моляться про примирення ворогуючих – особливо під час воєн, різноманітних конфліктів або гострих суперечок. Також заступництва Богоматері, серце Якої пронизане мечами болю, просять для пом’якшення сердець – коли людина стикається з несправедливістю, агресією, заздрістю чи жорстокістю з боку інших та для вирішення сімейних конфліктів. Її просять про позбавлення жорстокосердя і зцілення від власної злості, роздратування та бажання помсти.
Donum miraculorum чи амулет: що таке чудотворна ікона?
Ікона «Пом’якшення злих сердець», як і її «сестра» – «Семистрільна», прославилися як чудотворні. Але що це означає на практиці, зокрема щодо саме цієї святині?
Дар чудотворіння (лат. donum miraculorum) — це надприродна здатність, яку Святий Дух дарує окремим вірним для здійснення справ, що виходять за межі законів природи – здатність здійснювати чуда. У християнстві цей дар вважають одним із проявів сили Божої (харизми), що діє через обрану Богом людину і спрямований на те, щоб зміцнювати віру людей і являти присутність Царства Божого.
Перелік духовних дарів, серед яких є «дар чудотворіння», описаний апостолом Павлом у 1 Посланні до Коринтян (1 Кор. 12:7-11, 28). Цей дар згадується як один із дев’яти, якими Дух наділяє членів Церкви для служіння іншим.
Однак, як свідчить історія Церкви, Бог творить чудеса не лише через людей, але й через святі предмети, зокрема чудотворні ікони. Зокрема, Чин благословення і освячення образа Пресвятої Богородиці говорить прямо: «Пошли благодать Пресвятого Твого Духа на цей образ, який раби Твої на честь і пам’ять Богородиці спорудили. Благослови й освяти його Твоїм небесним благословенням і подай йому силу і могутність чудотворної дії. Вчини його уздоровителем і джерелом зцілень для всіх, хто у хворобах до нього буде звертатися і, ради Богородиці, проситиме у Тебе помочі».
Отже, молитва перед кожною освяченою іконою, здійснена у щирій вірі, вже прикликає дар чудотворіння. Що й казати про ті святині, які були протягом віків визнані джерелами особливої благодаті! Та все ж – чи розуміють люди суть чудотворності ікони, а чи вважають її предметом, функція якого подібна до чарівної палички?
Пом’якшення серця – чийого?
Про ікону «Пом’якшення злих сердець» та її розуміння говоримо із ректором Львівської духовної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова ПЦУ протоієреєм Петром Бойком.
Отець Петро зазначає: часто в свідомості людей ікона – це виключно оберіг. Дуже яскраво це стосується якраз образу «Пом’якшення злих сердець», який справді можна нерідко побачити у публічних місцях. Іноді ікона з’являється майже у ролі «підкови над дверима» – як об’єкт, що має захистити від недоброго слова, погляду чи будь-якої прикрості, яку може завдати нам інша людина.
«Люди сприймають дію ікони виключно як оберіг – у прямому розумінні цього слова. Ставлять цю ікону, щоби застерегтися, оберегтися від іншої людини – але чи в мене серце добре? Чи в мене серце не таке озлоблене, як я думаю про інших? Чи допомагає ікона насамперед змінитися мені?», – зауважує священник.
Отже, найточніше розуміння ікони «Пом’якшення злих сердець», пояснює священник, полягає в тому, щоби з допомогою Богоматері потурбуватися насамперед про власне серце та віру.
«Люди мають молитися до Пресвятої Богородиці, Заступниці роду людського, щоби найперше Вона пом’якшила мене самого. Тобто Її материнське серце, яке було зболене, глибоко зранене, вміє навчити і допомогти. Але насамперед не уберегти від когось, а саме моє серце зробити добрим, співчутливим, люблячим, прощаючим. Допомогти мені врятуватися від злопам’ятства та гніву».
«Спеціалізація» чуда
Якщо кожна ікона має в собі потенціал чудотворіння, то чому тоді одні вважаються «чудотворнішими» за інші? І чому деяким приписують конкретні намірення і властивості, що деколи відображається у їхній назві – як-от «Пом’якшенню злих сердець» або «Семистрільній» надають «спеціалізацію» саме в розв’язанні конфліктів?
Отець Петро Бойко розповідає: в Україні є близько 150 прославлених ікон, до яких люди звертаються зі своїми конкретними проханнями – і одержують допомогу. Здебільшого дія Божа була відповіддю людині у її важких безнадійних обставинах. І такі чуда служать зміцненню віри багатьох людей: якщо Господь вже колись прислухався до такого прохання, то може зробити це знову і в моїй ситуації.
Також читайте: О. Петро Бойко: «Треба вкладати сенс у богослужіння, а не шукати швидких чудес»
Для чуда (не)потрібні ікони
Та якщо все залежить від віри, то в чому сенс ікони? Адже Господь вислуховує молитву серця.
У відповідь на це питання отець Петро нагадує історію царя Авгара Едеського. За переданням, цар, що хворів проказою, звернувся із просьбою про поміч до Ісуса; Спаситель обтер Своє обличчя обрусом і передав його недужому правителеві. Образ, на якому відбилося обличчя Ісуса, апостол Тадей приніс до царя Авгара, який охрестився і, торкнувшись хустки, цілком одужав.
«Чи міг Спаситель просто на відстані зцілити царя? Міг. Але Він передав йому видимий знак чуда, щоби підтримати та зміцнити у вірі хворого. Отже, бачимо, що в цьому випадку самих слів було недостатньо. Чудесне зцілення відбулося за допомогою нерукотворного Лику Христа», – зауважує священник.
Варто пам’ятати, що Господь, живучи на землі, використовував матеріальні середники. Недужа жінка доторкнулася краю Його одежі – і відразу оздоровилася (Мт. 9:20-22, Мк. 5:25-34, Лк. 8:43-48). Ісус зробив грязь і намастив очі сліпородженому, який, умившись у купелі, прозрів (Ів. 9:6-7). Пояси апостола Павла клали на хворих, які від цього дотику оздоровлялися з недуг і влади злих духів (Ді. 19:11-12). Ще більше прикладів зі Святого Письма, як і сам факт, що Господь узяв на Себе тіло людини, свідчать, що в матеріальному світі можна доторкнутися до благодаті через фізичні речі, які містять у собі божественні енергії. Особливо цим прославилися протягом століть ікони. Промовистий знак цього – факт, що хвилі іконоборства не зруйнували іконопочитання, а навпаки – явили світові сотні величних святинь, які донині проявляють могутність, любов і благодать Божу. Сама ж ікона – це не просто засіб для катехизації чи предмет для зосередженості у молитві, і тим більше – не амулет. Це джерело справжньої сили та жива присутність Тих, які люблять нас, піклуються нами, хочуть і можуть нам допомогти.
Підготувала Марія Цьомик
Також читайте: Чудотворні ікони Львова: «Світлоносну свічу бачимо – святу ікону Твою, Богомати»
Джерело сучасних чудес: ікона Страждаючої Богородиці з храму Андрія
Свята, яка хоче робити чуда: незвична історія про ікону, народжену у Львові
Повязані записи
