Сьогодні православні та греко-католики вшановують подію, яка відбулася півтори тисячі років тому. Йдеться про Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Далекий міф чи реальність сьогодення: спробуємо з’ясувати.
Отже, все за порядком. Щоб осягнути причини встановлення цього церковного свята, необхідно зрозуміти ледь не кожне слово у його назві.
Влахерна – це де?
Точніше сказати, Влахерни. Так називалось передмістя Константинополя, де був розташований імператорський палац та храм, присвячений Богородиці. Саме там у 458 році було урочисто покладено ризу Божої Матері та встановлено сьогоднішнє святкування цієї події.
Що таке риза Богородиці?
Риза Богородиці – це одяг Божої Матері. Святитель Димитрій Ростовський (Туптало) так описав свідчення про неї з уст однієї набожної мешканки Назарету, яка зберігала цю ризу у своєму домі, поки її не віднайшли там паломники – візантійські аристократи, рідні брати Галвин і Кандид, в другій половині V ст.:
«Тут мною зберігається риза Пречистої Діви Марії, яка народила Христа Бога. Коли Вона відходила від землі до небес, при Її похованні перебувала одна з моїх прародительок – вдовиця; їй, за заповітом самої Пречистої Богородиці, було віддано ту чесну ризу; вона ж, отримавши ту ризу, зберігала її у себе з благоговінням у всі дні життя свого; помираючи, вона віддала ризу для зберігання одній дівиці зі свого роду, заповідавши їй з клятвою зберігати в чистоті заради честі самої Богородиці не тільки ту чесну ризу Пресвятої Богородиці, а й саме дівоцтво своє».
Напевне, тут варто дещо зазначити. В XVI ст. в християнському світі розпочалась так звана Реформація, яка з-поміж іншого поставила під сумнів сакральність не лише ікон, мощей, але й будь-яких святих речей. Безумовно, чимало людей і до наших днів провалюються в пастку магізму, але це не виправдує тих, хто впадає в іншу крайність. Бо ж навіть ті, хто стверджує, що вірить «sola scriptura» – лише Писанням – не може заперечити чудесну дію, яку мали на людей хусточки та пояси апостола Павла (Дії Ап. 19, 12), плащ Іллі (2 Цар. 2, 14) чи мощі пророка Єлисея (2 Цар. 13, 21). То що вже казати про ризи Тієї, Хто стала сповненням прообразів, явлених у тому ж Святому Письмі, як Ковчег Завіту, Неопалима Купина, Драбина Якова та, зрештою, апокаліптична Жінка, одягнена в Сонце — Матір Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Та продовжимо…
Як віднайшли ризу Богородиці?
За царювання візантійського імператора Лева І (457-474) рідні брати Галвин і Кандид пішли у паломництво до Святої Землі. У Назареті вони заночували в однієї літньої єврейки. Паломники помітили в її домі незвичну річ — в одній з кімнат горіло багато свічок, диміло кадило та перебувало багато хворих людей. Гості поцікавились, що відбувається. Спочатку господиня відповіла загальними словами, мовляв, люди на цьому місці отримують великі зцілення. Але брати відчули, що вона щось приховує.
Зрештою господиня дому розповіла їм історію про те, що в будинку зберігається риза Божої Матері. І що вона остання дівиця у своїй родині, тому передати ризу немає кому. Все ж жінка попросила гостей нікому не розкривати її таємниці.
Як риза опинилася у Влахернах?
Ця частина історії може викликати у читачів різні відчуття. Річ у тому, що брати-паломники ризу Богородиці фактично вкрали, підмінивши і тканину, і сам ковчежець, в якому вона перебувала. Автор історії пояснює це доволі просто: «У них обох була одна думка: щоб цей безцінний скарб дістався царюючому граду».
Дійшовши до Константинополя, брати спочатку нікому не розповіли про ризу, бажаючи її приховати в себе. Оскільки вони були небідними, то збудували церковцю на честь святих апостолів Петра і Павла, і в потаємному місці поставили там ковчег зі святою ризою. Але приховати святу реліквію вони не змогли — в церкві розпочали відбуватися великі чуда. Тож брати розповіли все як є імператору Леву та патріарху Геннадію.
А тепер про саме «покладення ризи»
Звісно, що цар і патріарх цій новині дуже зраділи, вони відкрили чесний ковчег та побачили в ньому святу ризу Пречистої Божої Матері, що не зотліла протягом століть. Вони «побожно зі страхом доторкнулися до неї, люб’язно цілуючи її устами і серцем», описує цю подію святитель Димитрій Ростовський.
«Потім, взявши її звідти, понесли зі славою при всенародному торжестві у Влахернську церкву Пречистої Богородиці та поклали там в оздобленому золотом, сріблом і дорогоцінним камінням ковчезі. Після цього вони постановили щорічно святкувати у другий день місяця липня положення ризи Пресвятої Богородиці на честь і славу Преблагословенної Діви Марії та народженого від Неї Христа Бога нашого, прославлюваного з Отцем і Святим Духом на віки віків. Амінь».
Чому свято витримало таку довгу перевірку часом?
Хоча після пожежі 1434 року, що знищила Влахернську церкву, місцезнаходження ризи невідоме, але її частини зберігаються до наших днів у різних місцях світу.
Що спільного між ризою Богородиці та давньою Україною?
Найбільш відоме чудо, яке сталося за посередництвом ризи Пресвятої Богородиці, відбулося у 860 році під час облоги Константинополя руським військом на чолі з князем Оскольдом. Тоді столиця Візантії була чудом врятована — наші предки взяли викуп та раптово відступили, що було сприйнято мешканцями міста як велике диво. Бо ж ніщо не заважало руському війську захопити Константинополь.
Згідно з пізнішим переданням, імператор та патріарх, розуміючи вкрай безвихідне становище столиці, вознесли молитви до Бога та занурили ризу Богородиці в море. Після цього раптово здійнялася буря, яка розкидала кораблі прибульців. Тому їм не залишилось нічого іншого, як раптово відступити.
Саме на згадку про цю чудесну подію був написаний перший акафіст до Пресвятої Богородиці, який було відразу прочитано вночі у Влахернському храмі після чудесного визволення міста.
Згідно з деякими джерелами, вражений чудом Оскольд – князь київський – та його дружинники прийняли хрещення. Пізніше Оскольд, який прийняв у святому хрещенні ім’я Миколай, був убитий – найімовірніше, язичниками зі свого оточення. Тому зовсім не випадково, що в Києві, на Оскольдовій могилі, досі стоїть храм святого Миколая (УГКЦ).
А 27 червня 2013 року з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України Помісний Собор УПЦ КП канонізував князя Оскольда. З цього бачимо певний зв’язок між Хрещенням Русі та Покладенням чесної ризи Богородиці у Влахерні. Прийняття Христової віри Оскольдом-Миколаєм та його дружинниками зміцнило позицію християн у Києві та наблизило прийняття християнства Руссю.
Ще одне велике свято
Вшанування ризи Богородиці також стало певною підставою для появи іншого великого для українців свята, а саме — Покрови Пресвятої Богородиці. Бо, знову ж таки, саме у Влахернській церкві, в ніч на 1 жовтня, коли храм був переповнений молільниками, Андрій Блаженний побачив Пресвяту Богородицю, що йшла повітрям, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих.
«Закінчивши молитву, зняла із Себе блискуче на зразок блискавки — велике і страшне покривало, яке носила на Пречистій голові Своїй, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усіма молільниками», — передав цю подію святитель Димитрій Ростовський.
Внаслідок цього чуда від Константинополя відступили сарацини.
Значення Покладення чесної ризи Богородиці для нас сьогодні
Хтось може сказати, що це свято архаїчне та не має прямого відношення до сьогодення. І ці люди будуть по-своєму праві. Бо ж і справді – чудо може пережити лише той, хто в нього вірить. Але й самої віри інколи недостатньо, бо й «біси вірують і тремтять», говорить Святе Письмо (Як. 2, 19). Коли з часу Покладення чесної ризи у Влахерні минула тисяча років, Константинополь остаточно впав під навалою невірних. Це сталося попри те, що мешканці Царгороду боронилися та молилися до останньої хвилини свого життя.
Найімовірніше, вони осягнули Царство Боже, але держава була втрачена. Жодна святиня Константинополя не допомогла, коли міра беззаконня народу та його правителів була переповнена (пор. 1 Сол. 2, 16). Щобільше, коли у 1453 р. турки увірвалися в Константинополь, вони пробили стіни якраз в районі Влахернського кварталу. Місце чудес та перемог стало місцем поразки.
Саме тому Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці нагадує нам очевидну істину, що лише чисте життя Матері Господа освятило Її одяг, який назавжди залишився просякнутим божественними енергіями, і лише життя в покаянні та благочесті робить ці небесні сили помічними як для народу в цілому, так і для окремої людини.
Тож чи стане свято Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці для нас об’єктивною чудесною реальністю сьогодні, чи залишиться лише міфом з далекого минулого – залежить від нас самих.
Повязані записи
