«Віртуоз, який зумів робити клізми вошам!» Подібні заголовки у світовій пресі сто років тому анонсували репортажі про вченого львівського університету, який винайшов найефективнішу вакцину у світі проти тифу. Своєю чергою в понеділок, 3 лютого, у Львові відбудеться показ документально-ігрового фільму «Приборкувач вошей – Рудольф Вайґль».
Фільм створений про виданого львівського вченого, львів’янами і у Львові. Ролі виконували професійні актори, студенти та випускники факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка. Цікаво, що у стрічці також знявся знаний львівський священник о. Григорій Драус, який впродовж 12 років та був парохом парафії св. Йоана Павла ІІ.
Захід розпочнеться о 12 год у глядацькій залі факультету культури і мистецтв Франкового університету, за адресою — вул. Валова, 18. Вхід вільний — запрошуються усі зацікавлені.
Присутні зможуть переглянути 20-хвилинну стрічку про імунолога, тісно пов’язаного із Львівським університетом. Його праця стала рятівним щитом у боротьбі з епідемією тифу, змінивши хід історії.
Початкова ідея створення стрічки належала керівництву університету, розповів у коментарі для сайту «Духовна велич Львова» режисер і продюсер фільму Едуард Занюк:
«Вони до мене звернулися як до випускника цього вишу, чи не міг би я взяти на себе місію підготувати один із фільмів про видатних науковців, які викладали або працювали у Львівському університеті. Коли я почав обирати персонажа для фільму, якраз закінчилася пандемія, і я звернув увагу на постать Вайґля, який винайшов неймовірну за ефективністю вакцину. Фільм робився з нагоди 360-ліття університету, існує ідея зробити цілу серію таких портретів: зараз ми працюємо над наступною роботою — про Стефана Банаха — всесвітньовідомого математика, основоположника львівської математичної школи».
За словами режисера, зйомки фільму розпочались наприкінці 2021 року. А дозйомки і монтаж завершилися вже під час війни.
«Перший прем’єрний перегляд відбувся восени 2022-го. Далі – де могли, там показували. Не дивлячись на те, що триває війна, ми робили все, що від нас залежить, щоб цей фільм побачили не тільки ті, хто його створював, але і в Україні, і поза її межами. Ми хотіли не лише продемонструвати нашу роботу, але й показати світові, яку спадщину має Львівський університет», — розповів Едуард Занюк.
Також режисер і продюсер фільму розповів більше про сам захід.
«Духовна велич Львова»: На зустріч запрошені лише студенти факультету культури і мистецтв?
Едуард Занюк: Це абсолютно вільний показ. Ми запрошуємо, і представників польської громади, і студентів з інших факультетів, вільно прийти можуть всі, хто зацікавлений — ми їх щиро запрошуємо. Будемо раді всім.
Яка програма цього заходу: відбудеться лише показ фільму чи планується ще щось?
Буде кілька мізансцен перед показом фільму, щоби перенести присутніх в атмосферу того часу — в 30-ті, 40-ві роки минуло століття. Також ми готуємо на цей захід фотовиставку епізодів фільму. Робимо все можливе, щоб організувати зустріч у прямому ефірі з внучкою Рудольфа Вайґля, з якою я мав розмову, і яка висловила нам найтепліші і найщиріші слова подяки. Також вона написала листа до керівництва університету з подякою, що в такий непростий час і на такому високому рівні була зроблена робота з ушанування імені її дідуся. Вона також сприяє організації подібних презентацій у Польщі.
Будуть запрошені також науковці зі Львова: імунологи, біологи, яким близька ця проблематика — вони також матимуть можливість виступити. Я знаю, що Борис Павлович Кузьмінов буде брати участь — це директор Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни ЛНМУ. Можливо, він проанонсує і запросить до музею Генріха Мосінга, який створений у Львові. Мосінг був учнем Рудольфа Вайґля. І зараз, наскільки мені відомо, вони створили в себе інституті також музей самого Вайґля.
Збереться коло всіх зацікавлених — це студенти-журналісти, студенти-актори, науковці, і люди, яким цікава постать Рудольфа Вайґля.
Чи відомо Вам щось про зв’язок Рудольфа Вайґля з Церквою?
Я про такі факти не знаю. Генріх Мосінг — учень Рудольфа Вайґля – мав найтісніший зв’язок з Римо-католицькою церквою, здається, він був навіть підпільним священником. Про його подвижницьку місію та наукову діяльність відомо і в Польщі, і в Україні. Але мені точно відомо, що Вайґля посмертно було оголошено в Ізраїлі «Праведником світу» за те, що він допомагав рятувати багатьох євреїв від нацистської окупації Львова. Тому, навіть якщо він не був якось по-особливому релігійною людиною, його духовна велич однозначно оцінена і вшанована сьогодні і поляками, і українцями, і ізраїльтянами.
Варто відзначити також, що учнем, а пізніше і близьким сотрудником о. Генріха Мосінга був інший відомий львівський священник-сповідник о. Броніслав Барановський. До речі, а де похований Рудольф Вайґль?
У Кракові. Там його могила.
Дивно, що ми так мало знаємо про такого видатного львів’янина.
Погоджуюсь, бо і я, хоча й не найгірший випускник, і був навіть членом вченої ради університету як студент, але, до свого сорому, нічого не знав про Вайґля до початку роботи над цією темою. В радянські часи його постать замовчувалась, більше говорити про нього стали вже після здобуття Незалежності.
Варто також відзначити, що як подає «Історична правда», основні нагороди Вайґль отримав посмертно (він помер у 1957 році) — Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (вдруге, перший він отримав ще в довоєнній Польщі із рук Пілсудського), орден Св. Григорія Великого від Папи Римського і звання «Праведник народів світу» від Ізраїлю. У довоєнній Польщі Вайґль якось отримав від Президента міста Львова премію — 10 тисяч злотих (3 кг золота). На них він купив собі рибальський спінінг, дружині — шубу (все разом — 340 злотих), а залишок віддав на наукові дослідження.
Підготував Андрій Толстой
фото (окрім останнього): скріни з фільму
Повязані записи
